З приходом нової влади було взято курс на трансформацію податкового права в Україні. Неодноразово представники влади та юридичної спільноти заявляли про необхідність боротися з тіньовим бізнесом, адже через нього держава недоотримує податки. Через це було подано низку законопроєктів, один із найновіших — законопроєкт № 5866 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо створення умов для розвитку фізичних осіб — підприємців та підвищення прозорості їх діяльності».

З пояснювальної записки до законодавчої ініціативи випливає, що з 2017 року реєстратори розрахункових операцій (РРО), незалежно від обсягів доходу, повинні застосовувати підприємці, які здійснюють продаж технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, з 2019 року — продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, а з 2021 року — ювелірних і побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння.

Однак, як зазначають ініціатори документа, очікуваних результатів щодо детінізації цих сфер економічної діяльності, легалізації такої діяльності, збільшення зайнятості та доходів бюджету не відбулося. Навпаки, зросла кількість перевірок податкових органів, збільшилися витрати на обслуговування касових апаратів у легального бізнесу, скоротилася кількість платників єдиного податку, а тіньова частина бізнесу не легалізувалася через збільшення адміністративного тиску та необґрунтовані штрафи.

Тож ведеться робота над тим, щоб відновити право платників єдиного податку не застосовувати РРО та підвищити граничні обсяги доходів для застосування спрощеної системи оподаткування з урахуванням найманих працівників.

Оксана Скоробогач, молодший юрист ETERNA LAW, звернула увагу на основні нововведення, запропоновані в законопроєкті. До них належить можливість збільшення граничних обсягів доходів для застосування спрощеної системи оподаткування (для ІІ–ІІІ груп платників єдиного податку) на 300 розмірів мінімальної заробітної плати за одного найманого працівника (на 1 800 000 грн у 2021 році).

Проєктом також передбачається обмеження кількості найманих працівників для ІІІ групи до 10 осіб (наразі є можливість наймати необмежену кількість працівників), а також скасування обов’язку застосовувати РРО під час продажу окремих товарів.

Не менш важливим є пункт про можливість не застосовувати РРО фізичним особам — підприємцям (ФОП) ІІ–IV групи (які сплачують єдиний податок та не є платниками податку на додану вартість (ПДВ), незалежно від обраного виду діяльності) у разі продажу товарів або надання послуг, вартість одиниці яких не перевищує розміру одної мінімальної заробітної плати (6000 грн у 2021 році).

Крім цього, законопроєктом пропонується визначити умови, за яких можна не застосовувати РРО в разі перевищення визначеного розміру доходу, зокрема, за умови здійснення розрахунків за допомогою платіжних пристроїв (терміналів) або надання особі, яка отримує товар (послугу), розрахункового документа з обов’язковим відображенням доходів від продажу таких товарів (наданих послуг) за підсумками робочого дня та здачі протягом трьох банківських днів готівкової виручки від продажу таких товарів (наданих послуг) до банку на банківські рахунки ФОП.

Таким чином, зазначає пані Скоробогач, реалізується можливість збільшити граничні обсяги доходів для застосування спрощеної системи оподаткування з урахуванням найманих працівників, а це, своєю чергою, може посприяти детінізації ринку трудових відносин. Водночас обмеження кількості найманих працівників для ІІІ групи до 10 осіб не дасть змоги використати нововведення законопроєкту максимально ефективно та залучити кошти до бюджету в бажаній кількості. Враховуючи можливоість отримання податковими органами інформації від банку, суб’єктам господарювання необхідно буде уважно слідкувати за правильністю оформлення фінансових операцій.

Наразі складно сказати, як саме бізнес ставиться до законодавчої ініціативи, адже думки його представників дещо розділилися. Проте певною константою є те, що здебільшого спільнота вважає, що запровадження РРО вигідне легальному бізнесу та українцям і є прикладом звичайної європейської практики. Чи спрацює вона в нас і яким чином, лише питання часу.

Альона СТУЛІНА «Юридична практика»

КОМЕНТАРІ

Сергій ЛИСЕНКО, керуючий партнер GRACERS

Досягти компромісу

Очевидно, що запровадження законодавцем низки змін, якими було передбачено збільшення випадків обов’язкового застосування ФОП РРО, не призвело до очікуваних наслідків.

