Низька інвестиційна привабливість України, з огляду на різні причини, — факт, який не потребує особливого доведення. Свавілля силових і контролювальних органів, неоднорідна судова практика, тривалий судовий розгляд справ, швидка змінюваність національного законодавства, війна на Сході України — далеко не весь перелік факторів, що не додають Україні привабливості, а потенційним іноземним інвесторам — упевненості в стабільності бізнес­середовища.

І замість того щоб методично вирішувати поточні інституційні та системні проблеми задля поліпшення інвестиційного клімату в державі, законодавець (із доброго почину Президента України) вирішив запросити інвесторів до країни, так би мовити, з чорного ходу.

Мислити глобально

13 лютого 2021 року набув чинності Закон України «Про державну підтримку інвестиційних проєктів із значними інвестиціями в Україні» № 1116­IX (Закон № 1116­IX). Порівняно з іншими подібними ініціативами цей документ напрочуд швидко подолав свій законотворчий шлях: проєкт було ініційовано главою держави та зареєстровано в парламенті 1 липня 2020 року, в першому читанні його було прийнято вже через 20 днів, а як закон ухвалено «під ялинку» — 17 грудня 2020 року.

У питанні залучення інвестицій державні управлінці намагаються мислити масштабно і замахнулися одразу на значні внутрішні та зовнішні інвестиції. Щоправда, у фінальній версії документа апетити законотворцю довелося дещо вгамувати. Відповідно до законопроєкту (реєстраційний номер 3760) інвестиційним проєктом зі значними інвестиціями є той, який передбачає здійснення інвестицій в обсязі понад суму, еквівалентну 30 млн євро. А в законі фігурує сума, еквівалентна 20 млн євро.

Значний інвестор

Окрім суми в 20 млн євро, передбачено також низку інших вимог до інвестиційного проєкту, для реалізації якого держава може надавати підтримку. Наприклад, Законом № 1116­IX чітко окреслено сфери реалізації інвестиційного проєкту на території України:

— переробна промисловість (виняток становить діяльність із виробництва та обігу тютюнових виробів, спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв);

— видобування корисних копалин (окрім кам’яного і бурого вугілля, сирої нафти та природного газу);

— поводження з відходами;

— транспорт;

— складське господарство;

— поштова та кур’єрська діяльність, логістика;

— освіта, наукова та науково­технічна діяльність;

— охорона здоров’я;

— мистецтво, культура;

— спорт;

— туризм і курортно­рекреаційна сфера.

Є ще дві важливі умови. По­перше, інвестиційний проєкт повинен передбачати будівництво, модернізацію, технічне та (або) технологічне переоснащення об’єктів інфраструктури в зазначених сферах або ж будівництво необхідних для реалізації проєкту об’єктів суміжної інфраструктури. По­друге, має бути створено впродовж строку реалізації проєкту щонайменше 80 нових робочих місць із середньою заробітною платою працівників, розмір якої не менш ніж на 15 % перевищує розмір середньої зарплатні в регіоні реалізації проєкту.

Обмеження

Держава перестрахувалася, адже в разі надання привабливих умов для розвитку бізнесу двері України мають відчинятися далеко не для всіх спроможних інвесторів. Законом № 1116­IX передбачено чималий перелік компаній, які не можуть бути заявниками в межах цих правовідносин.

Зокрема, мова йде про:

— державні компанії;

— компанії, понад 50 % акцій яких належать територіальній громаді;

— неприбуткові компанії;

— компанії, які порушують вимоги національного законодавства та не розкривають інформації про кінцевих бенефіціарних власників;

— компанії, зареєстровані в офшорних зонах;

— компанії, власники яких є резидентами держави­агресора або зареєстровані в державі­агресорі;

— компанії, що порушують норми боротьби з відмиванням грошей;

— компанії, щодо яких застосовано санкції;

— компанії, які перебувають у процесі банкрутства, ліквідації чи реорганізації;

— компанії, що мають заборгованості зі сплати податків.

Стимули для інвестора

Отже, ми визначили, яким критеріям має відповідати інвестор, щоб називатися значним та претендувати на допомогу від держави. Які ж стимули приваблюватимуть інвесторів, як мед бджіл?

За Законом № 1116­IX формами державної підтримки є:

— звільнення від сплати окремих податків і зборів;

— звільнення від оподаткування ввізним митом нового устаткування (обладнання) та комплектувальних виробів (мають ввозитися виключно для реалізації проєкту);

— забезпечення переважного права землекористування земельною ділянкою державної або комунальної власності для реалізації проєкту;

— забезпечення за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів будівництва об’єктів суміжної інфраструктури (мова йде про автомобільні шляхи, лінії зв’язку, засоби тепло­, газо­, водо­ та електропостачання, інженерні комунікації тощо).

