прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » ТОП-50 провідних юридичних фірм України 2021 » Недійсність правочинів боржника

Недійсність правочинів боржника

Кодекс України з процедур банкрутства передбачає низку правових механізмів, які можуть бути використані кредиторами для захисту їхніх прав та законних інтересів у разі зловживань з боку боржника. Одним із них є визнання правочинів боржника недійсними та застосування наслідків такої недійсності
Валентин Гвоздій, керуючий партнер GOLAW
Катерина Манойленко, партнер, керівник практики вирішення судових спорів GOLAW

 

Основним завданням процедури банкрутства є максимальне задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника. Проте дуже часто боржник не тільки не має наміру погасити свої борги, а й, навпаки, різними способами намагається залишити кредиторів ні з чим, позбувшись свого майна шляхом його відчуження на користь пов’язаних осіб.

Кодекс України з процедур банкрутства (Кодекс) передбачає низку правових механізмів, які можуть бути використані кредиторами для захисту їхніх прав та законних інтересів у разі зловживань з боку боржника. Одним із них є визнання правочинів боржника недійсними та застосування наслідків такої недійсності.

Отже, чи може кредитор оспорити неправомірне виведення майна з активів боржника, а також яким чином і з яких підстав правочини, вчинені боржником усупереч інтересам кредитора, можуть бути визнані недійсними?

 

Як бути кредитору?

Банкрутство будь-якого бізнесу може бути зумовлено різними об’єктивними та суб’єктивними причинами.

Деякі боржники після втрати можливості задовольнити вимоги своїх кредиторів з метою збереження активів та уникнення відповідальності перед кредиторами вдаються до укладення фраудаторних правочинів. Законодавчо це поняття не визначено, але в цілому під фраудаторними правочинами розуміють правочини, які вчинені на шкоду кредиторам.

З метою захисту прав та інтересів кредиторів Кодексом визначено механізми визнання недійсними правочинів боржника, які встановлені у статті 7 (загальні підстави оскарження) і в статті 42 (спеціальні підстави оскарження).

Виважена та своєчасна стратегія кредитора щодо оскарження правочинів боржника може вплинути на хід усієї процедури банкрутства, тому останньому важливо орієнтуватися в усіх передбачених законодавством механізмах.

 

Підстави загальні чи спеціальні?

Різниця між загальними та спеціальними підставами для оскарження правочинів боржника є досить принциповою. Щоб визначитися, які саме підстави треба обрати, кредитору важливо оцінити всі обставини та ризики.

Зазвичай оскарження правочинів у порядку статті 7 Кодексу є більш ефективним. Йдеться про підстави недійсності, які не є характерними для процедури банкрутства: вони передбачені Цивільним кодексом (ЦК) України та можуть застосовуватися і в інших категоріях справ.

Спеціальні підстави недійсності правочинів властиві виключно процедурі банкрутства та закріплені в статті 42 Кодексу. Правочини, які окреслені в цій нормі, вважаються фраудаторними і їх можна поділити на два види.

Перший вид: правочини з цими ознаками можна охарактеризувати як «підозрілі» — є лише підозра, що той чи інший правочин укладено на шкоду кредиторам, причому така підозра має підкріплюватися наслідками у вигляді збитків, завданих кредиторам.

Другий вид: якщо суд установить наявність будь-якої з трьох підстав (безоплатне відчуження майна боржником, укладення договору із заінтересованою особою або ж договору дарування), апріорі вважається, що такий правочин укладений на шкоду кредиторам.

Спеціальні підстави можуть бути застосовані до правочинів, вчинених у так званий підозрілий період, що становить три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство.

У чому ж полягає більша ефективність загальних підстав? Передусім у наслідках недійсності правочину, що передбачені ЦК України.

Саме ЦК України, а не Кодекс надає можливість кредитору витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене (статті 387, 388 ЦК України). ЦК України також передбачає реституцію (стаття 216), а кредиторам надає можливість звертатися з віндикаційними позовами.

Кодекс, у свою чергу, також регулює наслідки визнання недійсними правочинів боржника (частина 3 статті 42 Кодексу): кредитор зобов’язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, або відшкодувати його вартість.

Верховний Суд (ВС) у поста­нові від 20 лютого 2020 року у справі № 922/719/16 дійшов висновків, що встановлення спеціальних наслідків недійсності правочинів боржника не унеможливлює застосування приписів статті 388 ЦК України.

Отже, для найбільш повноцінного та ефективного наповнення ліквідаційної маси в процедурі банкрутства треба детально аналізувати кожен із правочинів боржника для визначення найбільш ефективних підстав їх оскарження (як загальних, так і спеціальних). Однак незалежно від підстав оскарження сумнівних правочинів боржника арбітражним керуючим або кредитором такі спори будуть розглядатись господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

 

Презумпція правомірності чи сумнівності?

У разі оскарження правочину боржника на загальних підставах діє презумпція правомірності правочину, тобто особа, яка його оспорює, повинна довести суду його недійсність (стаття 204 ЦК України). Натомість у разі оскарження правочину на спеціальних підставах усі правочини, вчинені протягом «підозрілого» періоду, за замовчуванням вважаються судом сумнівними, тобто діє презумпція сумнівності правочину, що відображено у відповідних рішеннях Верховного Суду (постанова Касаційного господарського суду (КГС) у складі ВС від 3 липня 2021 року у справі № 369/11268/16-ц).

