Марія Фесик Народилася у місті Києві. У 2005 році вступила до юридичного факультету Київського національного лінгвістичного університету. З 2007 року працювала в юридичній та патентній фірмі «Грищенко та Партнери» помічником юриста. У 2010—2013 роках була помічником нотаріуса. Після звільнення працювала помічником адвоката та юристом в АО MITRAX.У 2019 році успішно склала іспит на право зай­няття незалежною професійною діяльністю та розпочала діяльність як приватний виконавець. У 2021 році вступила до аспірантури Інституту держави і права ім. В.М. Корецького при Національній академії наук України.

— Як це бути приватним виконавцем в Україні сьогодні?

— Два роки тому, коли я розпочинала свою діяльність, можна було почути, що приватний виконавець — те саме, що й колектор. Про це говорили і громадяни, і підприємці, і бізнес. Зараз відчувається глибше розуміння суті роботи приватних виконавців. Мабуть, через те, що збільшується кількість виконавчих проваджень, що передаються саме до приватних виконавців, а ті, у свою чергу, показують, що можна ефективно виконувати судові рішення.

Особисто я вбачаю дуже сильну паралель між існуванням інституту приватних виконавців в Україні і розвитком соціального капіталу. Саме робота незалежного суб’єкта із високим рівнем особистої відповідальності та широкими можливостями контролю за якістю його роботи фактично відображає ідею ефективної некорумпованої держави.

За останні декілька років перед спільнотою приватних виконавців постало безліч дуже спірних та болючих питань у сфері цивільно-правових відносин. Але приватні виконавці показали свою високу вмотивованість вносити пропозиції для їх вирішення. Ми відстоювали свої позиції в суді, спонукали представників Міністерства юстиції України та законодавчої влади до внесення змін у закони.

Наразі ми покладаємо надію на ухвалення закону, яким пропонуються розширені повноваження приватних виконавців шляхом зрівняння правових можливостей із державними виконавцями: щодо окремих видів стягнення, зокрема з державних та комунальних підприємств. Це дозволить знизити вплив бюрократичних процесів на виконання остаточних судових рішень та надасть реальну диспозитивність обрання суб’єкта виконання рішень стягувачам.

— З якими труднощами або нестандартними ситуаціями вам доводилося стикатися на практиці?

— Сьогодні дуже легко отримати будь-яку інформацію, а от процес отримання судових рішень усе ще залишається дуже тривалим. Відповідач, який стає боржником у виконавчому провадженні, входить у новий статус дуже підготовленим до всіх процесуальних дій виконавця, спрямованих на негайне виконання рішення. Нерідко всі активи вже виведені із одно­особового особистого володіння боржника.

У зв’язку із цим останнім часом переконуюся у правильності моєї теорії щодо обов’язкового вивчення психологічного портрета боржника та збору якомога більшої кількості інформації про нього з відкритих та закритих джерел.

У 2021 році, щоб виконати судові рішення, я подала декілька позовів про вчинення боржниками — фізичними особами фраудаторних правочинів, що були вчинені до моменту відкриття виконавчих проваджень. Наприклад, один боржник передавав нерухомість на баланс юридичних осіб, у яких сам був співзасновником.

Є справи у судах, в яких ми разом із стягувачем намагаємося переконати суддів, що подібні правочини дійсно було вчинено лише з метою уникнення виконання судового рішення — особа продовжила користуватися ними після такого «відчуження», важливим є творчий, але логічний підхід для доведення даного аргументу.

Складними з технічного боку у виконавчому провадженні є дії, спрямовані на вилучення рухомого майна, особливо транспортних засобів великих габаритів. Для викриття їх місцезнаходження потрібно мати знач­ний досвід роботи із різними, не завжди легко доступними джерелами даних, застосовувати логічне мислення для аналізу фактів.

— Про які категорій справ ідеться? Хто ваші клієнти?

— Подібне може мати місце у будь-якій справі. Суть судового спору не має вирішального значення, якщо у підсумку треба стягнути певну суму коштів або зобов’язати відповідача реально вчинити певні дії. Це інший процес.

У мене на виконанні є виконавчі провадження і про стягнення з юридичних осіб у сфері B2B відносин, і про стягнення заборгованості з фізичних осіб на користь банківських, фінансових установ, фізичних осіб, комунальних підприємств, і про виконання немайнових зобов’язань.

