Потреби сучасності диктують свої вимоги до функціонування фінансової сфери, а зокрема — до платіжних систем. Зі зміною парадигми систем розрахунків приходить потреба врегулювання новітніх фінансових інструментів і ринку в цілому. Як відомо, нині Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», прийнятим ще 2001 року, врегульовано лише один вид платіжних послуг — фінансову послугу з переказу коштів, яка означає рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видавання йому в готівковій формі. Очевидним є те, що це унормування вкрай недостатнє та не врегульовує всього розмаїття фінансових послуг і систем, що діють, а тому потребує реформування. Саме з таким меседжем звернулися ініціатори законодавчої ініціативи № 4364 «Про платіжні послуги», мета якої переосмислити наявний стан речей та змінити підхід до правового регулювання платіжного ринку.

Максим Глотов, старший юрист київського офісу МЮФ Baker McKenzie, вважає, що прийняття зазначеного законопроєкту в першому читанні здебільшого обумовлено зобов’язанням України імплементувати в національне законодавство низку законодавчих актів Європейського Союзу (ЄС), яке передбачено Угодою про асоціацію між ЄС та його країнами­членами з одного боку й Україною з іншого. Так, згідно з цією міжнародною угодою Україна зобов’язана імплементувати в національне законодавство так звану першу платіжну директиву (Directive 2007/64/EC). Через те що процес підготовки та переговорів щодо угоди тривав надто довго, до моменту набуття нею чинності велика кількість передбачених для імплементації актів ЄС встигли застаріти. Наприклад, за цей час в ЄС уже встигли прийняти і почали впроваджувати другу редакцію платіжної директиви (Directive (EU) 2015/2366). Тому, з практичної точки зору, є сенс адаптувати законодавство України до останньої редакції відповідного законодавства ЄС. У зв’язку з такими обставинами велику частину проєкту закону присвячено впровадженню в національне законодавство концепцій, передбачених цим актом ЄС. Окрім того, проєкт спрямовано на виконання деяких завдань локального характеру. Так, чинний Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» формально виписано таким чином, що будь­який охочий займатися платіжним бізнесом повинен створити і зареєструвати платіжну систему. Проєктом закону пропонується замінити цю застарілу концепцію і замість неї передбачити цілий набір різних бізнес­моделей надання платіжних послуг (зокрема платіжні системи).

Ще в листопаді 2020 року Національний банк України (НБУ) висловився щодо законопроєкту дуже схвально. Це й не дивно, враховуючи, що саме НБУ, залучивши зовнішніх експертів, ще 2019 року розпочав підготовку нового законодавчого регулювання ринку платіжних послуг. Таким чином, в офіційному повідомленні заступник голови НБУ Олексій Шабан зазначив, що проєкт № 4364 на фінансовому ринку називають законопроєктом про відкритий банкінг. «Хоча він більше про новий рівень платіжних послуг, про їх якість та орієнтацію на клієнта. Ми впевнені, що новий закон створить умови для подальшого розвитку платіжних продуктів, сервісів і послуг. На ринок зможуть вийти нові учасники, що сприятиме зростанню здорової конкуренції. Завдяки цьому клієнти зможуть отримати нові зручні послуги — якісніші та за вигіднішу ціну. Користувачі відчують також посилення захисту своїх прав і розширення власних можливостей», — впевнений він.

Отже, які ж «глобальні» зміни пропонує документ? Передбачено, що існуватимуть дев’ять платіжних послуг, сім з яких вважатимуться фінансовими платіжними послугами, дві — нефінансовими, також буде визначено коло їх надавачів. Небанківські фінансові установи зможуть здійснювати платіжні операції без обов’язкової участі в платіжних системах, а випускати електронні гроші та емітувати платіжні картки зможуть не лише банки, але й інші надавачі платіжних послуг, що отримали потрібну ліцензію. У НБУ стверджують, що буде визначено рахунки, які зможуть відкривати надавачі платіжних послуг для виконання відповідних операцій, зокрема, з’явиться можливість відкриття та ведення небанківськими надавачами платіжних послуг платіжних рахунків, а самі умови надання таких послуг стануть прозорішими. Запропоновано також підвищити вимоги до безпеки платіжних операцій, зокрема стосовно необхідності використання постачальниками платіжних послуг посиленої аутентифікації користувачів у визначених випадках.

Говорячи про основні та наскрізні зміни, які передбачає законопроєкт, Максим Глотов вказує на те, що, по­перше, проєкт містить цілу палітру різних бізнес­моделей для охочих займатися платіжним бізнесом. Це, зі свого боку, повинно створити умови для більшої конкуренції та підштовхнути ринок до розвитку.

По­друге, варто виділити впровадження дискусійної концепції відкритого банкінгу, яка передбачає обов’язок банків відкривати безкоштовний доступ до клієнтських даних для певних учасників ринку, щоб вони отримали змогу надавати своїм клієнтам різні інноваційні платіжні послуги. Регулятор не відразу зважився впроваджувати цю вимогу, адже використання такої моделі може вплинути на роботу традиційних платіжних систем, так званих необанків, і, можливо, на інші бізнес­моделі. Водночас проєктом закону запропоновано дати ринку три роки, щоб підготуватися до імплементації змін.

