Видавництво 
 |
Іван Бондарчук Народився у 1992 році в Києві. У 2015 році закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Енергетичне право». У 2017—2018 роках навчався в юридичній школі Тулейнського университету (м. Новий Орлеан, США), де отримав ступінь магістра права з енергетичного та екологічного права (LL.M.).Працював в юридичних фірмах ILF та EVRIS. З березня 2020 року очолює практику енергетики та природних ресурсів Юридичної групи LCF. Відзначений довідником Ukrainian Law Firms. A Handbook for Foreign Clients 2021 серед відомих фахівців у практиці енергетики та природних ресурсів. |
— Які ключові тенденції визначають розвиток енергетичної галузі в Україні у 2021 році?
— Загалом у 2021 році на енергетичних ринках тривало змагання гравців між собою, зі споживачами та державою, яка має свій політичний інтерес. Наприклад, трейдери вплинули на сегмент ринку «на добу наперед» непокритими пропозиціями продажу (так звана торгівля повітрям), що спричинило значне падіння цін. У відповідь на це оператори електростанцій (зокрема, ТЕС) знизили продажі в цьому сегменті, перейшовши на балансуючий ринок, де електроенергія дорожча, або двосторонні угоди, укладені з афілійованими особами. Тобто ринки були нестабільними, сповненими маніпуляцій. А в результаті напередодні зимового періоду галузь стоїть на порозі енергетичної кризи з високими цінами на електроенергію та газ — і рекордно низькими запасами палива.
З іншого боку, галузь відновлюваної енергетики поступово виходить з кризи. Уряд зробив суттєві кроки до погашення заборгованості перед виробниками, яким встановлено «зелений» тариф. Водночас індустрії вдається захиститися від ініціатив, що порушують державні гарантії та негативно впливають на бізнес.
На цьому тлі ми знову спостерігаємо інтерес інвесторів до галузі. Починаються переговори про поглинання існуючих та девелопмент нових проєктів.
— В яких юридичних послугах, окрім власне галузевої експертизи, зацікавлені компанії енергетичного сектору?
— На початку року наша команда здебільшого працювала над запуском в експлуатацію проєктів відновлюваної енергетики (ВДЕ), які розпочалися у 2019—2020 роках. У цьому контексті найбільшим попитом користувались послуги у галузях будівництва, нерухомості та державного регулювання у сфері енергетики.
Також ми активно працюємо над проєктами захисту інтересів бізнесу від ризиків, що виникають у зв’язку з діями державних органів. Цей напрям включає оскарження незаконних регуляторних актів, взаємодію з Антимонопольним комітетом України (АМКУ), Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) і, звісно, потенційні міжнародні інвестиційні арбітражі.
Окрім того, поновлення активності інвесторів формує попит на супровід M&A-трансакцій та due diligence.
— Чи є прогрес у врегулюванні проблемних питань інвесторів у сфері відновлюваної енергетики?
— Так, є. У цілому ми бачимо, що уряд робить кроки у напрямку стабілізації галузі. Зокрема, це стосується виконання зобов’язань щодо погашення заборгованості за «зеленим» тарифом, взятих урядом відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері відновлюваної енергетики в Україні, що був підписаний з провідними асоціаціями інвесторів 10 червня 2020 року.
Упродовж останніх місяців уряд досяг значних успіхів у цьому питанні — Кабінет Міністрів України та НКРЕКП погодили надання державних гарантій для розміщення «зелених» облігацій НЕК «Укренерго» з метою погашення заборгованості перед Гарантованим покупцем.
Також інвесторам вдалося переконати депутатів відмовитися від ініціативи запровадження додаткового акцизного податку на відновлювану енергетику, що міг призвести до зменшення доходів за проєктами на 3,2 %.
Водночас відкритими залишаються питання щодо формули відшкодування небалансів Гарантованого покупця, що, на думку виробників електроенергії, покладає на них надмірну відповідальність за торговельні ризики державного підприємства на ринку електричної енергії.
— Які тенденції із залученням нових інвестицій? У чому зараз більш зацікавлені нові інвестори: розвивати проєкт «з нуля» чи придбати бізнес на більш пізніх стадіях готовності?
