Юрій Терентьєв Народився в 1976 році в Дніпрі, в 1998 році закінчив Інститут міжнародних відносин, а в 2000 році — факультет фінансів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2021 році отримав PG Diploma in EU Competition Law в King’s College London. Працював головним юридичним радником в «АрселорМіттал Кривий Ріг», обіймав різні керівні посади в українських офісах Metro Cash & Carry, Japan Tobacco International та Bristol Myers Squibb. У 2015—2020 роках очолював Антимонопольний комітет України. У 2021 році приєднався до Redcliffe Partners як партнер, водночас є членом наглядової ради АТ «Укрексімбанк». Має управлінський досвід у сфері реалізації інвестиційних проєктів, роздрібній та оптовій торгівлі, важкій промисловості, державному управлінні, а також глибоку юридичну експертизу в практиках антимонопольного, корпоративного та комерційного права, взаємодії з органами державної влади та міжнародній торгівлі.

— У Верховній Раді України зареєстровано декілька законопроєктів щодо змін до законодавства про захист економічної конкуренції. Які, на вашу думку, мають бути пріоритети під час реалізації антимонопольної реформи?

— Антимонопольний комітет України (АМКУ) разом із міжнародними групами експертів кілька останніх років працював на удосконаленням антимонопольного законодавства. Цю роботу було розпочато ще з часів першого незалежного експертного огляду Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) 2008 року та наступного огляду ЮНКТАД. У 2016 році ОЕСР на наше прохання оновила peer review, що дало нам орієнтир стосовно як розвитку первинного законодавства, так і практичного захисту і розвитку конкуренції. Одночасно з цим почався проєкт із ЄС щодо подальшого наближення законодавства, яких закінчився спочатку напрацюванням аналізу розбіжностей законодавства України та ЄС та на другій фазі мав на меті розробку деталізованого законодавства для покращення як базового матеріального права, так і процедур. До завершення цього процесу, протягом 2019 та на початку 2020 року, з’явилася низка законопроєктів, які стосувалися різних питань конкурентного права: статусу відомства, формування складу Комітету, порядку призначення і звільнення, уточнення визначення базових понять, процесуальних прав та обмежень, повноважень для збирання доказової бази, проведення обшуків, змін режиму контролю концентрацій, питань публічних закупівель і державної допомоги. Ця широка проблематика мала різну політичну гостроту та потребу в юридичному вдосконаленні. Наразі ми бачимо, що розвитку набули ініціативи, які мали підтримку з боку АМКУ, зокрема в частині публічних закупівель та процесуальних засад діяльності відомства. Водночас найбільш гострі питання, скажімо щодо обшуків приватних приміщень, було виключено для подальшого вдосконалення.

— Які ще питання у сфері захисту конкуренції, що потребують змін, наразі перебувають поза увагою законодавця?

— АМКУ та проєкт ЄС розробляють зміни щодо вдосконалення базових понять конкуренційного права, як-то домінування та узгоджені дії, але такі законопроєкти ми побачимо в майбутньому. Вдосконалено буде законодавство стосовно державної допомоги.

— Що змінилося в АМКУ за період вашої каденції?

— Головним, що ми внесли свого часу в роботу відомства, стала його відкритість. Це, своєю чергою, поставило нас в умови, коли наші дії, комунікація, рішення мали бути належної якості за стандартами як юридичного ринку та судової системи України, так і міжнародної спільноти. Це сприяло більш тісній співпраці з іноземними відомствами, міжнародними організаціями та світовими лідерами думок, змусило інвестувати багато часу в розвиток персоналу та в роботу над репутацією відомства як привабливого місця для роботи. Це змінило принцип роботи Комітету і є запорукою того, що попри зміни персоналій у відомстві існує інституційне спадкоємство.

З практичної точки зору, основним нашим напрямом був розвиток конкурентного права, надання більшої правової визначеності шляхом тестування практичних і суто юридичних підходів через зрозумілу структуру й аргументацію рішень із подальшою перевіркою судовою системою та формуванням відповідних прецедентів.

— Які рішення АМКУ ви можете віднести до практикотворчих?

— Думаю, що поглянути на практикотворчі рішення потрібно в середньостроковій перспективі. У 2016 році це були рішення щодо паралельних дій мереж АЗС і стосовно зловживання монопольним становищем тютюнового дистриб’ютора «ТЕДІС». У цих рішеннях Комітет застосував елементи економічного аналізу в доказовій базі, які пройшли тестування судами.

