Українська цементна промисловість учергове стала ньюзмейкером у сфері торговельних розслідувань. 14 вересня ц.р. було опубліковано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ) в резонансній справі про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну цементу походженням із Турецької Республіки. Про те, яке значення мають антидемпінгові заходи для цементної галузі та економіки України в цілому, «Юридичній практиці» розповів Павло Качур, голова Асоціації «Укрцемент».

— У якому стані наразі перебуває цементна промисловість України, що змінилося за два роки дії антидемпінгових заходів щодо російського, білоруського та молдавського імпорту?

— Завдяки дуже вдалій політиці української влади, яка запровадила програму «Велике будівництво», нам вдалося пройти кризовий період без спаду виробництва. На мою думку, це дуже хороший приклад того, як держава може стимулювати цілі галузі економіки, виділяючи кошти бюджету не на пряме споживання, а на будівництво, на фінансування проєктів інфраструктури. Тому коли ми говоримо про програму «великого  будівництва», ми говоримо не лише про ринок цементу, але й про всю будівельну галузь.

Я можу констатувати, що завдяки цій програмі темпи будівництва зростають, споживання будівельних матеріалів збільшується, зокрема, зростає споживання цементу. За нашими даними, всі компанії, які є на ринку цементу, наростили виробництво. Це означає, що ринок України рухається до зростання, і це дуже тішить всіх, хто задіяний у будівельній галузі.

І це, зокрема, наслідок запровадження антидемпінгових мит у 2019 році. Ми стали конкурувати в рівних умовах. Імпорт із Білорусі та Молдови скоротився, із Росії взагалі припинився. Виробники українського цементу отримали змогу вийти на власний ринок і працювати на власну економіку.

А це податки до державного та місцевого бюджетів, відрахування до пенсійного фонду, створені додаткові робочі місця, задіяні до роботи суміжні підприємства. Для економіки в цілому це велике покращення.

Ми повинні чесно пояснити нашим громадянам і нашим політикам, що це передовсім вирівнювання умов конкуренції. І на мою думку, Україна має більш активно користуватися таким механізмом для захисту власного виробника. Світ сьогодні побудований так, що виробництво переважає потреби. Наприклад, у нас можливості виробництва цементу є вищими, ніж потребує будівельна галузь в Україні. І коли хтось виходить на наш ринок зі своїм нібито дешевим цементом, то очевидно, що він витісняє нашого виробника.

Слід чітко розрізняти імпорт за дефіциту власного товару на ринку й імпорт в умовах, коли виробничі потужності всередині країни є в надлишковій кількості, коли використовується місцева сировина, власні енергетичні ресурси, місцева робоча сила.

Мені дуже подобається фраза, яку сказав наш Перший віцепрем’єр-­міністр — міністр економіки України Олексій Любченко. Він сказав, що в сьогоднішніх умовах відкритість ринку не приводить до інвестицій. Абсолютно точно. Вона приводить до того, що на нашу територію заходить уже готовий товар. І це мають усвідомити всі, хто формує державну політику, хто відповідає за неї та хто хоче, щоб відбулося зростання економіки всередині країни.

— Нещодавно було опубліковано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, яким було запроваджено антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну цементу походженням із Турецької Республіки. Розкажіть, будь ласка, про обставини цієї справи.

— Туреччина є важливим гравцем на ринку цементу. За встановленими потужностями виробництва вона в 10 разів переважає Україну. На фоні спаду внутрішнього споживання цементу в 2019 році Туреччина наростила поставки в Україну. За 2020 рік в Україну імпортували 996 тис тонн турецького цементу. І все це під гаслами «вигоди для українського споживача». Проте для українського споживача турецький цемент не став дешевим. Ми не знайшли жодного прикладу того, що вартість квартири в багатоквартирному будинку чи дороги, побудованих на турецькому цементі, були меншими, ніж побудованих на українському цементі. Байки імпортерів про користь дешевого імпортного товару — брехня. Уся різниця цін розподіляється між дилерами-­посередниками. І від цього програють усі: програє державний бюджет, оскільки всі відрахування розраховуються з огляду на низьку імпортну ціну; програють вітчизняні виробники цементу; програє держава в цілому — кошти з тієї самої програми «Велике будівництво» працюють на економіки інших країн.

Антидемпінгове розслідування щодо імпорту в Україну портландцементу та цементного клінкеру з Турецької Республіки було ініційовано ще у вересні 2020 року. Весь процес зайняв понад рік. Наприкінці лютого 2021 року Мінекономіки завершило розрахунок розміру антидемпінгових мит. Проте самого рішення МКМТ довелося чекати аж до кінця серпня. Воно було опубліковане 14 вересня і вступить в силу через місяць після опублікування.

Проте щойно було оголошено про завершення розслідування, ще до винесення рішення МКМТ, ми вже побачили реакцію турецької сторони. І ця реакція була позитивною для України: скорочення імпорту стимулювало нарощення виробництва українськими цементними заводами. Зокрема, в серпні 2021 року виробництво було більшим, ніж у будь­-який місяць за останні 8 років.

