19 серпня 2021 року Верховний Суд (ВС) ухвалив остаточне рішення в резонансній справі, ініційованій у 2016 році Ощадбанком. Рішення поставило крап­­ку в багаторічному судовому спорі з ПАТ «Сбербанк Росії» та АТ «Сбербанк» щодо захисту прав на торговельну марку «СБЕРБАНК» на території України.

Справа розглядалася понад п’ять років та налічує тридцять томів матеріалів. Така значна тривалість та об’єм справи зумовлені її складністю й активним протистоянням у суді АТ «Сбербанк», якому нині доведеться припинити незаконне використання належної Ощадбанку торговельної марки в Україні.

Про нюанси цієї справи ми розпитали директора юридичного департаменту Ощадбанку Олександра Зиму та Ярослава Огнев’юка, партнера Sayenko Kharenko, який очолював команду юристів, що представляли інтереси Ощадбанку в судах.

— Розкажіть, будь ласка, про історію спору. Чому Ощадбанк зареєстрував знак для товарів і послуг «СБЕРБАНК» саме як власний бренд?

Олександр Зима (О.З.): Протягом багатьох років Ощадбанк і Сбербанк у свідомості споживачів банківських послуг часто асоціювались як одна банківська установа. Причина цього прихована в ролі Ощадбанку для українського суспільства до моменту його формування як комерційної структури. Історично склалось так, що одразу зі становленням України як незалежної держави зазнала змін і головна банківська установа — Ощадбанк. Зокрема, 31 грудня 1991 року Ощадбанк був зареєстрований в Національному банку України як самостійна банківська інституція — Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України. Його утворено на базі Сбербанку колишнього СРСР в Україні, попередником якого були Держтруд­ощадкаси СРСР.

Серед багатьох споживачів твердження, що Ощадбанк і Сбербанк — це одна юридична особа, не викликало жодних сумнівів. Тому ще 2007 року банк прийняв рішення подати заявку на реєстрацію знаку для товарів, робіт та послуг «СБЕРБАНК». Успішна реєстрація справедливо підтвердила загальну думку про те, що саме за Ощадбанком залишаються права використання цієї торгової марки в певній сфері господарської діяльності, зокрема права дозволяти її використання іншим особам. Додатково така реєстрація посилювала позиції Ощадбанку стосовно відокремлення від іншого банку — української «дочки» Сбербанку Росії. Я б сказав, що створення торгової марки «СБЕРБАНК» визначало певні межі у відносинах із майбутніми учасниками банківського сектору економіки України з точки зору можливостей її використання та, відповідно, правових наслідків такого використання з боку інших осіб.

Згодом, у 2009 році, Національний банк України зареєстрував назву Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», або АТ «Сбербанк Росії». Саме таке найменування давало суспільству чітке відокремлення Сбербанку, що існував в України з часів незалежності, та Сбербанку Росії як дочірнього підприємства ВАТ «Сбербанк Росії», зареєстрованого в Російській Федерації.

— З якими обставинами пов’язані дії Ощадбанку щодо подання позову проти Сбербанку?

О.З.: Кардинально змінило ситуацію рішення єдиного акціонера АТ «Сбербанк Росії» в частині перейменування установи в жовтні 2015 року, за яким відбулася зміна найменування з Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» на АТ «Сбербанк». Вважаю, що таке рішення східні сусіди прийняли вже з урахуванням ризиків незаконного використання торгової марки, власником якої був Ощадбанк. Законодавство України дозволяє особі використовувати торгову марку, зареєстровану за іншою особою, зокрема на підставі відповідного ліцензійного договору. Однак такий договір не було підписано. Ба більше, жодні офіційні перемовини з цього приводу не велися. Тому єдиним можливим рішенням для захисту прав Ощадбанку стало звернення до господарського суду з відповідним позовом.

— Від початку розгляду судами справи щодо торгової марки «СБЕРБАНК» до її перегляду Верховним Судом минуло п’ять років, можете прокоментувати цю обставину?