Окрема тема — це можливість відшкодування приватних збитків, спричинених порушенням суб’єктом антимонопольного права, в подвійному розмірі. Перші прецеденти використання цієї статті стосувалися Укрзалізниці. Більш цікавим для широкого кола споживачів є рішення кінця 2019 року щодо зловживання монопольним становищем облгазами. Безумовно, майбутнє за приватними інструментами відшкодування шкоди, як свідчить підхід ЄС. Тому практика і законодавство мають розвиватись у цьому напрямі.

Окремо можна виділити рішення про зло­вживання монопольним становищем групи Ost­chem на ринках мінеральних добрив, де було застосовано примусовий поділ суб’єкта. Наразі рішення АМКУ не здобули підтримки з боку судів.

Корисним для АМКУ та ринку в цілому був досвід щодо узгоджених дій у «фармацевтичних» справах: з одного боку, було підвищено вимоги до стандартів доказування, з іншого — на фармацевтичних ринках з’явилося розуміння проблематичності певної поведінки в дистрибуції.

Щодо оцінки законності концентрацій наявна дуже обмежена судова практика. Найбільші донедавна штрафи за порушення, пов’язані з концентраціями групи DCH та «Дніпрометизу», не було підтримано судами, які обрали більш формальне тлумачення законодавства. Водночас цього року АМКУ прийняв рішення у справах щодо здійснення концентрацій без дозволу, які за сумами накладених штрафів перевищують попередні «рекорди» Комітету. Натомість цікаво відзначити консервативний підхід АМКУ в питанні набуття прав на єдиний майновий комплекс у разі звернення стягнення на предмет іпотеки та в разі придбання ЄМК частинами. Такий підхід до оцінки правомірності набуття майнових комплексів, гадаю, має бути враховано фінансовими установами та суб’єктами, які придбають в них заставлені об’єкти.

— Як розвивається практика антимонопольного та конкуренційного права як сегмент ринку юридичних послуг?

— Розвиток антимонопольної практики залежить від багатьох чинників: це активність у сфері злиттів і поглинань, стабільність чи нестабільність становища на ключових товарних ринках, активність відомства та його стратегічні пріоритети, зростання комплаєнс-культури серед клієнтів та усвідомлення наявності ризиків притягнення до відповідальності.

— Як ви оцінюєте рівень конкуренції в цій практиці?

— Рівень конкуренції дуже високий. З одного боку, окремим ринком є міжнародні M&A-трансакції, які історично підживлювали український ринок заяв на отримання дозволів на концентрації. Колись їх було загалом понад 1000 на рік. Зараз удвічі менше через зміни законодавства 2016 року. Стане, мабуть, ще вдвічі менше, якщо буде запроваджено оцінювання обрахунку порогових показників лише для об’єкта придбання, а не всієї групи продавця.

Інша сторона ринку — це українські клієнти, які працюють на національному чи локальних ринках і можуть бути як заявниками у справах про порушення, так і відповідачами. Більшість суб’єктів усвідомила ризик притягнення до відповідальності лише нещодавно. Тому цей сегмент ринку буде розвиватись.

— Які тренди визначатимуть конфігурацію практики антимонопольного та конкуренційного права наступного року?

— Практика антимонопольного права розвивається в результаті інтенсивності економічного життя в Україні та світі. Тому через збільшення М&A-трансакцій ми зможемо побачити зростання кількості міжнародних та українських концентрацій. Багато з таких поглинань відбуваються на цифрових ринках, що змушує відомства у світі та в Україні вдосконалювати підходи до оцінювання поведінки на цифрових ринках. Іншою стороною надлишкової ліквідності є зростання цін. Останнім часом ми бачимо рішення в розвинених юрисдикціях щодо монопольно високих цін, що ще 5–10 років тому вважалося підходом, скоріше, пострадянським. АМКУ буде реагувати на збільшення споживчих цін, що призведе по підвищеної уваги до споживчих ринків, фармацевтики, перевезень, комунальних послуг.

Наступного року ЄС затвердить нові вимоги до вертикальних угод, які відображатимуть стан розвитку дистрибуції та електронної торгівлі. В умовах конкуренції, що зростає, перед багатьма компаніями, які працюють на споживчих ринках, буде гостро стояти питання побудови ефективної системи дистрибуції з урахуванням антимонопольних вимог до вертикальних угод.

Завдяки подальшому зближенню з ЄС буде й надалі розвиватися сфера контролю державної допомоги як чинник правильного стимулювання зростання економіки.

ЗАВАНТАЖИТИ