На правочини, що оскаржуються у процедурі неплатоспроможності, поширюються загальні вимоги щодо позовної давності, встановлені ЦК України. При оскарженні правочинів на спеціальних підставах позовна давність пов’язується з перебігом «підозрілого» періоду. Вчинення оскаржуваного правочину поза межами цього періоду унеможливлює оскарження правочину на спеціальних підставах, однак не позбавляє заявника права звернутися до суду із позовом, що обґрунтовано загальними підставами недійсності.

Після набуття чинності Кодексом виникла ситуація, за якої суди неоднозначно розглядали позови про визнання правочинів боржника недійсними: керувалися як статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство), яка вже втратила чинність, так і чинною статтею 42 Кодексу.

Цей неоднаковий підхід проаналізувала судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС у червні 2021 року (постанова від 2 червня 2021 року у справі № 904/7905/16). Касаційний суд дослідив, до яких правочинів потрібно застосовувати норму Закону про банкрутство, а до яких — норми Кодексу.

Так, суд вирішив, що частини 1—2 статті 42 Кодексу не підлягають застосуванню до правочинів, учинених боржником до дати набуття чинності Кодексом, тобто до 21 жовтня 2019 року. До цих правочинів треба застосовувати статтю 20 Закону про банкрутство.

Установлений статтею 42 Кодексу трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Однак для правочинів, укладених до 21 жовтня 2019 року, застосовуються підстави статті 20 Закону про банкрутство, а для тих, що укладені після цієї дати, — підстави статті 42 Кодексу.

Верховний Суд зауважив, що до всіх без винятку правочинів стаття 42 Кодексу зможе бути застосована після 21 жовтня 2022 року, після спливу трьох років від набуття чинності Кодексом.

 

За найменшої підозри

Важливість механізму визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство важко переоцінити. Зауважимо, що наразі суди досить активно реалізують цей механізм та визнають недійсними правочини боржників, спрямовані на виведення активів. Тому кредиторам важливо ретельно аналізувати всі правочини боржника у «підозрілий» період та оскаржувати ті з них, які мають хоча б мінімальні ознаки фраудаторності. Ефективна реалізація всіх прав кредитора — це запорука максимального наповнення ліквідаційної маси та скорочення різниці між розміром ліквідаційної маси та розміром кредиторських вимог.

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua
doroszab2
Slide

Зміст

50 провідних юридичних фірм України 2021 року

«Бронзова ліга» провідних юридичних фірм України 2021 року

Історія рейтингу

Переможці рейтингу «50 провідних юридичних фірм України» у 1998—2021 роках

Галузі практики

Шокова M&A-терапія

Кваліфікаційне оцінювання

Лідери ринку. Корпоративне право та M&A

Лідери ринку. Інформаційні технології

Лідери ринку. Енергетика і природні ресурси

Інфраструктурні зміни

Сила переконання

Регуляторний виклик

Дія Сіті: завантаження триває

Лідери ринку. Нерухомість, будівництво та земельне право

Найбільші публічні угоди

Знайти баланс

Ринкові відносини

Прописати процедури

На захист інновацій

Звітний період

Лідери ринку. Банківське та фінансове право

Конкурентне право

Лідери ринку. Інтелектуальна власність

Лідери ринку. Конкурентне право

Встановити контроль

Консервативна позиція

Гостра справа

Найбільші публічні угоди у сфері антимонопольного права

Кримінальне право та процес

Область підвищеного тиску

«Прес-служба»

Цивільна конфіскація

Ввідні процедури

Апеляційна плата

Сrime Story

Захисні можливості

Комплексний підхід

Антикорупційний ландшафт

Помилки в електроніці

Лідери ринку. Кримінальне право / White-Collar Crime

ВАКС-фактор

Методологія

Формула успіху

Податкова практика

Фіскальні акценти

Лідери ринку. Оподаткування

Податкові штрафи: як зменшити

Найбільші публічні спори у сфері оподаткування

Регіональні ринки

Фірмові налаштування

Крайня необхідність

Провідні регіональні юридичні фірми України

Бій на місці

Реструктуризація та банкрутство

Недійсність правочинів боржника

Час відновлення

Лідери ринку. Банкрутство

Антикризове управління

Спірні переходи

Дискримінаційний підхід

Судова практика

Труднощі виконання

Реальні кроки

Найбільші публічні судові та арбітражні спори

Робота під розкриттям

Змінне поле

Знайти, хто відповість

Ефективні рішення

Лідери ринку. Судова практика

Лідери ринку. Міжнародний арбітраж

Верховні пересуди

Юридичний ринок

Бізнес-акцент

Інвестиційний запит

Творчий експеримент

Від редакції

50 провідних юридичних фірм України за доходами

50 провідних юридичних фірм України за кількістю юристів

50 провідних юридичних фірм за фінансовою ефективністю

Рейтинг визнання юридичних фірм за галузями практики

Нова хвиля

Модельний лад

Експертна рада

Ставка на сталий розвиток

Нове дихання

Рейтинг визнання юридичних фірм

Інші новини

PRAVO.UA