А по­третє, проєктом передбачено запровадження концепції цифрової національної валюти. Велика кількість стартапів чекають на її появу, оскільки від цього залежить впровадження інноваційних сервісів. За таких умов виникне питання залучення до цього процесу банківської системи, яка тепер відіграє роль фінансового посередника для цілей розрахунків. У разі застосування цифрової національної валюти така функція стане вже не обов’язковою, тому це може бути досить чутливим питанням для регулятора та ринку.

То чого ж чекати від законодавчої ініціативи і чи відповідає вона на всі виклики, що диктує сьогодення? Максим Глотов упевнений, що законопроєкт № 4364 — це дуже амбітний проєкт, яким планують врегулювати досить велику кількість питань. Складність завдання полягає в тому, що текст першої та другої платіжних директив ЄС був результатом компромісу між усіма державам — членами ЄС. А тому однією з ключових проблем було те, що Єврокомісія намагалася застосувати принцип «one size fits all», тобто один набір правил для всіх ситуацій. Єврокомісія під час роботи над цими нормативними актами виконувала свої конкретні завдання, які не обов’язково збігалися з нашими — в цьому і полягає вся складність імплементації законодавства ЄС. Текст проєкту закону суттєво змінювався в процесі роботи над ним і коригувався залежно від отримання зворотного зв’язку від ринку. Тому текст, який було зареєстровано у Верховній Раді України, це, вочевидь, певний компроміс, який ще теж, імовірно, потрібно буде змінювати в процесі розгляду.

Наразі відомо, що законопроєкт № 4364 народні обранці підтримали в першому читанні, проте, швидше за все, його до­працьовуватимуть.

Альона СТУЛІНА «Юридична практика»

КОМЕНТАР

Нове покоління банківських послуг
Діана ДЕГЕЛЬ, радник Asters

Зараз ми можемо впевнено говорити про нове покоління користувачів бан­ківських послуг з абсолютно новими, відмінними від стандартів класичного банкінгу запитами щодо проведення платежів. Розвиток електронної комерції, максимальне поширення платежів онлайн, ідеї банкінгу з відкритими API (прикладними програмними інтерфейсами) — це лише частина об’єктивних обставин, які, по cуті, породжують необхідність змін у регулюванні платіжних послуг. Незважаючи на значне корегування законодавства, зокрема валютне регулювання, впровадження способів спрощеної ідентифікації клієнтів, рівень рішень IT все ж значно випереджає можливості, які надає регулювання. Крім того, законопроєкт, як відомо, підготовлено з метою виконання прийнятих Україною зобов’язань щодо імплементації двох директив ЄС. З цієї точки зору наша держава має змогу вже зараз врахувати слабкі моменти нових викликів, над якими працюють європейські регулятори.

Законопроєктом запропоновано розширити перелік платіжних послуг та їх постачальників. Так, замість однієї послуги проведення платежів, яку визначено зараз, законопроєкт передбачає дев’ять послуг. Нові види послуг пов’язані з проведенням і обробкою платежів, зняттям готівки, поповненням рахунків, отриманням відомостей за рахунками. Цікаво, що відповідно до законопроєкту небанківський постачальник платіжних послуг зможе під час їх надання пропонувати кредит на строк до 12 місяців. У цілому законопроєкт допоможе запустити нові продукти з комфортнішими для користувачів платіжними сервісами. Важливо також, що цим проєктом запропоновано значно розширити коло постачальників платіжних послуг, скасовуючи правило участі в платіжній системі. Водночас усі постачальники платіжних послуг будуть зобов’язані виконувати визначені законопроєктом вимоги щодо капіталу, корпоративного управління, надання інформації, власників істотної участі.

Законопроєкт може виконати свої завдання. Зокрема, інновації, які перебувають зараз поза межами законодавства та для впровадження яких конструюються складні рішення, спрямовані на дотримання регуляторних вимог, отримають визначений законом статус і зважене регулювання. Безумовно, ринок платіжних послуг в Україні не можна назвати розвиненим, і не все залежить від регулювання. Наприклад, нині PayPal не заходить в Україну, незважаючи на формальну можливість. Гадаю, це питання природної еволюції ринку, пов’язаної з безліччю факторів. Законопроєкт підвищить конкуренцію на ринку надання платіжних послуг і слугуватиме ще однією причиною для вдосконалення сервісів і процесів у банках. У зв’язку з цим, враховуючи проєкти банків стосовно організації платежів і надання платіжних сервісів, які ми супроводжували, можу сказати, що банки, безумовно, мають конкурентні переваги та можливість зберегти свою частку на ринку платіжних послуг. Це буде залежати від адаптивності самого банку, швидкості та якості впровадження нових продуктів.