Верховний Суд визначив, за яких умов фізична особа може викупити кредитні зобов’язання перед банком — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Юридична практика № 11-12 (1210-1211) » Верховний Суд визначив, за яких умов фізична особа може викупити кредитні зобов’язання перед банком

Верховний Суд визначив, за яких умов фізична особа може викупити кредитні зобов’язання перед банком

Верховний Суд визначив, за яких умов фізична особа може викупити кредитні зобов’язання перед банком

Відповідно до практики Верховного Суду відступлення права вимоги за кредитним договором може відбуватися лише на користь установ, наділених правом надавати фінансові послуги. Проте і фізичні особи можуть викупити у банків заборгованість за кредитними зобов’язаннями їхніх клієнтів. Але за певних умов: якщо банк перебуває на стадії ліквідації, а право вимоги реалізується на електронних торгах. Це випливає з висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (ВС), який містить постанова від 16 грудня 2020 року в справі № 640/14873/19.

Обставини справи

У липні 2019 року гр­н К. звернувся до суду з позовом до гр­на Б. та банку «Н», у якому просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, скасувати державну реєстрацію права власності, а також усунути перешкоди у здійсненні цього права.

Зокрема, позивач вказував на те, що в жовтні 2018 року банк «Н» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) виставив на продаж право вимоги за кредитним договором, який було укладено між ним і банком «Н» у березні 2008 року. Кредитні кошти надавалися для купівлі двокімнатної квартири, яку було передано в іпотеку для забезпечення виконання кредитних зобов’язань перед банком.

24 січня 2019 року право вимоги за кредитним договором банк «Н» в особі ФГВФО продав на відкритих торгах із продажу активів банків. Продаж було закріплено підписанням 18 лютого 2019 року між банком і гр­ном Б. договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором і договором іпотеки.

17 квітня 2019 року до Державного реєстру іпотек внесено відомості про нового іпотекодержателя предмета іпотеки, і в той самий день відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченого договором іпотеки, за гр­ном Б. було зареєстровано право власності на вказану квартиру.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, гр­н К. вказав на те що, право вимоги за кредитним договором і за договором іпотеки було продано гр­ну Б. в незаконний спосіб, оскільки він не наділений правами надавати фінансові послуги. Позивач вважав, що внаслідок укладення з порушенням законодавства договору про відступлення права вимоги та подальшого винесенням рішення про державну реєстрацію його позбавили його власності.

Також гр­н К. зазначав, що 17 травня 2019 року гр­н Б. вселився в квартиру, змінив замки і таким чином виселив із неї осіб, які в ній проживали, та намагається її продати.

Не факторинг

Київський районний суд м. Харкова рішенням від 2 грудня 2019 року відмовив гр­ну К. в задоволенні позовних вимог. Суд вказав та не, що оспорений договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу, а тому відповідач як фізична особа мав право брати участь в електронних торгах щодо продажу права вимоги за кредитними договорами.

Цю позицію місцевого суду підтримав і суд апеляційної інстанції, який постановою від 12 березня 2020 року залишив без змін рішення Київського районного суду м. Харкова. Харківський апеляційний суд звернув увагу, що укладання оспорених позивачем договорів купівлі­продажу права вимоги за кредитним договором і відступлення права вимоги за договором іпотеки на підставі результатів проведення електронних торгів щодо реалізації майнових активів банку в процесі його ліквідації відбулося з дотриманням приписів Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються (затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 24 березня 2016 року № 388) та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, суд зазначив, що відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення права вимоги за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено договором, за умови одночасного відступлення права вимоги за основним зобов’язанням.

Вказані рішення було оскарженно в касаційному порядку. Зокрема, в касаційній скарзі гр­н К. зазначив, що фізичну особу не наділено правом надавати фінансові послуги, які можуть надавати лише спеціалізовані установи, тобто банки, або інші установи, що мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу (ЦК) України.

Касатор наголошував на тому, що за законодавством та правовими позиціями Великої Палати ВС фізична особа не може бути учасником ані договору факторингу, ані договору відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

Окрім того, було вказано на неприпустимість подвійного звернення стягнення на одне і те саме майно. Зокрема, на зазначене іпотечне майно вже було звернуто стягнення судовим рішенням, проте після цього повторно звернуто стягнення на квартиру гр­ном Б. в позасудовому порядку згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Касатор зазначав, що подвійне стягнення на предмет іпотеки двома різними особами прямо суперечить умовам договору іпотеки.

Ліквідаційні особливості

Розглянувши касаційну скаргу, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі ВС дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Зокрема, проаналізувавши положення ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ВС вказав, що фізичну особу в будь­якому статусі не наділено правом надавати фінансові послуги, оскільки їх надають лише спеціалізовані установи, якими є банки, або інші установи, що мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Також суд зазначив, що за загальним правилом відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор — банк або інша фінансова установа.

