Як відомо, інвестиції — це дуже широке поняття, яке охоплює вкладення коштів із комерційною метою в найрізноманітніші об’єкти: від творів мистецтва і дорогоцінних металів до фінансових активів та акцій компаній. Оскільки в Україні не розвинутий фондовий ринок, а на банківських депозитах багато не заробиш, щороку зростає ринок реальних інвестицій, зокрема в нерухомість, а також придбання акцій (часток) в іноземних та українських компаніях.

Найпопулярнішими індустріями для інвестування сьогодні є агробізнес (земля та підприємства) і, безумовно, інноваційний бізнес: e­-commerce, медичні й біотехнологічні стартапи, IТ-­компанії, що пропонують рішення у сферах безпеки й комунікацій тощо. Українські підприємства залучають інвестиції насамперед для розвитку та масштабування бізнесу: випуску нової продукції, купівлі обладнання та інших основних засобів,
відкриття нових торгових точок, виходу на нові ринки збуту.

Про роль юриста в процесі успішного залучення інвестицій ми поговорили з Максимом Курочко, керуючим партнером «MK ЛІГАЛ СЕРВІС».

— Як ви як юрист допомагаєте в пошуку інвесторів та проведенні переговорів з ними?

— Цього року моїй юридичній компанії «MK ЛІГАЛ СЕРВІС» сповнюється 10 років, а я особисто комплексно супроводжую різні за сферою та розміром бізнеси вже близько 15 років.

У моїй практиці були різні проєкти, від маленьких стартапів до міжнародної експансії українських підприємств. І починав я саме як корпоративний юрист, тобто юридичний радник, який максимально наближений до бізнесу та знає всі його процеси зсередини. Наразі серед моїх клієнтів є лідери своїх ринків, а розпочинав я з ними співпрацю з реєстрації їхнього бренду та компанії. Тому впродовж усіх цих років я особисто проводив переговори й забезпечував належне правове оформлення залучення ними інвестицій для розвитку компаній.

Паралельно з цим я активно займався розвитком власного юридичного бізнесу, у зв’язку з чим долучився до організацій і клубів таких самих власників бізнесу. Там я зустрів чимало бізнесменів, які шукали вдалі бізнес­-проєкти для інвестицій, і початківців, які потребували додаткових фінансових ресурсів. І я подумав: чому б не допомогти одним та іншим? Так, завдяки своїй любові до нетворкінгу та перевіреній досвідом експертності в інвестуванні, я став, по суті, інвестиційним посередником. Навіть серед моїх клієнтів наразі вже є партнери спільного успішного бізнесу, який відбувся завдяки моєму нетворкінгу та експертизі моєї команди «MK ЛІГАЛ СЕРВІС».

— Які форми врегулювання відносин в інвестиційному проєкті зазвичай обирають сторони? Які з них найбільш дієві та чому?

— Безумовно, ми рекомендуємо всім учасникам інвестиційного проєкту від самого початку максимально детально врегулювати всі питання, які можуть обернутися проблемами, в письмовій формі. Адже від цього залежить бажання кожного партнера виконувати домовленості й, відповідно, успіх усього проєкту. Для цього українське законодавство передбачає різні правові інструменти. Вибір найбільш відповідного залежить від багатьох критеріїв: від виду і форми здійснення інвестицій, цілей суб’єктів інвестування, корпоративної структури бізнесу партнерів тощо.

Базою для оформлення відносин може стати інвестиційний договір. Проте часто необхідно письмово закріпити багато важливих домовленостей, які, наприклад, виконуються ще до появи об’єкта інвестиції або регулюють деталі управлінської діяльності. Тому для інвестування в неструктурований бізнес знадобляться додатково попередні договори та протоколи про наміри, а для придбання корпоративних прав у вже наявному бізнесі — договір купівлі-­продажу частки та корпоративний договір. Також в окремих випадках можливе застосування договорів позики та ліцензійних договорів. Дуже важливо, щоб усі ці документи були узгоджені між собою та максимально детально відображали всі домовленості сторін.