— Протягом останнього року ми спостерігали залучення декількох високовартісних інвестицій. Найбільш яскравими і відомими є, мабуть, придбання катарською державною корпорацією Nebras Power контрольного пакета у проєктах національного девелопера UDP Renewables і купівля Total Eren українського «сонячного» портфеля. Це демонструє тенденцію ринку — придбання діючих проєктів. Основа причина цього проста — й досі залишаються незрозумілими умови для нового розвитку проєктів відновлюваної енергетики.
Інший аспект — придбання в основному здійснюються великими міжнародними інвесторами, які мають значні фінансові ресурси і можуть вистояти в умовах нестабільності. Такі гравці готові придбати проєкти, якщо місцевий інвестор бажає вийти з бізнесу, за порівняно низькою ціною.
Водночас на фоні стабілізації галузі та зростання цін на ринку електричної енергії починається активність щодо девелопменту нових проєктів. Нам відомо про значний рух у напрямі нових вітроенергетичних проєктів, поступово проявляється інтерес до інноваційних проєктів у сфері energy storage, водневої енергетики та біометану. При цьому інвестори розглядають для своїх проєктів нові інструменти, які до цього не були поширеними в Україні: корпоративні PPA (Power Purchasing Agreement), контракти на різницю тощо. Додатковою перевагою вважається життєздатність проєкту в умовах відсутності державної підтримки. У такому випадку вони мають значно більше шансів на залучення інвестицій.
— В якій системі координат, за вашим прогнозом, розвиватимуться відносини учасників енергетичного ринку (не лише «альтернативників») та держави? До чого треба готуватися бізнесу: до судів чи переговорів?
— У реаліях України особисто вірю в підхід «si vis pacem, para bellum» (хочеш миру — готуйся до війни). У деяких ситуаціях бізнесу слід показати «ікла», щоб продемонструвати рішучість у захисті своїх інтересів, для подальшої ефективної комунікації та співпраці.
За 2021 рік можна виділити декілька яскравих прикладів цьому. Як то, правка про запровадження акцизного податку для виробників ВДЕ була виключена із законопроєкту № 5600 з огляду на те, що потенційні втрати від арбітражів перевищували заплановані надходження до бюджету. Приблизно така логіка, підкріплена декількома арбітражними trigger letter, супроводжувала діалог про погашення заборгованості Гарантованого покупця.
З іншого боку, якісний GR (співпраця з державними органами) часто дає змогу досягти результату швидше, ніж суди та арбітражі. Особливо коли бізнес готовий поділитися з державними органами найціннішим — спеціалізованою галузевою експертизою та інформацією, яких часто бракує для прийняття зваженого рішення.
Цікавим прикладом у цьому аспекті є питання державної допомоги на ринку електроенергії.
Починаючи з 2022 року, Україна зобов’язується застосовувати нормативні акти ЄС, які забороняють державну допомогу, тобто підтримку суб’єктів господарювання, що впливає на конкуренцію. У зв’язку з цим Міністерство енергетики, НКРЕКП та АМКУ мають співпрацювати, щоб кваліфікувати «зелений» тариф або альтернативні схеми підтримки, такі як feed-in premium, у парадигмі регулювання державної допомоги. Для цього потрібно врахувати acquis ЄС та практику Суду Європейського Союзу з цього питання. З цією метою провідні асоціації виробників ВДЕ залучили докторку Лі Хенчер із Флорентійської школи регулювання, разом з якою наша команда підготувала amicus curiae. У ньому ми пояснили, як правила ЄС щодо державної допомоги та практика Суду Європейського Союзу можуть бути застосовані до українського ринку електроенергії.
У таких ситуаціях роль юридичного радника полягає у розробці стратегії, яка ефективно поєднала б суто юридичний, GR та комунікаційний компоненти. Тому успішна GR-команда повинна продемонструвати дуже добре розуміння ринку і того, як на нього можуть вплинути ті чи інші регуляторні рішення. Крім того, важливе значення має розуміння інтересів та повноважень різних гравців і регуляторів ринків.
