ВАЛЕНДЮК Олег – керуючий партнер АО БЕНЧЕРС, м. Київ
	ШАПОВАЛОВА Ольга – партнер АО БЕНЧЕРС, м. Київ
	МИКИТЕНКО Олександр – партнер АО БЕНЧЕРС, м. Київ

Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР, Реєстр) працює в нашій державі вже півтора десятка років. Це  стало бонусом як для учасників судового провадження, так і для пересічних громадян: ознайомитися з текстом рішення суду зараз може будь­хто, доступ до судової інформації забезпечено. Здавалось би, саме в цій частині судова реформа відбулась. Проте чи справді це так?

Відкритість судових рішень є однією з важливих гарантій доступності судової процедури і, врешті­решт, забезпечення права на справедливий суд. Ще у 2006 році в Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів було зроблено акцент на тому, що прозорість судової влади потребує забезпечення доступності судових рішень для всіх заінтересованих осіб. Саме задля цього ставилося завдання створити Єдиний державний реєстр судових рішень із відкритим доступом до нього через інтернет.

На сьогодні функціонування ЄДРСР — це, скоріше, норма життя. Можна сміливо стверджувати, що з його створенням наша система правосуддя стала ближчою до міжнародних стандартів. Завдяки роботі Реєстру всім без винятку юристам стало значно простіше отримувати доступ до судової практики, а суддям — забезпечувати у своїй роботі однакове застосування норм права. Підвищується прогнозованість результатів вирішення справ, спрощується можливість для громадськості через судові рішення контролювати діяльність судів.

Безумовна перевага роботи ЄДРСР полягає в тому, що для пересічних громадян створено реальну можливість безкоштовно (!) мати широкий доступ до текстів судових рішень. Україна в цьому навіть випередила таку країну сталої демократії, як Велику Британію. До прикладу, міністерство юстиції цієї країни тільки працює над створенням першого всебічного та безкоштовного інтернет­сховища судових рішень із судів Англії та Уельсу, відповідний сайт має запрацювати з квітня 2022 року.

Здається, що функціонування ЄДРСР мало би суттєво полегшити роботу професійних учасників судових процесів, зокрема адвокатів, інтерес яких до Реєстру обумовлено необхідністю вивчати судову практику в цілому та ознайомлюватися з мотивами конкретних судових рішень.

Проте в кожній бочці меду є своя ложка дьогтю…

Винятки з правил відкритого доступу

Порядок забезпечення доступу до судових рішень та ведення ЄДРСР регулюється Законом України «Про доступ до судових рішень». У законі декларується відкритість судових рішень, закріплюється право кожного на доступ до них та передбачається, що ці рішення підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше ніж наступного дня після їх виготовлення і  підписання.

Водночас встановлено винятки. Зокрема, ухвали про арешт майна і тимчасовий доступ до речей та документів у  кримінальних провадженнях оприлюднюються не раніше від дня їх звернення до виконання; з тексту судового рішення усувається інформація, яка за рішенням суду підлягає захисту від розголошення. У визначених законом випадках не оприлюднюється і не публікується судове рішення про надання дозволу на проведення розвідувального заходу або про відмову в наданні такого дозволу, прийняте в закритому судовому засіданні. Якщо ж судове рішення містить державну таємницю, то йому може бути надано гриф секретності відповідно до вимог Закону України «Про державну таємницю», тоді доступ до нього обмежується.

Інших обмежень для відкриття загального доступу до судових рішень не встановлено ні згаданим законом, ні Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15­18.

Чи завжди дотримується порядок обмеження доступу?

Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) України, незалежно від того, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється особа, містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких є обов’язковою ознакою будь­якого кримінального провадження, серед яких верховенство права, повага до людської гідності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень, змагальність сторін, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень. Особливе місце серед них займає така засада кримінального провадження, як гласність і відкритість судового провадження, саме для забезпечення якої було створено ЄДРСР.