Як бачите, є чимало запитань, на які юристу інвестиційного проєкту потрібно отримати детальні відповіді від кожної сторони, перш ніж визначити найкращу форму врегулювання відносин між ними. Саме для цього ми в «MK ЛІГАЛ СЕРВІС» проводимо так звану стратегічну сесію з усіма учасниками інвестиційного процесу. На ній ми фіксуємо всі деталі та на їх основі розробляємо відповідний договір чи систему договорів, які гарантують максимальний захист прав та інтересів як інвесторів, так і власників бізнесу, що залучають інвестиції.

— Як юрист супроводжує інвестора й компанію, яка залучає інвестиції? Чи є різниця в юридичних завданнях і в чому вона полягає?

— Пол Самуельсон колись влучно сказав: «Інвестування має нагадувати спостереження за тим, як сохне фарба або як росте трава. Якщо вам потрібен азарт, то візьміть 800 доларів і їдьте в Лас-­Вегас».

Тобто успішне інвестування — велика й нудна робота, яка вимагає підготовки та терпіння. Але, безумовно, все­-таки є шанс зробити цей процес менш обтяжливим для учасників інвестуванням — залучити досвідченого юриста, який проведе всі потрібні перевірки та оформить усі необхідні документи.

Отже, для інвестора юрист може вирішити такі завдання:

— здійснити детальну юридичну перевірку об’єкта інвестування та потенційних партнерів. На сьогодні розвиток цифрових технологій дає безліч інструментів для перевірки фізичних та юридичних осіб. Загалом відкритих реєстрів із різноманітними відомостями налічується декілька десятків;

— розробити оптимальну схему корпоративного структурування бізнесу, що забезпечить інвестору контроль інвестицій і проєкту загалом;

— розробити пакет договорів, якими буде врегульовано найменші дрібниці партнерської співпраці та зони відповідальності сторін. Наприклад, умови виходу з партнерства, вирішення конфліктних ситуацій, умови повернення інвестицій (більшість інвесторів цікавить показник ROI — return on investment), питання звітності, контролю, прийняття ключових рішень (кворуму, голосування, вирішення патових ситуацій (deadlock) та інші;

— здійснити правочини з інвестування та їхню реєстрацію відповідно до закону, що забезпечить майбутню доказову базу та правову позицію в разі виникнення спорів, пов’язаних з інвестиціями;

— забезпечити максимально ефективний процес переказу коштів (інвестицій) від інвестора, проходження процедур фінансового моніторингу та контролю, а також здійснення інвестування з мінімальними податковими втратами для інвестора (зокрема проведення трансакцій в іноземних юрисдикціях).

Зрозуміло, що для компанії, яка залучає інвестиції, юрист буде вирішувати практично ті ж самі завдання, але, так би мовити, в дзеркальному відображенні. Тобто юрист тепер враховуватиме права, інтереси та важелі управлінського контролю такої компанії під час побудови корпоративної структури інвестиційного проєкту й у відповідних договорах. Щодо об’єкта інвестування, то саме юрист може підготувати його до перевірки з боку інвестора, завчасно визначивши слабкі місця та способи їх посилення.

— Яка сторона потребує більшої юридичної захищеності та які складнощі пов’язані з цим?

— Зазвичай вважають, що більшої юридичної захищеності потребує сторона, яка вкладає кошти, а, відповідно, несе фінансові ризики. У нашому випадку це інвестор. Складнощі для інвестора можуть виникнути в таких ситуаціях:

— інвестування здійснювалося в один суб’єкт господарювання, а фактично капіталізація відбулася коштом інших суб’єктів. Наприклад, ви купили частку в юридичній особі, яка існує лише на папері, а вся операційна діяльність здійснюється на базі кількох фізичних осіб-підприємців;

— кошти в бізнес вкладалися готівкою без належного оформлення факту їх передання. У такому випадку потрібно хоча б оформляти договори позики, зокрема з додатковими забезпеченнями виконання зобов’язань — майновою порукою, заставою, іпотекою тощо;

— під час оформлення партнерства не прописали в договорі умови здійснення контролю та звітності, а тому інвестор не має достатнього впливу на команду проєкту та не має права брати участь в операційних питаннях.