— Можете оцінити політичний вплив цього рішення на відносини з Турецькою Республікою?

— Ми аналізували і цей складник, оскільки не хочемо, щоб будь­-яке рішення шкодило Україні. По-­перше, застосування антидемпінгових заходів — це процедура, прописана правилами Світової організації торгівлі. Це не наше українське ноу­-хау. Антидемпінгові заходи активно застосовуються в інших країнах, зокрема і щодо української продукції. Застосовує їх і Туреччина. А тому, на мою думку, можна виключити політичний вплив цього рішення на розвиток двосторонніх відносин Україні та Туреччини.

По­-друге, для турецьких виробників цементу Україна не є пріоритетним ринком. Вони вже переорієнтувалися ні інші ринки, та й внутрішнє споживання у них збільшується дуже динамічно.

І по-­третє, ми побачили, що основними ідеологами того тиску, який чинився на Міністерство економіки України та українських виробників, були дилери, а не виробники турецького цементу. І це ще один індикатор того, що для Туреччини зазначене питання не є пріоритетним.

— Наскільки ефективно українські виробники скористалися запровадженням антидемпінгових мит на імпорт цементу?

— Найголовніше — позитивні тенденцій на ринку стимулюють українських виробників цементу інвестувати у власне виробництво. І це є дуже показовим свідченням того, що створення належних умов для власного виробника стимулює притік інвестицій. До прикладу, інвестиційна програма Івано­-Франківського цементного заводу становить приблизно 1,8 млрд грн на рік. Розпочали свої інвестиційні програми компанії CRH Ukraine і Dyckerhoff Ukraine, хороші темпи модернізації в компанії «Кривий Ріг Цемент». Маємо ще один цікавий факт — на ринок цементу повернувся Балаклейський цементний завод, який тривалий час був у структурі «Євроцементу». Є оптимістичні очікування, що цей завод запрацює на повну потужність.

Усе це свідчення того, що національні виробники на сьогодні повністю забезпечують потреби Україні в цементі, ба більше, певна частини їх продукції експортується до ЄС.

— З огляду на ваш досвід участі в антидемпінгових розслідуваннях як ви в цілому оцінюєте відповідні процедури в Україні?

— Ми на власному досвіді переконалися, що це є дієвим механізмом захисту ринку. Ми також переконалися, що Міністерство економіки України, члени Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, які представляють ключові міністерства, Офіс Президента, Антимонопольний комітет України займають державницьку позицію на підтримку національного виробника. Ми знаходили їх розуміння і підтримку на всіх стадіях процесу. В наших аргументах ми більше акцентували на тому, як цей захист впливає на економічну ситуацію в країні в цілому, а не лише на цементну промисловість.

Що стосується методології обрахунку величини антидемпінгових мит, то там впливати практично неможливо. Усі процедури прописано в законі, і вони досить непрості. Треба надати дуже багато даних, розкрити, зокрема, конфіденційну інформацію. Самостійно заводам пройти всю процедуру антидемпінгового розслідування було б дуже складно. Потрібен певний «GPS», який даватиме підказки щодо маршруту. Для нас таким помічником стала ЮФ «Ілляшев та Партнери». Вони забезпечили юридичний супровід всього процесу, ставши не просто сервіс-провайдером, а реальним партнером для всіх заявників, який розуміє проблематику і належним чином ретранслює її профільному міністерству.

— Чи розглядаєте ви альтернативні варіанти підтримки національних виробників?

— Звісно, розглядаємо. На найближчі збори Асоціації ми плануємо винести питання нашої нової стратегії на наступні п’ять років. Зокрема, ми пропонуємо суттєво підвищити рівень використання альтернативного палива. Мова йде про відходи певних виробництв, які може бути використано як паливо під час випалу клінкеру. Другий напрям — зменшення енергоспоживання. І третє — зменшення викидів вуглекислого газу. Ці заходи, крім підвищення конкурентоздатності українського цементу, матимуть також важливий екологічний ефект.

В Європі відповідні зміни виробницт­ва відбуваються за підтримки бюджету ЄС, у нас таких можливостей немає. Проте в уряду є плани щодо створення спеціального фонду для підтримки зменшення викидів в атмосферу. Ми хотіли б долучитися до такої програми. Що стосується альтернативного палива — ми дуже зацікавлені як споживачі. Зараз Верховна Рада України завершує формувати законодавче поле для створення повноцінного ринку управління відходами. Окремі з них цементна галузь могла б використовувати під час виробництва цементу. Візьмемо для прикладу величезну проблему з використаними шинами: очевидно, що цементні заводи не можуть їх збирати, але ми готові їх ефективно і взаємовигідно утилізувати. Якщо держава запропонує рішення, запровадить відповідну програму, в цьому питанні ми, певна річ, можемо бути партнерами. І таких прикладів є багато.

Бесіду вів Олексій НАСАДЮК, «Юридична практика»