Натомість сумний адвокатський досвід свідчить про наявність суттєвих проблем із реалізацією цих процесуальних гарантій. Одна з таких проблем пов’язана саме з використанням Реєстру.

Приклад із наших реалій: адвокат представляє особу, щодо якої правоохоронці розслідують кримінальне провадження за ознаками кількох корупційних злочинів. За результатами обшуку дружини підзахисного до слідчого судді було подано клопотання про арешт вилученого в неї майна. З клопотання адвокат зі здивуванням дізнався, що ще за кілька місяців до цього відповідний суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою його підзахисному. Водночас ні підзахисний, ні його адвокат про розгляд судом питання щодо запобіжного заходу не повідомлялись, ухвалу суду не отримували. Як потім було з’ясовано, до центру безоплатної первинної правової допомоги теж ніхто не звертався. Як же захистити права клієнта, оскаржити судове рішення? Насамперед потрібно побачити текст судового рішення. Напевно, воно має бути в ЄДРСР. Але ні, в Реєстрі ухвала відсутня!

Можливо, це помилка? Адже відповідно до частини 1 статті 27 КПК України учасники судового провадження, а також осіб, які не брали участі в кримінальному провадженні, однак суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не може бути обмежено в  праві на отримання в суді як усної, так і  письмової інформації щодо результатів судового розгляду та в праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й  одержання їх копій. Адвокат звернувся з відповідним запитом до канцелярії суду. Але керівник апарату суду повідомив, що запитувана інформація надається виключно в процесуальному порядку, та відмовив у її наданні. Така відповідь суперечить вимогам частини 8 статті 9 Закону України «Про доступ до судових рішень», якою забороняється відмовляти в доступі до відповідного судового рішення заявникам, стосовно яких судом вжито запобіжних заходів (читай: та їх адвокатам).

Зрозуміло, що зазначені дії чиновника стали предметом окремого оскарження в адміністративному суді. Проте спроби реалізувати законне право адвоката на отримання доступу до тексту рішення, ухваленого щодо його клієнта, на цьому не завершились. Він звернувся із запитом до Державного підприємства «Інформаційні судові системи», яке відповідає за розміщення текстів судових рішень у ЄДРСР. З’ясувалося, що причиною обмеження доступу до відповідного рішення стала постанова представника правоохоронних органів про обмеження доступу до судових рішень.

Таким чином, попри низку законодавчих норм, які мали б забезпечувати належну реалізацію права особи на захист, попри необхідність нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування з боку тих самих органів прокуратури адвокату так і не вдалося отримати інформацію щодо ймовірно винесеної судом ухвали про обрання запобіжного заходу стосовно його клієнта, а в суді не підтвердили і не спростували наявну в захисника інформацію про судовий розгляд, отриману суто випадково.

А запит адвокатів ситуацію не змінив

Очевидно, що проблема стосовно доступу до судового рішення, яка виникла в адвоката, не була одиничною. Насправді випадки відсутності рішень у Реєстрі з підстав, не передбачених законом, є непоодинокими. Пошуки таких рішень зазвичай потребують значних зусиль і багато часу, проте залишаються безрезультатними. Особливо прикрим є те, що через відсутність в ЄДРСР рішень суду, якими вирішено певні питання про права, свободи, інтереси чи обов’язки особи, неможливо належним чином здійснювати захист прав та законних інтересів клієнта. Іноді адвокати стикаються з відвертим перешкоджанням із боку державних органів в отриманні інформації: подані ними відповідно до чинного законодавства запити, по суті, ігноруються, а відповіді на них є лише відписками.

На необхідність вирішення саме таких проблем вимушена була відреагувати Рада адвокатів України, яка в жовтні 2020 року звернулась до Державної судової адміністрації України та Офісу Генерального прокурора із запитом про отримання інформації щодо підстав надання прокурорами органів прокуратури режиму секретності певним судовим рішенням, ухваленим у 2019—2020 роках. Причиною звернення стала інформація адміністратора Реєстру — Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про значну кількість судових рішень, перегляд яких в ЄДРСР у режимі повного та загального доступу обмежено за зверненнями слідчих і прокурорів. Ба більше, стало відомо про наявність в  ЄДРСР судових рішень, доступ до яких обмежується незважаючи на те, що такі судові рішення ухвалювалися у відкритому судовому засіданні та не підлягали захисту від розголошення.