Проте мій досвід свідчить, що не меншої юридичної захищеності потребує і сторона, яка приймає інвестиції. Складнощі для неї можуть виникнути за таких обставин:

— отримали незначні кошти у власний бізнес і фактично втратили контроль над ним (в українських реаліях є випадки рейдерства через початкове введення «інвесторів» у проєкти);

— стали потерпілими через крадіжку ноу­-хау та вашої інтелектуальної власності, а псевдоінвестор уже реалізує вашу бізнес­-мрію;

— не передбачили достатньої відповідальності для франчайзі за порушення вимог щодо якості його продукту під вашим брендом і втратили його найбільшу цінність — репутацію.

Як бачите, потенційних проблем вистачає в обох сторін інвестиційного проєкту, а тому кожна з них, безумовно, потребує комплексного юридичного супроводу та захисту.

— Які найчастіші причини конфліктів і спорів в інвестиційному проєкті? Як ви як юрист допомагаєте їх вирішувати?

— Із власного досвіду можу виділити дві основні причини конфліктів між партнерами: фінансову та морально-етичну.

Загальновідомий факт, що невеликий прибуток партнери ділять легко. А ось коли компанія починає заробляти мільйони чи, навпаки, стає збитковою, між партнерами виникають запитання та взаємні претензії, які без чіткого й точного договірного врегулювання (реінвестування, доінвестування, залучення кредитів тощо) врешті й призводять до конфліктів і спорів.

Нерідко партнерами стають люди, які сповідують абсолютно різні життєві цінності, що з часом починає відображатися на стилях управління та стратегії розвитку бізнесу. Знову ж таки, якщо партнери не домовилися «на березі» й не зафіксували всі критично важливі моменти документально, рано чи пізно конфлікт стає неминучим, як і крах усього проєкту.

На мою думку й не тільки, найкращий спосіб вирішити конфлікт — запобігти йому шляхом проведення детальної стратегічної партнерської сесії між учасниками інвестиційного проєкту задля письмового врегулювання (в меморандумах, корпоративних договорах, протоколах про наміри, статутах тощо) максимальної кількості можливих спірних ситуацій у майбутньому.

— Як проходить супровід виходу учасників з інвестиційного проєкту? Які складнощі виникають у цьому процесі?

— Вихід учасників з інвестиційного проєкту — це завжди складний і спірний процес. У такий момент потрібно вирішувати дуже багато питань, серед яких завжди є критичні для подальшого існування бізнесу. Адже є проєкти з низькою ліквідністю, в яких інвестор має заздалегідь попередити про намір вийти з нього за 1–6 місяців, або ж такі, які взагалі не передбачають можливості виходу, окрім як із заміною на нового інвестора.

Основні складнощі виникають, якщо сторони не врегулювали питання виходу партнерів письмово, і кожна сторона починає трактувати свої права та обов’язки на власний розсуд. Тому рекомендуємо у відповідному договорі чітко прописувати фінансові та інші санкції в разі одностороннього виходу з проєкту, умови щодо форс­-мажору, порядок вирішення спорів, зокрема застосовуване право та юрисдикцію.

Саме тому моя ключова рекомендація як для бізнесу, який залучає інвестиції, так і для інвесторів, що вкладають кошти, — заручитися підтримкою юридичного радника, який має досвід у супроводі інвестиційних проєктів з обох сторін. Він знатиме всі нюанси, підводні камені та ризики, які чекають на всіх учасників, а значить, і зможе запобігти їм і гарантувати безпеку майбутнього успішного партнерства.

Бесіду вів Олесь ЄВТЄЄВ, «Юридична практика»