БАРТАЩУК Любов — позаштатна радниця Sayenko Kharenko, м. Київ

Очевидно, що бізнес краще ділити за угодою, інакше всі спірні питання розв’язуватиме суд.

За загальним правилом будь­яке майно, нажите подружжям у шлюбі, є спільною сумісною власністю, тобто в рівних частках належить обом. У разі розірвання шлюбу таке майно ділиться порівну, якщо подружжя не домовиться про інше.

Подружжя може самостійно встановити режим власності в шлюбному договорі, який можна укласти на початку подружнього життя чи в будь­який момент до розірвання шлюбу. Цей документ необхідно посвідчити нотаріально.

Якщо шлюбний договір не було укладено, то в процесі або вже після розірвання шлюбу подружжя може домовитися, як поділити спільне майно та укласти відповідний договір. Такий договір про поділ спільного майна — зручний інструмент розв’язання спірних питань, особливо коли внаслідок досягнутих домовленостей треба змінити титульних власників майна.

Виділити частку

Поділ бізнесу — одне з найбільш неоднозначних питань під час поділу спільного майна. Адже бізнес переважно є основним джерелом доходу сім’ї та часто коштує більше, ніж усе рухоме й нерухоме майно, нажите протягом спільного життя.

Судову практику з цього питання постійно оновлюють. Розберемо питання прав одного з членів подружжя під час розлучення на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), що належить іншому члену подружжя. У цій категорії спорів важливо визначитися з тим, що є власністю подружжя.

Отже, власністю подружжя є частки учасника в статутному капіталі, у майні ТОВ, що виділяються на вимогу кредиторів чи під час ліквідації цього ТОВ, та одержані учасником доходи від діяльності товариства — нараховані або виплачені дивіденди.

Власністю подружжя не є внесок учасника до статутного капіталу, майно ТОВ, статутний капітал і прибуток товариства.

Частка в статутному капіталі й корпоративні права учасника ТОВ є різними об’єктами. Особа може володіти часткою, але не бути учасником ТОВ й не мати корпоративних прав. Про це йдеться в постанові Верховного Суду (ВС) від 3 березня 2020 року у справі № 909/52/19.

Істотне значення для формування практики мало рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17­рп/2012 щодо тлумачення положення частини 1 статті 61 Сімейного кодексу України, згідно з яким статутний капітал і майно приватного підприємства є об’єктами права спільної сумісної власності подружжя.

В ухвалі від 14 грудня 2016 року у справі № 756/10797/15­ц судова палата в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визначила, що кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя, внесені одним із подружжя, що є учасником господарського товариства, до статутного капіталу товариства, стають власністю товариства, а право іншого з подружжя на ці кошти трансформується в інший об’єкт — право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. Водночас одним із визначальних є той факт, що кошти було набуто подружжям під час спільного проживання.

Отже, якщо один із подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за спільні кошти, то це майно переходить у власність підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (речове право) трансформується у право вимоги (зобов’язальне право), суть якого полягає у праві вимоги щодо виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або праві вимоги на 1/2 отриманого доходу від діяльності підприємства.

Суд у цій справі зазначив, що вклад до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, і з посиланням на частини 2, 3 статті 61 Сімейного кодексу України вказав, що якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за кошти спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той з подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 Сімейного кодексу України інший з подружжя має право на компенсацію вартості своєї частки.

Це судове рішення на той час усунуло спірні питання, які виникали стосовно того, що ж є спільною сумісною власністю подружжя.

Визначити вартість

Послідовний підхід до цього питання зберіг і ВС.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а якщо згоди не досягнуто — з огляду на дійсну його вартість на час розгляду справи. Так визначив ВС у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 756/12009/15 з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі ВС від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15­ц.

У загаданій постанові ВС від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15­ц визначено, як уже говорилося раніше, що з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу товариства такі кошти є власністю товариства, тому в одного з подружжя виникає лише право грошової вимоги щодо стягнення половини внесених до статутного капіталу коштів.

Вимога щодо стягнення з одного з членів подружжя 1/2 вартості його частки в ТОВ здебільшого ґрунтується на висновку експерта.

У цих випадках суди враховують положення частини 1 статті 61 Сімейного кодексу України, пунктів 22, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, а також уже згадуване рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17­рп/2012. Їх аналіз дає змогу дійти висновку про те, що під час поділу майна подружжя вартість частки одного з подружжя у статутному капіталі ТОВ обчислюється з реальної ринкової вартості частки в статутному капіталі товариства на момент поділу майна.

Аналогічної позиції дотримався ВС у постанові від 8 травня 2019 року у справі № 683/886/16­ц, вказавши, що вартість частки учасника визначається з огляду на ринкову вартість сукупності всіх часток учасників ТОВ пропорційно до розміру частки такого учасника. Водночас її вартість має бути встановлено на час розв’язання питання про поділ.

Вартість частки учасника в статутному капіталі товариства має відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов’язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній частці такого учасника в статутному капіталі товариства, що прямо випливає зі змісту положень частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 66 та статті 139 Господарського кодексу України.

Аналогічну правову позицію виклала Велика палата ВС у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14.

Для розрахунку вартості частки учасника товариства має бути враховано всі активи товариства, а не лише окрему річ, об’єкт без урахування іншого майна товариства (основних фондів та оборотних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства).

У випадках, якщо один із подружжя, будучи учасником господарського товариства, вніс до статутного капіталу не кошти, а майно, яке є спільною власністю подружжя, то в іншого з подружжя виникає право вимоги щодо виплати компенсації 1/2 від вартості частки майна товариства відповідно до частки другого з подружжя в статутному фонді.

Такі висновки бачимо в постанові ВС від 11 грудня 2019 року у справі № 638/19826/15­ц, вони аналогічні до тих підходів, яких дотримувався раніше й Верховний Суд України в постановах від 3 червня 2015 року у справі № 6­38цс15, від 3 липня 2013 року у справі № 6­61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6­79цс13.

Якщо один із подружжя за час розгляду судом справи вже відчужив свою частку корпоративних прав, це не позбавляє права другого з подружжя претендувати на компенсацію 1/2 від вартості частки майна товариства відповідно до частки першого в статутному фонді цього товариства.

Такого висновку дійшла Велика Палата ВС у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15­ц, бачимо його і в постанові ВС від 11 березня 2020 року у справі № 161/19023/17.

Крім того, на практиці зустрічаємо в документах розмір частки у двох вимірах — у гривнях та відсотках. Це також призводить до виникнення спірних питань. Відповідь на них є в постанові ВС від 3 лютого 2021 року у справі № 911/459/20, де визначено, що під час здійснення учасником ТОВ своїх повноважень, реалізації корпоративних прав, передбачених законом, має значення саме розмір частки у відсотках.

Питання залишаються

Попри судову практику, яка протягом останніх років здебільшого є послідовною, кількість спірних моментів і запитань у професійному середовищі стосовно поділу майна подружжя не зменшується.

Тема не втрачає актуальності, оскільки на практиці кожен випадок має особливості та потребує ретельного аналізу.