Служба поставки — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Служба поставки

Для підписання договору поставки сільськогосподарської продукції слід залучити юриста, оскільки неправильне викладення умов унеможливить судовий захист
КОРЧАГІН Максим — адвокат, партнер ЮФ «Антіка», м. Київ,
ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ Михайло — старший юрист ЮФ «Антіка», м. Київ

 

Договір поставки є найбільш поширеним з усіх видів договорів, з яким у своїй діяльності зустрічаються сільськогосподарські підприємці. Однак мало хто замислювався про те, що від оформлення його положень, які видаються простою формальністю, залежить можливість його виконання та настання бажаних наслідків.

 

Поставка чи купівля­продаж?

Почати слід з відмінностей договорів поставки та купівлі­продажу. Хтось скаже, що це питання суто теоретичне та не має жодного практичного значення. Проте чітке усвідомлення відмінностей і наслідків укладення кожного з цих договорів може убезпечити від потенційних проблем, зумовлених їх підписанням.

Договір поставки є різновидом договору купівлі­продажу, до якого застосовуються особливі положення, передбачені Господарським кодексом (ГК) України. Головною відмінністю поставки та купівлі­продажу є сторони договору: поставка можлива лише між суб’єктами господарювання, тоді як купівля­продаж допускається між сторонами з будь­яким статусом (зокрема між фізичними особами).

Метою придбання товару за договором поставки є використання його в господарський діяльності задля отримання прибутку (зазвичай для подальшого перепродажу або для використання під час виробництва власного товару), тоді як за договором купівлі­продажу товар придбавається, зокрема, для особистого вжитку.

Отже, продаж товару одним підприємцем іншому для його подальшого перепродажу або матеріально­технічного забезпечення є поставкою. Реалізація продукції кінцевому споживачу — не суб’єкту господарювання не може вважатися поставкою, а є звичайним договором купівлі­продажу.

То що ж слід враховувати, обираючи потрібний тип договору?

Поставка завжди має тривалий строк. Навіть якщо в договорі не визначено строку його дії, він вважатиметься укладеним на один рік (частина 1 статті 267 ГК України). Відповідальність покупця у вигляді пені за несвоєчасний розрахунок обмежено подвійною обліковою ставкою Національного банку України (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань») і може бути зменшено судом (частина 1 статті 233 ГК України). У договорі поставки сторони обов’язково мають погодити найменування (номенклатуру, асортимент) і кількість продукції, вимоги до її якості, ціну та строк дії договору (стаття 180 ГК України). Відсутність хоча б однієї із зазначених умов може бути використано недобросовісним контрагентом для повернення в судовому порядку коштів (чи товару), переданих за таким договором, оскільки він вважатиметься неукладеним.

Купівля­продаж зазвичай має разовий характер, а тому строк дії відповідного договору може закінчитися одразу після передання товару та отримання коштів. У договорі купівлі­продажу достатньо визначити лише предмет і його ціну для того, щоб він вважався укладеним. Приймання товару за якістю та кількістю здійснюється за правилами, визначеними в договорі, та додатково не регулюється (про це дещо пізніше). Пеня і штраф не обмежені законодавством і не можуть обмежуватися судом (звісно, якщо суд не визнає, що умова про непропорційно великий штраф суперечить публічному порядку та є нікчемною).

До вимог щодо недоліків проданого товару за договором купівлі­продажу, відповідно до положень Цивільного кодексу (ЦК) України, застосовується позовна давність в один рік (статті 258, 681 ЦК України), тоді як подання позовів унаслідок постачання товарів неналежної якості можливе лише протягом шести місяців (стаття 269 ГК України).

Однак купівля­продаж має і свої мінуси, адже за загальним правилом на операції з реалізації сільськогосподарських товарів фізичним особам поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» з усіма відповідними наслідками, зокрема з можливістю покупця поскаржитися на продавця до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів  (Держпродспоживслужба).

 

Приймання, передання та оплата

Обравши договір поставки для оформлення відносин із контрагентом, насамперед слід детально проаналізувати його умови щодо прийняття­передання продукції.

В Україні існує низка документів, які залишилися нам у спадок від радянського періоду, зокрема Інструкція про порядок приймання продукції виробничо­технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СРСР № П­6 від 16 червня 1965 року, Інструкція про порядок приймання продукції виробничо­технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СРСР № П­7 від 25 квітня 1966 року та Положення про постачання продукції виробничо­технічного призначення, затверджене постановою РМ СРСР № 888 від 25 липня 1988 року.

Якщо вам до вподоби радянські рудименти та максимально заформалізована процедура прийняття товарів за якістю й кількістю і якщо ви хочете залежати від волі контрагента в очікуванні його представника для актування виявлених недоліків постаченої продукції, ви можете приймати товар на підставі згаданих інструкцій. Для цього не потрібно нічого робити, адже ці документи застосовуються стандартно і не потребують згоди сторін.