Ярослав Огнев’юк (Я.О.): Затримка розгляду справи відбулася на стадії апеляційного провадження в Північному апеляційному господарському суді. Там її розгляд у 24 рази перевищив установлений процесуальним законом строк і тривав значно більше часу, ніж звичайний розгляд справ в апеляційній інстанції. Відкриті дані із сайту цього суду щодо показників роботи за 2020 рік містять дані середньої тривалості розгляду справи — 81 день. Для порівняння, справа, яку ми обговорюємо, перебувала на слуханні в цьому суді 1 506 календарних днів! Причини такого тривалого розгляду справи в апеляції нам зрозумілі, і їх можна пояснити.

— Це, мабуть, через складність справи?

Я.О.: Складність справи впливала на строк розгляду, але ця обставина не завадила суду першої інстанції та ВС розглянути її в межах звичайних строків. (Усміхається.) Також доречно буде розповісти, в чому вона полягала. Справа стосувалася комбінованих позовних вимог, зачіпала різноманітні об’єкти інтелектуальної власності (торговельні марки, доменне ім’я, фірмове найменування). Палкі дискусії під час її розгляду велись відносно таких процесуальних питань, як призначення повторних експертиз, належність повідомлення співвідповідача‑нерезидента, пов’язаність справи з іншими, застосування строку позовної давності та правомірність обраних способів захисту.

— З чим іще, на вашу думку, пов’язаний такий тривалий строк розгляду справи?

Я.О.: Тривалий розгляд справи мав кілька причин. Окрім уже згаданої складності, вплинули також такі об’єктивні фактори, як зміна процесуального законодавства та неодноразові заміни у складі суддівської колегії у зв’язку з відпустками. Проте найбільше вплинуло недостатнє розуміння апеляційним судом необхідності віднайти та дотримуватися балансу між принципом змагальності сторін та принципом справедливого розгляду справи, що передбачає прийняття рішення в розумний строк.

— На що ставили опоненти? Чи були якісь процесуальні диверсії?

Я.О.: Процесуальні опоненти використовували декілька стратегій у цьому правовому протистоянні. Зокрема, через оскарження свідоцтва Ощадбанку на торговельну марку «СБЕРБАНК» вони намагалися прибрати підставу нашого позову. Як відомо, дві окремі судові справи за позовами Сбербанку також остаточно виграв Ощадбанк.

Процесуальні опоненти заявили до апеляційного суду понад 50 клопотань, і майже 90 % із них суд задовольнив. Коли ми брали участь у засіданнях в апеляційній інстанції, почувалися так, наче й суд був на боці відповідачів. Це відчуття насправді гартувало і допомагало підтримувати сконцентрованість на справі протягом усіх років.

В опонентів були дві тактичні цілі: зупиняти чи відкладати розгляд справи та домогтися отримання хоч однієї судової експертизи на їхню користь. Тактичні засоби затягування в цій справі не нові для процесуалістів. Це участь від трьох до шести представників одночасно, заява однакових чи однотипних клопотань, додавання до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження нових доказів (експертиз, рецензій та висновків експертів). Найбільш неочікуваний хід — подання через чотири роки розгляду справи апеляційної скарги фізичною особою — вкладником Сбербанку. Мета скарги — відкрити апеляційне провадження та спричинити розгляд справи від початку з її подальшим переданням на новий розгляд до загального суду.

Нам вдалося прораховувати ходи опонентів заздалегідь та часто дивувати суддів поданням уже підготовлених письмових заперечень на щойно заявлені письмові клопотання. Проте здебільшого клопотання опонентів задовольнялися, і апеляційний суд часто взагалі не рефлексував на наші аргументи заперечень.

Цікаво було спостерігати за зовсім протилежною поведінкою опонентів у касаційній інстанції, де тактика затягування розгляду справи майже не застосовувалася. Зазвичай це ще залежить від професіоналізму суддів ВС, від їх спроможності встановити належний порядок розгляду справи, де всі сторони буде почуто.

— Які ваші дії допомогли досягти позитивного результату для Ощадбанку в цьому правовому протистоянні?