Його ефективність залежить, перш за все, не від категорії, а від якісного покрокового плану дій та злагодженої роботи людей, залучених до процесу виконання.

Виконавче провадження є втіленням ідеї дійсно успішного юридичного бізнесу, коли на меті приватний виконавець, як і досвідчений розумний адвокат, має досягнення видимого результату, а не процес заради процесу. Із втіленням таких принципів зустрічаюся під час співпраці з адвокатськими об’єднаннями та юристами.

— Чи є приватний виконавець більше підприємцем або представником держави?

— Професія приватного виконавця перебуває на межі діяльності у сфері публічного права та дуже високого рівня якості організації бізнес-процесів. Україна — дуже прогресивна держава, і тенденції щодо підвищеної потреби в моделі H2H відносин знаходять своє відображення і у сфері виконання судових рішень.

Надто довго виконання рішень судів та інших органів повністю покладалося на державні органи, організація діяльності яких унеможливлювала будь-яку особисту відповідальність конкретної особи за здійснення конкретних виконавчих (або фактично процесуальних) дій. Це могло бути викликано як банальною завантаженістю та браком кадрів, так і недостатньою мотивацією, відсутністю націленості на успіх.

Маючи особистий значний досвід юридичної роботи саме у приватному секторі, можу запевнити — приватний виконавець є партнером стягувача. Ми із юристами маємо спільну філософію. Приватний виконавець зацікавлений у тому, щоб якомога швидше закрити провадження з максимальним результатом; у тому, щоб узгодити позиції, якщо якісь дії боржника оскаржені до суду, він сам звітує перед клієнтом, а не чекає, коли в нього перепитають. Стягувачу не потрібно виділяти окремий ресурс на контроль здійснення ходу виконавчого провадження у приватного виконавця. Узгодженість дій та однакове розуміння наслідків їх вчинення також є важливим, зокрема, у процесах виконання ухвал про забезпечення. Так, наприклад, практичні дії виконавця з накладення арешту можуть мати істотне значення для збереження майна стягувача.

— Можливо, приватний виконавець у деякому сенсі є агентом суспільства?

— Філософія будь-якої сучасної суспільної та підприємницької діяльності повинна включати й соціальну складову. І професія приватного виконавця цілком відповідає цьому критерію.

Винесення рішення на користь особи не є кінцевою точкою правосуддя, адже метою будь-якого судового процесу є реальне відновлення порушеного права чи реально стягнута грошова компенсація. Приватний виконавець справді є тим суб’єктом, який підтверджене судом на папері право робить реальним. Навіть у ситуації, яка може здаватися безнадійною. Особливо у випадках, коли виконав­чі провадження роками очікували на виконання у державних органах виконавчої служби. Без використання більш складних інтелектуальних та гнучких законних інструментів впливу на боржника щодо виконання судового рішення, які є у приватних виконавців, вони залишилися б в архівах. Діяльність приватного виконавця має цілком вимірний показник ефективності, а професія загалом дозволяє юристу проявити та розвивати найкращі якості, застосовуючи практичні навички й теоретичні знання із різних сфер права.

— Чи достатньо у виконавців інструментів, передбачених законом?

— На жаль, українське законодавство у сфері примусового виконання рішень є застарілим: на практиці виникають ситуації, які неможливо однозначно кваліфікувати за чинними нормами спеціального права.

Хоча диджиталізація крокує країною, між виконавцями та багатьма державними органами, які мають повноваження із надання інформації про актуальний майновий стан боржника, встановлено паперовий обмін запитами. Вони можуть оброблятися впродовж місяця як звернення громадян. Деякі інституції дозволяють собі взагалі не надавати інформації про боржника. Оскарження такої мовчазної відмови нерідко заходить у глухий кут, оскільки адміністративні суди відмовляють у розгляді справ між суб’єктами владних повноважень.

На такий випадок варто продумати співпрацю з досвідченими адвокатами, які паралельно із вимогою виконавця намагаються отримати інформацію в межах адвокатських запитів та відповідно ініціюють притягнення до відповідальності за відмову в її наданні.

Треба шукати альтернативні шляхи здійснення окремих виконавчих дій. Якщо потрібно, залучати суб’єктів господарської діяльності. У процесі цього виконавець може стати експертом із логістики, замірів площ та меж земельних ділянок, якості зернових культур, переліку документів для участі в тендерах за окремими категоріями (що також може стати в нагоді при вивченні істотно значимої інформації про боржника).

ЗАВАНТАЖИТИ