Маючи ідею та створюючи нове підприємство, про неплатоспроможність власник думає в останню чергу. Але чому ж у господарських судах так багато відкритих справ про банкрутство? Чому боржник неспроможний виконати свої грошові зобов’язання у встановлений строк: хибно обраний шлях управлінців чи навмисне доведення до банкрутства? У будь­якому разі відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства допоможе підняти «таємну завісу» фінансового минулого боржника.

Головний у процедурі

Отже, в Кодексі України з процедур банкрутства (Кодекс) сказано про те, що подати до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство має право сам боржник і кредитор. Ба більше, в боржника є обов’язок протягом місяця звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі в разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Якщо поданий боржником чи кредитором пакет документів є достатнім і відповідає вимогам статті 34 Кодексу, господарський суд відкриває провадження у справі про банкрутство.

Разом із винесенням ухвали про відкриття провадження у справі суд призначає розпорядника майна такого боржника (арбітражного керуючого) для здійснення процедури розпорядження майном. Саме арбітражний керуючий як особа, яка пройшла відповідне навчання та стажування й отримала свідоцтво про право на ведення діяльності арбітражного керуючого, є ключовою фігурою в процедурах банкрутства. Саме він проводить інвентаризацію майна, аналіз фінансово­господарського становища боржника, організовує збори кредиторів і веде їх, розробляє та погоджує зі зборами кредиторів план санації та умови продажу майна.

Як уже було згадано, перша та головна процедура банкрутства — це розпорядження майном. Саме під час проведення цієї процедури суд вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів, що означає зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Також заборонено учасникам і керівнику боржника виконувати певні дії стосовно державної реєстрації змін до статуту, виплати дивідендів учасникам та укладення правочинів. Це не тільки дієвий спосіб захисту майна боржника, але й можливість призупинити дії з погашення вимог кредиторів і всі грошові кошти, отримані від ведення господарської діяльності, спрямувати на оборотну діяльність підприємства.

Строк, на який вводиться процедура розпорядження майном (170 днів, або трохи більш ніж п’ять місяців), дає змогу виявити всіх кредиторів, провести повну інвентаризацію майна боржника, отримати всі фінансові документи та на підставі них проаналізувати фінансово­господарський стан боржника.

Сукупно всі проведені заходи та отримані документи допоможуть арбітражному керуючому запропонувати зборам кредиторів одне з рішень: розпочати процедуру санації або процедуру ліквідації боржника. Але насамперед у разі якщо підприємство­боржник насправді працює, справді можна відновити його платоспроможність шляхом виконання певних дій, арбітражний керуючий повинен розробити проєкт плану санації та запропонувати на зборах кредиторів його розглянути.

Діяти за планом

Кодекс передбачає кілька окремих або сукупних шляхів відновлення платоспроможності боржника, які арбітражний керуючий обов’язково викладає в плані санації. Пропоную розглянути більш детально найцікавіші заходи.

Найперший — це реструктуризація підприємства, тобто зміна його організаційної структури. Фактично сюди можна віднести всі зміні в кадровій структурі, яка займалася старими напрямами діяльності, зокрема її ліквідація та створення нової. Це повна переорієнтація підприємства на наявний ринок, на сучасного споживача, на виробництво інших товарів, на постачання інших послуг тощо. Це дуже ефективний та дієвий спосіб, але лише за наявності в боржника справді сучасних потужностей для виконання поставлених у плані завдань. Реструктуризація підприємства — це, так би мовити, ковток свіжого повітря для боржника, але нове не завжди краще за старе. Застосовуючи такий захід для відновлення платоспроможності, треба бути дуже обережним, оскільки неправильний крок може призвести до «потоплення» боржника.

Також може бути застосовано перепрофілювання та закриття нерентабельних виробництв. Це дещо нагадує реструктуризацію підприємства, але не в таких масштабах. Більше стосується великих підприємств, які орієнтовані на постачання споживачам великого асортименту товарів і послуг.