Нам не відомо про те, чи отримала Рада адвокатів України відповідь.

Варто зазначити, що обмеження доступу до судових рішень без законних підстав, як свідчить адвокатська практика, найчастіше ініціюється саме з боку правоохоронців. Річ у тім, що підстави для обмежень доступу до судових рішень, якими керуються представники слідчих органів (в так званих інтересах слідства) інтерпретуються ними доволі однобічно і далеко не завжди ґрунтуються на законі. Проте адміністратор Реєстру задовольняє їхні звернення, не перевіряючи законність для такого обмеження. Подібне намагання безпідставно «утаємничити» інформацію, запитувану в інтересах учасника кримінального провадження, може свідчити про намір її приховати. Постає питання: які недоліки та порушення в  такому випадку приховуються, навіщо та в чиїх інтересах?

Як відомо з практики здійснення захисту осіб, стосовно яких проводиться досудове розслідування, загальний та повний доступ до судових рішень у таких провадженнях в Реєстрі обмежується саме на підставі постанов правоохоронців. Водночас останні посилаються на те, що вони уповноважені приймати процесуальні рішення (стаття 40 КПК України), обов’язкові для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вони стосуються (стаття 110 КПК України).

Цими самими нормами закону керується адміністратор Реєстру, який в офіційній переписці з особами, чиїх інтересів стосуються «утаємничені» судові рішення, наголошує, що діє виключно в правовому полі, керуючись принципами безумовного дотримання прав і свобод громадян.

Однак варто враховувати, що частина 5 статті 40 КПК України зобов’язує виконувати лише законні вимоги та процесуальні рішення слідчого. Так  само й частина 7 статті 110 КПК України визначає обов’язковими для виконання лише ті постанови слідчого чи прокурора, які прийнято в межах їх компетенції. До компетенції слідчих вирішення питання про обмеження доступу до судових рішень жодною нормою КПК України не віднесено. Те саме стосується і  прокурорів.

Не виключаємо, що таким чином полегшується перебіг розслідування так званих резонансних справ для окремих правоохоронців, але навряд це може стати виправданням порушення процесуальних прав інших учасників кримінального провадження. Представники компетентних органів мають розуміти, що за змістом статті 2 КПК України завданням кримінального провадження є не тільки забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, а  й застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури. Беззаперечно, у  своїй роботі потрібно керуватися і вимогами частини 1 статті 7 КПК України, згідно з якою зміст і форма будь­якого кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, насамперед таким як верховенство права, законність, забезпечення права на захист, гласність і відкритість судового розгляду тощо. Адже неможливо виконувати завдання щодо розкриття та розслідування резонансних злочинів, покладені на правоохоронців, застосовуючи такі методи, законність яких викликає обґрунтовані сумніви.

Порушення гарантії

Свого часу необхідність прийняття Закону України «Про доступ до судових рішень» обґрунтовувалася тим, що гарантовані Конституцією України право на захист у суді порушених прав та засада гласності судового процесу не можуть бути ефективно реалізовані без законодавчого закріплення можливості ознайомлення з текстами судових рішень, адже неможливо забезпечити справедливе та ефективне правосуддя без його відкритості та гласності. Однак через 15 років після прийняття цього закону ми маємо вже сталу практику порушення цих гарантій саме з боку державних органів.

Сьогодні залишається лише сподіватися на позитивне вирішення проблеми, порушеної Радою адвокатів України, оскільки обмеження в доступі до отримання інформації не може здійснюватися з порушенням права на захист особи. Загалом у процесі нескінченної судово­правової реформи її учасникам необхідно насамперед неухильно дотримуватися норм чинного законодавства, адже хороші закони може бути спотворено поганими виконавцями.