Я.О.: На мою думку, перемогли правильно обрана стратегія та набір тактичних прийомів, що зіграли вирішальну роль. На противагу тактиці опонентів ми концентрувалися не на кількості доказів, а на обґрунтуванні їх якості. Під час розгляду справи було проведено дві судові експертизи, що підтвердили нашу правову позицію, тож ми доводили суду їх повноту та обґрунтованість. Також доводилося обґрунтовувати неналежність та недопустимість усіх доказів опонентів. Велику позитивну роль відіграло наше вміння бачити мікродеталі всіх доказів та обставин і користуватися виявленими недоліками в правових позиціях опонентів. Такий підхід я називаю «розкладанням на атоми» й часто жартую з колегами, що якщо потрібно щось взяти під сумнів, то глибина аналізу має торкнутися питання: чи справді Кирило створив кирилицю, якою викладено позицію опонентів. Значну роль також відіграло вміння нашої команди виступати в суді. Під час судового слухання справи в апеляційному суді доводилося навіть використовувати прийоми зі сфери емоційного інтелекту.

— Які позиції Верховного Суду в цій справі можуть бути орієнтиром для адвокатів, що спеціалізуються на «інтелектуальних» спорах?

Я.О.: Зупинюся на основних висновках. Під час подання касаційних скарг слід враховувати відсутність у ВС процесуальної можливості здійснювати переоцінку доказів. Що стосується невідповідності висновків судів попередніх інстанцій позиціям ВС у подібних правовідносинах, то треба враховувати критерії оцінювання подібності правовідносин і покладатися лише на правові позиції, що відповідають усім критеріям. Суд касаційної інстанції вчергове підтвердив свою позицію, що перебіг строку позовної давності не починається автоматично з дати публікації відомостей про реєстрацію об’єктів інтелектуальної власності. Щодо належного повідомлення особи треба враховувати не лише дії суду, спрямовані на її повідомлення, а й обов’язок особи добросовісно користуватися своїми правами. Переделегування доменного імені, заборона використання торговельної марки в господарській діяльності, комерційному найменуванні, діловій документації — належні засоби захисту прав. Власне, всім зацікавленим раджу прочитати також обґрунтування висновків, яких дійшов ВС.

— Сьогодні Сбербанк Росії присутній у багатьох країнах світу. Однак в Україні власником торгової марки «СБЕРБАНК» є Ощадбанк. Які наслідки для споживачів має використання ТМ «СБЕРБАНК» російським Сбербанком?

О.З.: Звісно, порушення прав Ощадбанку як законного власника ТМ «СБЕРБАНК» безпосередньо впливають на споживачів послуг. Наші клієнти нерідко плутають установи. Маємо випадки, коли в одній будівлі розташовано як відділення Ощадбанку, так і відділення дочірнього Сбербанку Росії. Певна річ, відділень російського Сбербанку набагато менше. Це вводить людей в оману, і вони очікують отримання послуг безпосередньо в Ощадбанку.

Пам’ятаю яскравий приклад такого спотворення найменування. Він стався під час обслуговування одного з клієнтів Ощадбанку. Громадянка України звернулась для отримання доступу до поточного рахунку та представляла інтереси нашого клієнта на підставі довіреності. Довіреність було видано російською мовою та нотаріально посвідчено в Російській Федерації. За змістом цієї довіреності, повірений уповноважувався представляти інтереси в будь‑яких відділеннях АТ «Сбербанк України».

Згодом бюро перекладів виклало це словосполучення в довіреності українською мовою та зазначило повноваження представника — в будь‑якому відділенні АТ «Ощадбанк України». Як видно зі змісту цього документа різними мовами, банківську установу на території України було однозначно визначено як Сбербанк, який асоціюється різними людьми виключно з українським Ощадбанком. Таких прикладів можна навести безліч. У більшості випадків люди впізнають під брендом Сбербанк саме Ощадбанк, оскільки ці найменування мають однакове значення як українською, так і російською. І саме на території України цей термін завжди асоціювався тільки з Ощадбанком.

Бесіду вів Анатолій ГВОЗДЕЦЬКИЙ, «Юридична практика»