Збільшення витрат на встановлення РРО, зростання кількості податкових перевірок та накладення часом необґрунтованих штрафів стали причиною того, що очікуваного збільшення надходжень до держбюджету не відбулося, адміністративний тиск на суб’єктів малого бізнесу істотно збільшився, а тінізація економіки зросла.

Законопроєкт № 5866 та його потенційне прийняття — компромісний крок від держави, покликаний як врахувати інтереси платників єдиного податку, так і сприяти веденню більш прозорої діяльності суб’єктами малого бізнесу.

Найбільш обговорюваною, імовірно, стане запропонована в законопроєкті зміна до пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України, якою передбачено відновлення права для платників єдиного податку І–IV груп, незалежно від обраного виду діяльності, які не є платниками ПДВ, не застосовувати РРО в разі продажу товарів (надання послуг), вартість одиниці яких не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Це дасть змогу спростити ведення підприємницької діяльності та послабити контроль із боку податкових та інших контролювальних органів щодо значної частини ФОП, зокрема тих, що здійснюють роздрібну торгівлю.

Закріплення граничної кількості найманих працівників (до 10 осіб) для ФОП і юридичних осіб — платників єдиного податку ІІІ групи також видається цікавим нововведенням, покликаним сприяти унормуванню застосування спрощеної системи оподаткування виключно у сфері малого підприємництва.

Водночас наявне в законопроєкті положення щодо обов’язку надавати платниками єдиного податку інформацію про оборот коштів на поточних банківських рахунках суб’єктів господарювання за конкретний проміжок часу на письмовий запит контролювального органу під час проведення документальних перевірок викликає занепокоєння. Чинна редакція положення закону передбачає обов’язок надавати цю інформацію на підставі рішення суду. Прийняття такої норми може розширити повноваження контролювальних органів, що може не зменшити, а потенційно збільшити тиск на малий бізнес.

Загалом прийняття законопроєкту № 5866 сприятиме унормуванню ведення підприємницької діяльності ФОП­єдинників та свідчитиме про досягнення компромісу між малим бізнесом і владою. Водночас впровадження РРО (за винятком адекватних порогових сум) є необхідним кроком для подальшої детінізації бізнесу в Україні.

Валерія ТАРАСЕНКО, податковий радник МЮФ Dentons

Вихід у тінь

На думку ініціаторів законопроєкту, запровадження РРО для ФОП не дало бажаного ефекту, а тому народні депутати України пропонують, щоб РРО застосовувалися для операцій, вартість яких перевищує встановлений ліміт. При цьому податковому органу надається доступ до інформації про оборот коштів на поточних рахунках ФОП, що, як вважається, дасть змогу налагодити контроль за повнотою нарахування та сплати податків без застосування РРО.

Слід взяти до уваги всі ті зміни, які передбачаються щодо застосування РРО ФОП — платниками єдиного податку ІІ–ІV груп, і той факт, що ФОП має право вести облік доходів від реалізації товарів або послуг у паперовому та/або електронному вигляді.

Враховуючи, що мінімальна заробітна плата на 1 січня 2022 року буде становити щонайменше 6500 грн, дуже велика кількість товарів та послуг не будуть підпадати під застосування норм щодо РРО взагалі. Фактично контроль за обігом товарів і послуг для всіх кафе, ресторанів, салонів краси, торговців одягом та побутовими товарами буде відсутній, адже всі операцій самі ФОП повинні відображати тільки в книзі обліку, а якщо операцію там забули відобразити, відповідно, немає об’єкта для оподаткування єдиним податком. Система, що пропонується замість РРО, якщо вартість товару/послуги буде перевищувати одну мінімальну заробітну плату, існує і сьогодні, та не пропонується нічого якісно нового, що б дало змогу ефективно контролювати реальний товарообіг або кількість наданих послуг. Оскільки ліміт для одного ФОП на ІІІ групі платників єдиного податку з 1 січня 2022 року становитиме щонайменше 7 585 500 грн, відповідно, прийняття законопроєкту № 5866 тільки стимулюватиме контрабанду, готівковий обіг, тіньову економіку, дроблення бізнесу на ФОП, а, відповідно, неконкурентоздатність добросовісних платників податків.