Розклад по санкції — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Розклад по санкції

Санкції — звичайний інструмент для цивілізованих країн, спрямований на захист національної безпеки в кризових ситуаціях, коли інші заходи не забезпечують швидкого та ефективного досягнення мети
ШКАРОВСЬКИЙ Денис партнер ЮК VB PARTNERS, м. Київ

 

З моменту прийняття Закону України «Про санкції» (Закон) у серпні 2014 року президенти України видали 32 укази про застосування санкцій (спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів). Під них потрапили 3 960 фізичних та 1 890 юридичних осіб.

Санкції — звичайний інструмент для цивілізованих країн, спрямований на захист національної безпеки в кризових ситуаціях, коли інші засоби (зокрема правоохоронна та судова системи) не забезпечують швидкого та ефективного досягнення мети. Наприклад, у Європейському суді з прав людини сформовано значну практику з розгляду справ щодо санкцій, застосованих Швейцарією.

Водночас цей інструмент спрямовано на «зовнішнього ворога», тобто громадян і компанії інших держав.

Таку саму мету закладено і в Законі України «Про санкції».

Однак зараз ми бачимо розширене тлумачення Президентом України та Радою національної безпеки і оборони (РНБО) України положень Закону та активне застосування санкцій, зокрема, щодо громадян України.

Звісно, таке масове застосування санкцій та притягнення до відповідальності юридичних і фізичних осіб породжує багато запитань щодо порядку їх застосування й особливостей оскарження таких рішень.

 

Порядок застосування санкцій

Фактично єдина процедура, врегульована Законом, — це застосування санкцій. Розглянемо лише порядок їх застосування.

Ініціатором санкцій можуть бути п’ять суб’єктів: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України (СБУ), Національний банк України.

Кожен із цих органів у встановленому внутрішньому порядку розглядає питання ініціювання санкцій та передає відповідне рішення (постанову, подання, лист тощо) до РНБО України.

Іноді від прийняття рішення ініціатором до подання його РНБО України проходить менш ніж година. А документи, якими обґрунтовано застосування санкцій, надаються вже згодом. Такі дії суперечать позиції Верховного Суду щодо можливості застосування санкцій виключно за наявності доказів вчинення особою дій, які є підставою для їх запровадження (рішення від 18 червня 2020 року у справі № 9901/259/19).

На підставі такого подання РНБО України приймає рішення про застосування санкцій.

Рішення РНБО вводиться в дію указом Президента України і лише після його опублікування набирає сили і підлягає виконанню.

Після цього існує два шляхи перегляду санкцій: перегляд РНБО України шляхом прийняття нового рішення та введення його в дію указом Президента України або судове оскарження.

Єдиним рішенням, яке підлягає оскарженню в цій категорії справ, є саме указ Президента України.

 

Особливості розгляду справ про оскарження санкцій

Почати варто з питань підсудності. Виключна підсудність такої категорії справ — Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду. Відповідно, судом апеляційної інстанції є Велика Палата Верховного Суду.

Щодо підстав позову, то Закон визначає загальні принципи застосування санкцій. В умовах обмеженої інформації про підстави застосування санкцій (оскільки укази Президента та рішення РНБО України взагалі її не містять) найбільш поширеним обґрунтуванням позову є (1) застосування санкцій до неналежного суб’єкта — частина 2 статті 1 Закону, (2) недотримання норм щодо підстав і принципів застосування санкцій — частини 1, 2 статті 1 Закону, (3) застосування санкцій безстроково — частина 5 статті 5 Закону.

Згодом, після отримання доступу до матеріалів, на основі яких застосовано санкції, підстави позову можуть змінюватися залежно від конкретної справи.

 

Обмеженість доступу до матеріалів справи і доказів обґрунтуваності санкцій

Процес застосування санкцій відбувається без участі особи, до якої їх застосовано. Виняток — ініціювання санкцій Верховною Радою України, коли існує можливість відстежувати рух відповідної постанови та брати участь у розгляді її проєкту (шляхом листування, надання заперечень, пояснень, доказів до комітету, який її розглядає, тощо).

Доступ до інформації щодо підстав застосування санкцій, доказів, на підставі яких прийнято рішення, як правило, є обмеженим. Особливо це стосується санкцій, ініційованих СБУ. Рівень обмеження — від «для службового користування» до державної таємниці. Часто вся інформація про підстави застосування санкцій отримується зі ЗМІ.

Відповідно, особа не має можливості сформувати позицію щодо таких підстав до подання позову. Ознайомлення з цими документами відбувається в судовому процесі, зокрема після отримання адвокатом доступу до державної таємниці.

 

Позиція держави

Як часто відбувається в державному апараті, після прийняття рішення відповідальність перекладається на інших осіб. Застосування санкцій — не виняток.

Позовна вимога про визнання протиправним і нечинним стосується указу Президента, оскільки саме він вводить рішення РНБО України в дію і з цього моменту починається обмеження та порушення прав особи.

Однак позиція Президента України в судах часто зводиться до твердження про виконання ним відповідної «церемоніальної функції».

Це суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 9901/405/19. Президент України як суб’єкт, який приймає рішення, що обмежує права особи, має дискрецію в питанні прийняття цього рішення і повинен оцінити його доцільність, законність та обґрунтованість.

Зі свого боку, РНБО України взагалі вказує на неможливість участі у справі, оскільки вона не є юридичною особою, і перекладає відповідальність на ініціатора санкцій.

Ініціатор, залежно від справи, займає різні позиції: від пасивної до занадто активної.

На підтвердження підстав для застосування санкцій надаються різні документи, значну частину яких не розглядали РНБО та Президент України під час прийняття рішення. А інша частина навіть не існувала на день його прийняття (докази збираються в процесі кримінальних проваджень, іншої діяльності СБУ та різних державних органів).

Очевидно, що протягом найближчих двох років застосування санкцій в Україні буде більш масовим. Держава буде створювати собі чимраз більше можливостей для спрощення застосування санкцій до більш широкого кола осіб. Це зручний інструмент позасудового притягнення до відповідальності. Водночас судова практика скасування протиправних актів про застосування санкцій почне формуватися протягом двох­трьох років та не буде встигати за змінами законодавства.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA