Минулий тиждень мав завершитися формуванням двох органів, із діяльністю яких пов’язують перехід до завершення судової реформи: Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) та Етичної ради при Вищій раді правосуддя (ВРП).

Збігав 30­денний строк на формування списків експертів, які мали увійти до першого складу цих органів, та 5­денний строк на затвердження їх складу.

Тож 17 вересня було затверджено склад Конкурсної комісії, до якого увійшли:

Роберт Брукхейсен — колишній спеціальний прокурор у Прокуратурі Нідерландів, відділу боротьби з шахрайством в особливо великих розмірах;

Тед Зажечни — суддя федерального суду Королівської лави провінції Саскачеван (Канада) у відставці;

Стівен Маркмен — голова Верховного суду штату Мічиган у відставці;

Сергій Верланов — суддя Київського апеляційного суду;

Євген Мєзєнцев — заступник голови Шостого апеляційного адміністративного суду;

Іван Міщенко — суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (ВС).

А Етичну раду не буде сформовано у відведений законом строк.

Хронологія подій

Міжнародні та іноземні організації свої рекомендації щодо експертів надали ще 10 вересня. Рада суддів України мала ухвалити відповідне рішення на засіданні 13 вересня, але визначилася лише з представниками у складі Конкурсної комісії.

Реакція глави держави була миттєвою: він заявив про саботаж судової реформи та скликав на 16 вересня термінову нараду в Офісі Президента України. На цій зустрічі за підтримки послів країн «Великої сімки» фактично суддям поставили завдання: обрати членів Етичної ради. Без жодних заперечень, компромісів чи виправлень законодавства.

Водночас у парламенті вже є законопроєкт № 5836 та напрацювання суддів до профільного закону, поєднавши і ухваливши які, можна було б швидко зняти всі застереження та завершити формування складу Етичної ради.

Відкладене питання

Водночас конституційність окремих положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції закону щодо створення Етичної ради, та й самого закону викликає сумніви.

Про це Вища рада правосуддя попереджала ще на стадії голосування за закон, проте її пропозиції не було враховано, і тому ВРП звернулася до Верховного Суду з пропозицією внести конституційне подання. Зокрема, було вказано на те, що:

— відповідний закон порушує принцип безперервності роботи органу судової влади (сьогодні достатньо відсторонити двох членів ВРП, щоб вона була неповноважною);

— суддям фактично пропонується пройти повторну перевірку;

— під час формування Етичної ради повністю нівелюється роль суддів (міжнародні експерти двома голосами можуть ухвалити будь­яке рішення);

— вказаний закон є черговим посяганням на незалежність судової влади (запроваджуються контрольні повноваження щодо того органу, при якому створено Етичну раду).

17 вересня ц.р. питання про звернення до Конституційного Суду України (КСУ) розглядав Пленум ВС.

На ньому Голова ВС Валентина Данішевська підкреслила, що важливо, щоб усі невідповідності Конституції України та можливі негативні наслідки виконання цього закону було враховано законодавчою владою.

Однак затвердити текст подання до КСУ Пленум не зміг — у його роботі оголосили перерву до 8 жовтня, коли рішення про звернення з конституційним поданням буде розглянуто остаточно.

З порушенням закону

У Раді суддів України та ВРП не заперечують проти того, щоб обрати членів Етичної ради та сформувати її склад. Однак неточності чинного закону призводять до того, що для формування першого складу Етичної ради треба або обійти, або порушити його приписи. Хоча б у частині того, що закон безальтернативно покладає певні обов’язки з формування Етичної ради саме на голову ВРП, тимчасом як ця посада залишається вакантною уже більш ніж пів року (у відповідному законі щодо ВККС на цей момент вказав Президент України, застосовуючи право вето, і помилку виправили).

Крім того, Етичній раді рекомендують почати роботу із заповнення наявних вакантних посад, а не перевірки чинних членів ВРП, таким чином можна уникнути блокування роботи цього конституційного органу.

Частково прогалини законодавства Рада суддів України може виправити своїм внутрішнім документом щодо обрання членів Етичної ради. Проєкт такого документа вже розробляється. Якщо знайдеться консенсус і будуть кандидати, то Рада може визначитися зі своїми представниками вже до кінця поточного тижня. Тим паче, що для початку роботи достатньо буде хоча б одного представника від суддів.

Проте, оскільки від самого початку процес формування Етичної ради мав певні юридичні недоліки, немає жодних гарантій, що рішення про її створення, а потім ухвалені нею рішення не буде оскаржено в суді, а її діяльність не стане предметом перевірки на дотримання прав людини, приміром, у Європейському суді з прав людини.

Ірина ГОНЧАР «Юридична практика»