Проте процедура ліквідації банку, а саме припинення його як юридичної особи, має свої особливості та проводиться в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд звернув увагу на те, що рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 21 листопада 2016 року № 2526 було внесено зміни до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку та виключено обмеження, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов’язання здійснюється шляхом проведення конкурсу лише між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів і ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).

Також зазначається, що в оспореному договорі відступлення права вимоги сторони зазначили, що жодне з положень договору, а також будь­які платежі, які здійснюватимуться на його виконання, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором.

Отже, ВС підкреслив, що положення нормативно­правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває на стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь­яким суб`єктам правовідносин, зокрема й без статусу банку або фінансової установи.

Крім того, положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та прийняті на його виконання нормативно­правові акти ФГВФО, які не містять заборони стосовно придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання, є пріоритетними щодо інших законів.

«Відповідач не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю­продаж) прав вимоги в нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор», — зазначив ВС.

Також визнано необґрунтованими посилання касатора на подвійне звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на те, що судове рішення про його застосування не було виконано, а способи звернення стягнення, передбачені іпотечним договором, не є взаємовиключними за умови відсутності спору щодо наявності боргу та його розміру.

ВС залишив без задоволення касаційну скаргу гр­на К., а рішення районного та апеляційного суду — без змін.

Анатолій ГВОЗДЕЦЬКИЙ «Юридична практика»


КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА

Ліквідаційна специфіка
Анна ПАРХОМЕНКО, заступник директора юридичного департаменту Moneyveo

Судова практика, як ювелір, який робить з алмаза (закону) діамант, відточуючи його і допомагаючи використовувати в майбутньому. На мою думку, це рішення не стало винятком.

З одного боку, людина невдало взяла кредит, купивши за ці гроші квартиру на піку цін на нерухомість, а потім ще й сталася фінансова криза зі стрибком курсу долара, з іншого ж боку, вкладники банку колись принесли туди свої гроші і хотіли б їх повернути.

Величезний плюс цього рішення — це додаткове свідчення, що в разі реалізації прав вимог банків (під час їх ліквідації) через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на аукціоні ці продажі легальні та незаперечні. Це дуже підвищує довіру до банківської системи в цілому і рівень захищеності кожної окремої особи.

Зазначене рішення вказує, що переуступлення кредитних зобов’язань можливе на фізичну особу з огляду на специфіку законодавства, яке починає діяти під час ліквідації банків. На мою думку, таке переуступлення, по суті, можливе і в інших ситуаціях.

Так, згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України кредит має право давати або банк, або інша фінансова установа. Водночас надання кредиту є конкретним зобов’язанням, в якому одна сторона зобов’язується надати кошти, а інша — їх отримати.

Після виконання зобов’язання щодо надання коштів кредитодавець стає кредитором в іншому зобов’язанні, за змістом якого боржник (позичальник) зобов’язаний повернути кредит, заплатити відсотки за період користування ним, а також сплатити санкції в разі їх наявності, а кредитору належить кореспондуюче право вимагати. При цьому закон не обмежує перелік осіб, які можуть бути кредиторами за подібними вимогами.

На цій стадії розвитку правовідносин, коли їх змістом є тільки зазначене зобов’язання боржника і кореспондуюче право вимоги кредитора, останній вже не надає жодних фінансових послуг. Тому можна дійти висновку, що наявність або відсутність у кредитора статусу фінансової компанії не повинно мати значення на вказаній стадії. З цього випливає, що переуступлення права вимоги можна робити і на особу, яка не є фінансовою установою. Така позиція поки що зустрічається тільки в окремих думках суддів до рішень, але не виключено, що скоро з’явиться й у відповідній судовій практиці.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Зміст

VOX POPULI

Руйнуючи стереотипи

Актуально

Правила пріоритету

Палатні перестановки

Акцент

Арбітражне спостереження

Галузі практики

Доля нерезидента

Транспортна кампанія

Об`єктивна сторона

Знати санкції

Порядок відступу

Статусний фон

Дайджест

(Не)дійсність поруки

Держава та юристи

Цифрові досліди

Документи та аналітика

Нерегульований перехід

Новини

Карта подій

IP REPORTER

Новини юридичних фірм

Новини Євросуду

Пандемія COVID­19 не може бути виправданням порушення базових прав людини

Приватна практика

Модельний лад

Позиційна перевага

Репортаж

Ешелон успіху

Посильна праця

Судова практика

Верховний Суд визначив, за яких умов фізична особа може викупити кредитні зобов’язання перед банком

Суди скасовують вимоги податківців до самозайнятих осіб сплатити ЄСВ двічі

Тема номера

Не по правочину

Час відновленню

Піти на принцип

Взятись за правило

Бути в нормі

Інші новини

PRAVO.UA