Якщо ж ви зацікавлені в тому, щоб умови прийняття товару було визначено лише в тексті договору та не було підводних каменів, які містяться в об’ємних радянських нормативах, вам слід обов’язково зазначити в договорі, що прийняття товару за якістю та кількістю здійснюватиметься виключно в порядку та на умовах, визначених договором, без застосування інструкцій часів СРСР.

Водночас, якщо ви вчинили розсудливо та вказали таке застереження в договорі, слід детально виписати головні умови прийняття товару, зафіксувавши процес виявлення та усунення недоліків. У цьому контексті діє свобода договору, тому, як ви домовитесь із контрагентом, так і будуть вирішуватися можливі проблеми в майбутньому.

Говорячи про умови поставки, не можна залишити поза увагою те, що в Україні й досі є поширеною практика посилання на міжнародні комерційні умови Інкотермс навіть у внутрішньодержавних договорах поставки. Однак ми не рекомендуємо застосовувати Інкотермс до таких договорів, якщо вам не відомі всі умови їх виконання в рамках відповідного режиму. Краще самостійно, уникаючи незнайомих термінів, визначити в договорі зрозумілі для сторін положення про момент і місце поставки, перехід ризику втрати майна, обов’язок його страхування та транспортування.

Умови про прийняття­передання особливого виду сільськогосподарської продукції (тварини, рослини) слід викладати з дотриманням вимог, передбачених профільними Законами України «Про карантин рослин», «Про ветеринарну медицину», «Про тваринний світ» тощо, з чітким розподілом обов’язків сторін.

Обираючи контрагента, слід врахувати, що українське законодавство часто передбачає компенсаційні механізми у випадку придбання продукції у вітчизняних товаровиробників. Так, наприклад, постановою Кабінету Міністрів України № 130 від 1 березня 2017 року було затверджено програму компенсації 25 % вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання у вітчизняного виробника.

Також слід пам’ятати, що придбання сільськогосподарської продукції за договором поставки з відстроченням або з розстроченням платежу вважається придбанням товару в кредит (стаття 694 ЦК України). Особливістю договорів поставки з такими умовами є те, що з моменту передання товару і до моменту його повної оплати постачальнику належить право застави на цей товар. А отже, продавець має право звернути стягнення на предмет застави (товар) та повернути його собі у власність у випадку неналежного виконання договору покупцем. Обтяження у вигляді застави на продукцію вимагатимуть отримання від постачальника згоди на її подальше відчуження третім особам. Тому слід врахувати всі ризики, перш ніж укладати договір поставки на умовах відстрочення чи розстрочення платежів.

 

Штраф, пеня і форс­мажор

Навіть ідеально виписані умови договору про поставку товару може бути виконано неналежним чином. У такому разі виникає необхідність притягнути порушника до відповідальності, умови про яку також мають бути виконуваними.

Доволі часто у своїй практиці ми зустрічаємо випадки, коли обов’язок постачальника зі своєчасного постачання сільськогосподарської продукції забезпечено пенею. Так, у переважній більшості договорів відповідний пункт звучить таким чином: за несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує пеню в розмірі 1 % вартості несвоєчасно постаченого товару за кожен день прострочення. Однак таку умову сформульовано не зовсім правильно.

Річ у тім, що пеня — це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення (частина 3 статті 549 ЦК України). Отже, така пеня може застосовуватися лише до грошових зобов’язань, водночас обов’язок із постачання продукції таким не є.

Вказане може бути використано постачальником для оскарження штрафних санкцій, і така підстава свого часу була навіть причиною для відмови у стягненні з постачальника відповідної грошової суми. Тому ми радимо не назвати відповідну санкцію пенею, а просто означити її як штрафну санкцію і в разі наявності спору просити суд застосувати саме господарську санкцію, як це передбачено статтею 217 ГК України.

Слід також пам’ятати, що за загальним правилом до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України). Водночас не всім відомо, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID­19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, подовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи, що в Україні з 11 березня 2020 року запроваджено карантин, який станом на цей момент подовжено, вважається, що строк позовної давності за відповідними статтями триває. Тобто, якщо порушення господарського зобов’язання відбулось у квітні 2020 року, строк позовної давності щодо стягнення неустойки за таке порушення, який мав закінчитися у квітні 2021 року, вважається подовженим.

Таке саме застереження стосується строків позовної давності, передбачених у статті 269 ГК України (щодо позовів, які виникають через поставку товарів неналежної якості), статті 322 ГК України (стосовно позовів про неналежну якість робіт за договором підряду на капітальне будівництво), статті 324 ГК України (про відшкодування замовнику збитків, спричинених недоліками проєкту за договором підряду).