Часто використовують відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини. Прощення боргу — це те, про що мріє кожен боржник, потрапивши в боргову яму. Кодекс не забороняє прощення боргу, наприклад шостої черги вимог щодо заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені. Кредитором із шостої черги найчастіше стає податковий орган, і таке списання становитиме фактично половину наявної заборгованості. Іншу заборгованість можна реструктурувати на певний період, який обов’язково має бути чітко вказано в плані санації.

Кодексом також передбачено можливість продажу частини майна боржника, певна річ, якщо таке майно не використовується в господарській діяльності боржника та наявність його не приносить доходу (наприклад, це майно неможливо здати в оренду).

Досить цікавою є норма, що дає змогу використати в плані санації захід, який забезпечить виконання зобов’язання боржника його власником. Тобто власник боржника може внести певну суму грошей для виконання кредиторських вимог у повному обсязі або частково. Так само сплатити борг можна коштом третіх осіб (інвесторів).

Додати капіталу

Найцікавішою серед усіх цих заходів для мене, як для юриста­практика, є можливість відновити платоспроможність боржника шляхом збільшення статутного капіталу боржника в розмірі, встановленому планом санації. Це можуть зробити як власники боржника, так і треті особи. Виконуючи вимоги цієї норми, слід також звернути увагу на Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а саме на статтю 20, яка передбачає переважне право учасника товариства на придбання частки іншого учасника. Тобто, розробляючи план санації в процедурі розпорядження майном, у разі якщо надійде пропозиція від третіх осіб, арбітражний керуючий повинен повідомити власників боржника про їхнє право на збільшення статутного капіталу боржника як захід відновлення його платоспроможності.

Якщо відповідь буде негативна або взагалі не надійде, можна запропонувати зборам кредиторів розглянути план санації стосовно збільшення статутного капіталу боржника шляхом внесення додаткових часток третіми особами. У плані також слід чітко зазначити період внесення додаткових часток і суми, оскільки Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не передбачено певного проміжку часу для внесення коштів на рахунок товариства новим учасником (учасниками), що вирішив збільшити статутний капітал товариства. Ба більше, схвалений план санації та ухвала суду про затвердження плану і запровадження процедури санації є підставою для того, щоб відповідний суб’єкт провів державну реєстрацію змін до відомостей про боржника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, пов’язаних зі збільшенням статутного капіталу, зміною складу учасників та розміру їх часток, зокрема й змін до статуту товариства шляхом викладення та затвердження його в новій редакції.

Творчий підхід

І останнє: під час обрання шляху відновлення платоспроможності та його відображення в плані санації арбітражному керуючому слід послуговуватися не лише нормами Кодексу, а ще й інтересами кредиторів та боржників, діяти добросовісно, розсудливо і творчо, адже неправильно складений план санації — це насамперед втрачені робочі місця та соціальна нестабільність у державі.

БУРЦЕВА Ірина — партнер ЮК PRAVO GARANT, м. Київ

КОМЕНТАР

Важливий етап
Ірина СТАРОДУБ, керівник судового відділу Moneyveo

Процедура са­нації є вкрай важливим етапом у житті компанії, яка перебуває на стадії банкрутства. Найбільш зацікавленими в санації неплатоспроможного підприємства особами є його власники (акціонери). Вони, як правило, несуть значний тягар фінансування санаційних заходів. Таке фінансування власники можуть здійснювати
шляхом:

а) збільшення (зменшення) статутного фонду;

б) надання позик;

в) сплати цільових внесків на безповоротній основі.

У результаті санації балансу під­приємство не мобілізує додаткових коштів, однак створює необхідні передумови для залучення зовнішніх фінансових джерел у майбутньому. Заходами відновлення платоспроможності боржника в досудовій санації, які застосовуються також під час судової процедури санації, можуть бути реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини, виконання зобов’язання боржника третіми особами, продаж частини майна боржника, виконання зобов’язань боржника його власником, відчуження майна та погашення вимог кредиторів шляхом заміщення активів, одержання позик і кредитів, придбання товарів у кредит та інші заходи з відновлення платоспроможності боржника.

У санації важливим є факт виконання санаторами своїх обов’язків, в іншому випадку можливий перехід до ліквідаційної процедури.