Також держава обіцяє сприяти «значному інвестору» в приєднанні (в разі потреби) до мереж тепло­, газо­, водо­ та електропостачання, інженерних комунікацій.

Передбачено й низку гарантій для інвестора в процесі провадження його господарської діяльності та реалізації проєкту. Зокрема, держава гарантує стабільність умов ведення господарської діяльності, додержання прав і законних інтересів заявників та інвесторів зі значними інвестиціями. У Законі № 1116­IX, щоправда, не уточнено, як саме держава буде стримувати апетити контролювальних органів, яких в Україні є чимало. Окрім того, держава гарантує виконання своїх зобов’язань щодо надання підтримки у формах та в обсязі, визначених спеціальним інвестиційним договором і Законом № 1116­IX.

Інша важлива гарантія — якщо державні або місцеві органи приймуть рішення, яке порушуватиме права «значного інвестора», збитки відшкодують із кишені такого органу.

Інвестиційна няня

Провідником інвестора вибоїнами українського правового ландшафту і регуляторного середовища буде уповноважена установа — так звана інвестиційна няня. Ця установа супроводжуватиме підготовку та реалізацію інвестиційних проєктів і сприятиме виконанню договорів українською стороною. Така «інвестиційна няня» надаватиме не тільки організаційну й інформаційно­консультативну допомогу з питань підготовки та реалізації проєкту, а й взаємодіятиме з органами державної влади, місцевого самоврядування з питань супроводження проєкту.

17 лютого 2021 року розпорядженням Кабінету Міністрів України (КМУ) № 133­р уповноваженою установою визначено Офіс із залучення та підтримки інвестицій (UkraineInvest).

Показово, що Закон № 1116­IX містить чимало відсильних норм, а також скеровує до актів уряду, яких ще не існує. Приміром, КМУ буде встановлювати вимоги до техніко­економічного обґрунтування інвестиційного «значного проєкту», порядок взаємодії «інвестиційної няні» з заявниками та інвесторами, органами державної влади, місцевого самоврядування, а також методологію розрахунку обсягу державної підтримки для реалізації проєкту. Очевидно, що після прийняття ці «локальні нормативні акти» буде прискіпливо проаналізовано інвесторами, адже диявол, як відомо, прихований в деталях.

Головним інструментом у процесі залучення значних інвестицій є спеціальний інвестиційний договір. Цим документом має бути визначено форму та обсяг державної підтримки, що надається інвестору зі значними інвестиціями для реалізації проєкту. Він укладається між КМУ, інвестором, заявником та органом місцевого самоврядування (в разі надання державної підтримки таким органом). Щоправда, в статті 1 Закону № 1116­IX йдеться про те, що такий договір має визначати порядок та умови реалізації інвестиційного проєкту зі значними інвестиціями. Вочевидь, ці положення слід вважати взаємодоповнювальними.

За загальним правилом, спеціальний інвестиційний договір має регулюватися правом України. Утім, сторони можуть домовитися про інше застосовуване право.

Закон № 1116­IX є досить ліберальним у питанні вирішення ймовірних спірних моментів і декларує, що сторони договору мають право вільно обирати механізм вирішення спорів.

Це може бути як звернення до суду в Україні, так і застосування механізмів медіації чи незобов’язальної експертної оцінки. Також можна звернутися в національний або міжнародний комерційний чи інвестиційний арбітраж, зокрема й арбітраж, розташований за кордоном.

Забезпечити комфорт

Попри загальне позитивне враження від Закону № 1116­IX є певні побоювання щодо ефективної реалізації прийнятих норм. Як держава може гарантувати інвестору стабільність господарської діяльності, не усунувши системні проблеми, згадувані на початку? Що стримуватиме контролювальні органи від оспорювання вкладу інвестора та отримання тієї чи іншої пільги?

Безумовно, роботи юристам додасться. З огляду на широкий перелік обмежень компаній, які не можуть претендувати на статус «значного інвестора», слід не тільки подбати про комплексний пакет документів, а й пересвідчитися в прозорості структури власності інвестора та її зрозумілості для українського контрагента. Зрештою, це буде чи не ключовим фактором під час укладення інвестиційного договору.

Окрім того, слід подбати про незалежних консультантів, які супроводжуватимуть питання вирішення спірних моментів і ймовірних конфліктів. Адже «інвестиційна няня» про комфорт інвестора в українському суді не дбатиме.

АНДРІАНОВА Тетяна — СЕО «Октава Капітал», генеральний директор Nota Group, м. Київ