Описуючи відповідальність сторін, слід уважно викладати умови про форс­мажор, яким, як відомо, не завжди приділяється достатня увага. Так, досить часто в договорах поставки умови про обставини непереборної сили набувають зовсім іншого значення, ніж це закладено в законодавстві. Зокрема, договір може містити положення про те, що строк виконання зобов’язання подовжується пропорційно до часу, протягом якого діють вказані обставини. Такого формулювання слід уникати і виключати подібні пропозиції контрагента, особ­ливо постачальника, і ось чому.

Умова щодо подовження строку виконання зобов’язань на період дії форс­мажору не відповідає поняттю строку, визначеного у статті 252 ЦК України, а невизначеність строку виконання зобов’язання ставить під сумнів укладеність договору поставки та реальну можливість його виконання.

Крім того, така умова суперечить статті 617 ЦК України, згідно з якою форс­мажор може звільнити лише від відповідальності та не може впливати на основне зобов’язання, зокрема на строк його виконання. Такі положення можуть використовуватися недобросовісно, наприклад, у ситуації, коли дія форс­мажорних обставин закінчилася до спливу строку поставки. У цьому випадку постачальник, незважаючи на завершення дії форс­мажорних обставин, може претендувати на збільшення строку поставки на той період, протягом якого вони діяли в минулому.

 

Реєстрація податкових накладних

Окремо слід розглянути більш екзотичні санкції, які часто зустрічаються в договорах поставки сільськогосподарської продукції та пов’язані з несвоєчасною реєстрацією постачальником податкових накладних.

По­перше, постачальник також може постраждати від несвоєчасно виконаних податкових зобов’язань покупця, наприклад, у випадку необхідності коригування податкових зобов’язань у бік зменшення, яке має бути здійснено покупцем, адже до моменту такого коригування постачальник не матиме права на зменшення податкових зобов’язань. Тому в договорі поставки доцільно прописувати відповідальність для обох сторін.

По­друге, обов’язок продавця (покупця) зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування) є обов’язком платника податку в публічно­правових відносинах, а не обов’язком перед стороною договору, хоча його невиконання може завдати такій стороні збитків. Тому позов однієї сторони до іншої про зобов’язання здійснити реєстрацію накладної чи розрахунок коригування не є способом захисту в господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18).

З огляду на наведене неправильним буде також і застосування штрафних санкцій за невиконання відповідного обов’язку, навіть якщо його буде передбачено договором.

Натомість належним способом захисту в таких випадках може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов’язку щодо складення та реєстрації податкових накладних чи розрахунку коригування (постанови Верховного Суду від 3 серпня 2018 року у справі № 917/877/17, від 3 грудня 2018 року у справі № 908/76/18 тощо).

Водночас не можна забувати, що для відшкодування збитків необхідна наявність чотирьох елементів складу правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно­наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою та збитками, вина особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Тому суд може відмовити в задоволенні позову, якщо, наприклад, інша сторона доведе, що вона своєчасно скерувала накладну/розрахунок на реєстрацію, однак її зупинив податковий орган. За таких умов відсутня вина порушника, яка є обов’язковим елементом для стягнення збитків.

Важливим є також доведення факту наявності збитків. Зокрема, деякі господарські суди відмовляють у їх стягненні, оскільки не визнають безповоротність втрат покупця, адже він має 1095 днів із дати складання накладної для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Однак актуальні правові позиції Верховного Суду дають підстави вважати, що позов про стягнення збитків у разі порушення порядку реєстрації податкових накладних має непогані шанси на задоволення. Для підвищення таких шансів у договорі слід додатково прописувати обов’язок сторін складати податкові накладні / розрахунки коригування, а також обов’язок компенсувати збитки, завдані діями чи бездіяльністю, в результаті яких інша сторона не отримала права на податковий кредит або на коригування податкового зобов’язання.

До того ж нагадуємо: особливістю договорів поставки є те, що завдані під час їх виконання збитки за загальним правилом відшкодовуються лише в частині, не покритій штрафними санкціями (стаття 232 ГК України). Тобто, якщо в договорі не передбачити, що збитки може бути стягнено в повній сумі понад штрафні санкції, то постраждала сторона буде позбавлена можливості стягнути збитки з порушника в разі застосування до нього штрафних санкцій. Таке застереження стосується всіх випадків стягнення збитків, тому наведену вище умову слід додати в будь­який господарський договір.

 

Увага до деталей

Таким чином, договір поставки сільськогосподарської продукції має багато особливостей, які можуть видаватися незначними, однак мають вагомий вплив на його подальше виконання. Саме тому юристів варто залучати ще до його підписання, оскільки неправильне викладення умов договору може ускладнити або навіть унеможливити отримання позитивного результату в потенційних судових процесах.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA