ДУБОВИК Віктор — керівник Офісу протидії рейдерству, м. Київ

Останнім часом дедалі більше обговорюються питання посилення захисту активів юридичних осіб, використання для цього різних правових і технічних запобіжників. Водночас не слід забувати і про захист своїх корпоративних прав, адже учасник товариства, який вклав у нього власні активи та сили, може за мить втратити свої права у цьому товаристві.

Розглядаючи реєстраційні кейси на засіданні Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, мимоволі пригадуєш образ великого комбінатора, який знав 400 відносно чесних способів відібрання коштів у населення. Проте якщо Остап Бендер — персонаж літературний, то ідейні натхненники та диригенти рейдерських «вистав» — люди цілком реальні, які мають неабиякий хист і досвід побудови схем привласнення чужих активів.

Сучасний тренд

Одним з останніх трендів реєстраційного рейдерства у сфері бізнесу стало виключення учасника з товариства з підстав невнесення ним вкладу до статутного капіталу.
Останнього часу ми частіше стикаємося з реєстраційними кейсами, в яких оскаржується таке виключення.

Водночас слід розуміти, що не йдеться про примусовий викуп частки в «незручного» компаньйона. У разі виключення учасника із зазначених мотивів останній залишається ні з чим, адже нібито він нічого до статутного капіталу і не вносив. Втрачаючи частку в статутному капіталі товариства, такий учасник одночасно втрачає як майнові, так і немайнові права, зокрема й на участь в управлінні товариством.

Крім того, ця підстава для виключення учасника не залежить він того, чи є він засновником товариства, чи набув відповідну частку на підставі правочину.

Тож постає резонне запитання, чи існують нормативні запобіжники від недобросовісного використання цього інструмента.

Відповідь на це запитання є позитивною, оскільки на нормативному рівні закладено запобіжники, які мають враховувати як державні реєстратори, так і учасники товариств, що мають намір використати відповідний інструмент, а також учасник, якого виключено та який бажає поновити свої корпоративні права.

Що? Де? Коли?

Насамперед звернімо увагу на підстави виключення учасника з мотивів невнесення ним вкладу до статутного капіталу.

Так, відповідно до статті 14 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (Закон про ТОВ) кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців із дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення може бути внесено до статуту, змінено або виключено з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.

Отже, потрібно також проаналізувати положення статуту, які стосуються питань формування статутного капіталу товариства.

Водночас слід враховувати, що законодавець передбачає два імперативні правила внесення таких положень до статуту, а саме:

1) у відповідних загальних зборах мають взяти участь усі учасники товариства;

2) рішення про внесення (як і змінення або виключення) відповідних положень має бути прийнято загальними зборами учасників одностайно.

У разі прострочення учасником внесення вкладу (чи навіть його частини) до статутного капіталу відповідно до статті 15 Закону про ТОВ:

1)            виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення.

У попередженні повинна міститися інформація про додатковий строк для погашення заборгованості. Цей строк встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів;

2) виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку;

3) загальні збори учасників товариства можуть прийняти одне з таких рішень:

— про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу;

— про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства;

— про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками;

— про ліквідацію товариства.

Водночас положеннями частин 2 та 3 передбачено, що рішення з питань внесення змін до статуту товариства та зміни розміру його статутного капіталу приймаються ¾ голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, а з питання перерозподілу часток між учасниками товариства — одностайно всіма учасниками товариства.

Отже, виключення учасника з товариства:

— це форма відповідальності за «корпоративне правопорушення» (невиконання обов’язку внесення вкладу), спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин;

— має примусовий характер і не залежить від бажання учасника, а можливе за наявності підстав, визначених Законом про ТОВ та установчими документами (що відрізняє його від виходу з товариства);

— здійснюється за рішенням загальних зборів учасників товариства, прийнятим у порядку, передбаченому Законом про ТОВ та установчими документами;

— за наявності зазначених підстав є правом товариства.

Слід враховувати, що в рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства має бути зазначено причину такого виключення.

Учасник, якого виключили, може використати адміністративний або судовий порядок захисту своїх прав.

Метою зазначеного захисту є відновлення становища, що існувало до порушення його прав, тобто поновлення у складі учасників товариства, який існував до прийняття спірного рішення загальних зборів.

Реєстраційні тонкощі

Правовідносини щодо відновлення порушених корпоративних прав безпосередньо пов’язані зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі та склад учасників товариства, тобто з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» (Закон про реєстрацію), зокрема частиною 5 статті 17, визначено перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Так, для державної реєстрації змін до зазначених відомостей щодо ТОВ подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (ЄДР);

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із відповідних документів, зокрема рішення загальних зборів учасників ТОВ про виключення учасника з  товариства.

Але цим перелік документів не вичерпується.

Так, слід звернути особливу увагу на припис частини 3 статті 15 Закону про ТОВ, відповідно до якої голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються під час визначення результатів голосування для прийняття зазначеного рішення.

Це обумовлює додаткове застосування положення абзацу 2 частини 5 статті 17 Закону про реєстрацію, відповідно до якого, якщо рішення приймається без урахування голосів учасників у зв’язку з настанням певної обставини, подається документ, що підтверджує настання такої обставини.

Отже, законодавством чітко визначено обов’язок подати документ, що підтверджує факт невнесення вкладу до статутного капіталу товариства учасником, якого виключають.

У разі ненадання такого документа державному реєстратору він зупиняє розгляд документів, поданих для державної реєстрації, а в разі якщо цей документ не буде надано після нормативно визначеного строку, — відмовляє в державній реєстрації.

Проведення державної реєстрації за відсутності зазначеного документа буде обумовлювати незаконність відповідної реєстраційної дії та значно підвищить шанси згаданого учасника на відновлення його порушених прав.

Водночас законодавство не містить переліку документів, що можуть підтверджувати факт невнесення учасником вкладу до статутного капіталу.

Аналіз судової практики з розгляду спорів щодо незаконного виключення учасника товариства з його складу свідчить, що суди приймають на підтвердження неправомірності (чи правомірності) відповідного рішення платіжні доручення, касові ордери, інші бухгалтерські документи товариства, висновки експертів, аудиторські висновки, акти прийняття‑передання, протоколи загальних зборів товариства тощо.

Водночас доцільно визначити на нормативному рівні документи, які підтверджують невнесення учасником вкладу, що виключить можливість незаконних маніпуляцій, до яких вдаються недобросовісні особи, та посилить захист прав власників бізнесу.

Також слід нагадати, що частиною 1  статті 33 Закону про ТОВ передбачено, що загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому цим законом та статутом товариства, а відповідно до частини 4 статті 33 Закону про ТОВ на загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксують їх перебіг і прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у цих зборах, може підписати протокол.

Найчастішими є випадки, коли статутом товариства передбачено, що загальні збори учасників товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють сукупно більш ніж 50 % голосів, а отже, і прийняття рішення з питань обрання голови загальних зборів залежить від кількості голосів цих учасників.

Тому, якщо на порядку денному загальних зборів учасників товариства стоїть також питання про виключення учасника з товариства з підстав невнесення ним вкладу до статутного капіталу, а  на загальних зборах присутній та приймає рішення щодо обрання голови загальних зборів учасників товариства учасник, якому належить менш ніж 50 % статутного капіталу товариства, то такі загальні збори вважатимуться проведеними всупереч вимогам частини 1 статті 33 Закону про ТОВ та статуту товариства, а саме — внаслідок відсутності достатньої кількості голосів учасників для прийняття рішення щодо обрання голови загальних зборів учасників товариства.

Тобто голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються під час визначення результатів голосування для прийняття тільки зазначеного рішення.