МАНОЙЛЕНКО Катерина — адвокат, партнер GOLAW, м. Київ,
	КЛЯН Анастасія — адвокат, юрист GOLAW, м. Київ

Зазвичай сторона, яка виграла судовий спір, має цілком логічне бажання компенсувати витрати на правничу допомогу за рахунок свого опонента.

Норми права більшості розвинених країн світу передбачають можливість відшкодування таких витрат коштом сторони, яка зазнала поразки у спорі. Україна також не відстає від світових правових трендів. Так, останніми роками, особливо від моменту набрання чинності новим процесуальним законодавством, така можливість стала більш реальною.

На сьогодні Господарський процесуальний кодекс (ГПК) України містить лише загальні положення щодо компенсації судових витрат. Так, ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх подальшого розподілу судом учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання такої допомоги.

Зважаючи на той факт, що законодавство доволі обмежено тлумачить принцип відшкодування витрат на правничу допомогу і не містить вимог до переліку документів, що підтверджують розмір таких витрат, вкрай важливо звертати увагу на актуальну судову практику під час підготовки обґрунтування щодо їх відшкодування.

Далі розберемося, які існують передумови для успішної компенсації здійснених витрат у господарському процесі та як уникнути ризиків зменшення відповідної суми.

Передумови

Для початку необхідно пам’ятати, що кожна сторона подає до господарського суду попередній, так званий орієнтовний, розрахунок суми вже здійснених судових витрат і тих, яких вона очікує у зв’язку з розглядом справи. Такий орієнтовний розрахунок сторона зазначає в тексті своєї першої заяви по суті спору. Згодом сторона може уточнити та актуалізувати його, включаючи і розмір витрат на правничу допомогу.

Українське законодавство не містить обмежень щодо визначення вартості послуг адвоката під час надання правничої допомоги. Адвокат і клієнт самостійно визначають вартість цієї допомоги в договорі. Однак така домовленість сторін не завжди гарантується судом, оскільки останній має право змінити відповідну суму. Для того щоб мінімізувати ризики зменшення суми компенсації витрат на правничу допомогу, адвокату слід завчасно подбати про підготовку необхідних доказів.

Докази витрат на професійну правничу допомогу

За змістом положень ГПК України, розмір судових витрат суд встановлює на підставі поданих сторонами доказів.

Як свідчить системний аналіз численних висновків Верховного Суду (ВС), зокрема і Великої Палати ВС, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати цих послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема такими:

— відповідним договором про надання правової допомоги;

— розрахунком наданих послуг;

— детальним описом виконаних доручень клієнта;

— актом прийняття‑передання виконаних робіт;

— платіжними дорученнями, квитанціями або касовими чеками на підтвердження фактично здійснених клієнтом витрат;

— іншими документами, що свідчать про сплату гонорару та інші витрати, пов’язані з наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є запорукою подальшого відшкодування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (КГС) також зауважує у своїй постанові від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, що в разі відсутності документів на підтвердження надання правової допомоги в суду є всі підстави відмовити в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Отже, вкрай важливо від самого початку ведення справи подбати про докази на підтвердження витрат на правову допомогу.

Цікаво також і те, що трапляються випадки, коли адвокат отримує оплату вже після розгляду справи, найчастіше це виражається у формі гонорару успіху. Певний час суди мали різні погляди щодо можливості включення такої винагороди до судових витрат. Однак у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду підтвердила його законність. Водночас суд акцентував на необхідності визначення сторонами розумних меж зазначеного гонорару.

Окремої уваги заслуговує і постанова ВС у складі колегії суддів КГС від 23 лютого 2021 року у справі № 922/2503/20, у рамках якої суд вказав, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

У багатьох країнах Європи та в США стягнення гонорару успіху адвоката за рахунок сторони, що програла в суді, — буденна справа. Саме тому наведені вище судові висновки, безперечно, є прогресивними та такими, що наближають діяльність вітчизняних адвокатів до міжнародних стандартів.

Зменшення суми компенсації судом

Господарським процесуальним законодавством також передбачено можливість суду зменшити суму компенсації витрат на правову допомогу.

Щодо такої можливості неодноразово висловлювався Верховний Суд, вказуючи на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та витраченим часом. Законодавство суду не надає права вирішувати питання про зменшення суми таких витрат із власної ініціативи.

Також хочеться відзначити і висновки ВС у складі колегії суддів КГС, викладені в додатковій постанові від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19. У рамках цієї господарської справи суд повторно підтвердив позицію, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони.

У зазначеній справі від сторони надійшло заперечення на заяву протилежної сторони щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Однак зміст такого заперечення зводився до того, що заявлена сума витрат на правову допомогу не підтверджується поданими документами. Ці заперечення не стосувалися обсягу судових витрат у контексті їх співмірності та обґрунтованості. Тому суд дійшов висновків, що від сторони, яка програла, фактично не надходило клопотання про зменшення розміру витрат і заперечень стосовно їх неспівмірності.

Думки судів збігаються, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що такі витрати сторони, яка виграла, були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим.

Водночас втручання суду в договірні відносини між адвокатом і його клієнтом щодо визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності цих витрат фактично наданим послугам. Такої позиції дотримується Касаційний господарський суд ВС у додатковій постанові від 30 березня 2021 року у справі № 906/432/19.

Висновки

Таким чином, адвокатам слід дуже уважно підходити до питання розподілу судових витрат і включення до їх складу витрат на професійну правничу допомогу. З одного боку, треба завчасно подбати про докази на підтвердження надання адвокатських послуг та їх оплати, а з іншого — потрібно не забувати про необхідність подання заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та зауважень стосовно їх неспівмірності.