Сьогодні важко уявити бізнес, який би не використовував технології. Різниця лише в тому, яку кількість їх використовують на тому чи іншому підприємстві. Комусь досить старої­доброї таблиці Excel, а хтось запускає супутники для моніторингу земельного банку. До речі, чомусь почав помічати, що в нашій країні аграрний бізнес більше асоціюється з лопатою і чобітьми, повними бруду, ніж із чимось інноваційним, але насправді це зовсім не так! Для наших аграріїв уже стало нормою використання найсучасніших технологій, які допомагають моніторити весь цикл збирання врожаю, від його посіву до доставки. Агропідприємства чудово знають, скільки землі в них в обробці, з точністю до квадратного метра саме завдяки використанню інноваційних рішень, ба більше, навіть можуть відстежувати настрій корів, щоб знати, коли краще робити надої.

Водночас досі існує думка, що оnline­ та IT­бізнес — це щось абсолютно інше, і їм не підходять правила, які використовують інші бізнеси у своїх системах. Хотілося б розвіяти і цей міф. Для тих, хто працював із представниками IT­ та оnline­бізнесу, очевидно, що їхні «болі» дуже схожі з турботами будь­якого іншого бізнесу. Їм так само треба вирішувати питання з постачальниками, замовниками, оптимізувати оподаткування тощо. Але в них є і свої особливості. Так, наприклад, більше уваги приділяється кібербезпеці, контролю над своїми співробітниками і налагодженню бізнес­системи таким чином, щоб запобігти витоку даних і захистити інтелектуальні активи.

Врегулювати законом

Основні складності всіх нових IT­ та оnline­ проєктів пов’язані з тим, що багато питань не врегульовано законодавчо. А чи потрібно це? У той період часу, який ми зараз проживаємо, зміни відбуваються настільки швидко, що жодна держава не буде встигати розробляти нормативне регулювання тих питань, які постають перед бізнесом. Десь можна використовувати судову практику, десь — роз’яснення контролювальних органів або органів виконавчої влади, десь навіть правила ділового обороту.

Тому принцип «що не заборонено, те дозволено» стає дедалі актуальнішим. Місія юристів — бути всередині процесу і знати, як вирішити питання клієнта, використовуючи всі варіанти для забезпечення його безпеки, і запобігти будь­яким можливим претензіям чи то з боку замовників, чи з боку держави.

Безумовно, IT­сектор може надати нашій державі поштовх для розвитку. Цифри говорять самі за себе: за даними з відкритих джерел інформації, в II кварталі 2019 року в сегменті «Комп’ютерне програмування, консультування та пов’язана з ними діяльність» було реалізовано послуг на суму 11,7 млрд гривень, а в II кварталі 2020 року реалізація становила 12,3 млрд гривень. Якщо поглянути на основне джерело прибутку для IT­індустрії — експорт комп’ютерних послуг, то тут теж бачимо приємну тенденцію (I–III квартали 2019 року – 1,35 млрд доларів США, I–III квартали 2020 року – 1,59 млрд доларів США).

Відповідно до прогнозів, які дають Національний банк України і Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в 2021 і 2022 роках очікується зростання IT­ринку на 26 % і 25 % відповідно. З прогнозами, звісно, сперечатися легше, ніж із фактами, але все ж таки… Курс держави в особі Міністерства цифрової трансформації України дає великі надії. Напевно, зокрема й робота Міністерства цифрової трансформації стала результатом того, що кількість IT­компаній в Україні вже перевищила 4000, а доходи цих компаній, за результатами 2019 року, становили понад 5 млрд доларів США.

Вірю, що прийняття законопроєкту «Про віртуальні активи» № 3637 сприятиме розвитку IT­сектору і, по суті, дасть змогу відкрити новий ринок у сфері обігу віртуальних активів. Ось головні аспекти цього закону:

— надання правового статусу криптовалюті та захист учасників кріптовалютного ринку;

— оподаткування операцій з криптовалютою. Варто сказати, що законотворець розглядає криптовалюту як товар, з огляду на це операції з нею буде оподатковано як під час купівлі­продажу. У разі купівлі за криптовалюту іншого товару або майна такі операції варто розглядати як бартерні, що жодним чином не мінімізує податкові ризики;

— операції з криптовалютою також підлягатимуть фінансовому моніторингу для протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. З цього випливає, що операції з криптовалютою потрібно буде документально підтверджувати (тобто вказувати, як ви її отримали або як її отримала друга сторона);

— учасникам ринку криптовалюти буде надано право самим обирати вартість криптовалюти, тобто держава жодним чином не обмежуватиме учасників ринку в цьому питанні, що повністю відповідає законодавчо закріпленому принципу свободи договору.

Варто зазначити, що законопроєкт, про який іде мова, покликаний врегулювати не тільки питання взаємовідносин на ринку криптовалют, а й всі можливі варіанти правовідносин із віртуальними активами. І це справді важливо, оскільки цей ринок теж існує, угоди, пов’язані з віртуальними активами, вже реалізуються: продаються акаунти, так звані скіни (предмети ігрових персонажів) тощо.

Суд на сторожі

Ба більше, в Україні вже існує судова практика щодо крадіжки віртуальних активів. Так, у вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2020 року у справі № 333/714/20 сказано: «Гр­н Х., діючи умисно, використовуючи належний йому персональний комп’ютер, який надає можливість доступу до мережі «Інтернет», шляхом незаконних операцій, самовільно, без дозволу власника, несанкціоновано втрутився в роботу комп’ютерної мережі, а саме в особистий кабінет потерпілого, його акаунт клієнтської онлайн­гри W, методом перебирання ідентифікаційних даних: логіна і пароля — успішно пройшов аутентифікацію і незаконно отримав право доступу й управління особистим кабінетом гр­на А. до ігрового акаунта W, який розміщено за відповідним гіперпосиланням. Після отримання доступу до зазначеного вище акаунта здійснив його продаж невстановленій особі».

Як результат суд вирішив: «Обвинуваченого гр­на Х. визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 361 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн».

Таким чином, можемо стверджувати, що прийняття Закону «Про віртуальні активи» сприятиме врегулювати правовідносини у сфері віртуальних активів, і це питання вже гостро стоїть в Україні. Мало кейсів щодо крадіжок віртуальних активів доходять до судів, як правило, такі питання вирішуються в переговорному процесі. Хочеться вірити в добропорядність наших громадян, тож будемо сподіватися, що створення правового поля для обороту віртуальних активів дасть змогу укладати «чисті» угоди, і, як результат, запрацює ринок віртуальних активів в Україні.

ІТ-­імпорт

Напевно, багато тих, хто пов’язаний з IT­ринком, знають, що в Білорусі, принаймні, поки що, існує парк високих технологій, який пропонує хороші преференції для IT­бізнесу, дає йому змогу розвиватися та оптимізувати податкові витрати. Україна ж вирішила піти хоч і схожим, але більш складним шляхом, який в результаті повинен привести до ще кращих результатів. Проєкт «Дія City», який реалізує держава, повинен не тільки допомогти IT­сектору, а й спростити життя багатьом бізнесам в Україні. Ми знаємо, що білоруський ринок дуже чекає на запуск в Україні «Дія City», за нашою інформацією, низка білоруських IT­компаній вже готові переїжджати в Україну і вести тут свій бізнес.

Якщо ж говорити про те, що сьогодні актуально для IT­ та оnline­бізнесу і де в ньому місце юриста, то слід звернути увагу на такі напрями.

Перше — це, безумовно, питання захисту об’єктів інтелектуальної власності. Тут варто розглядати захист власних продуктів, які розробляють компанії, а також закріплення прав на використання продуктів, розроблених іншими особами. Питання забезпечення надійного захисту для власних об’єктів інтелектуальної власності ключові для низки IT­компаній. Нехтування цими питаннями може стати причиною не тільки значних фінансових втрат, але і великих репутаційних ризиків. На жаль, у сучасному світі є багато недобросовісних людей, які до того ж мають певні навички і займаються крадіжкою чужих напрацювань.

З цього, по суті, випливає другий напрям, який нині актуальний для IT­ та оnline­бізнесу, — кібербезпека. Багато хто асоціює питання кібербезпеки із загрозами, які можуть прийти з Мережі, мобільних пристроїв, комп’ютерів тощо. І, з одного боку, це справді так, але важливо пам’ятати, що кібербезпекою також можна керувати за допомогою правильної взаємодії зі співробітниками та підрядниками. Рекомендуємо подбати про те, щоб на вашому підприємстві щонайменше існували положення, які б регулювали питання правильної роботи з документацією, корпоративною поштою, встановлювали вимоги до використання паролів і їх зберігання.

Третє, але не менш важливе питання, — це встановлення правильних відносин зі своїми співробітниками, клієнтами та підрядниками. Тут варто поговорити про важливість договірної роботи, яка ведеться на підприємстві, зокрема, про якість NDA (угода про нерозголошення) і NCA (угода про неконкуренцію), які ви використовуєте під час ведення бізнесу. Договори про нерозголошення інформації можуть бути частиною контракту на розробку програмного забезпечення або ж окремою угодою. Саме IT­бізнесу ми рекомендуємо в основному договорі передбачити відсильний пункт, а конкретні умови викласти окремою NDA­угодою.

Що стосується NCA, то вони актуальні в тих випадках, коли ви розумієте, що, використовуючи розроблений для вас продукт, ваш співробітник або підрядник зможе надалі застосувати його з власною метою. Договори NCA не такі поширені в Україні, як, наприклад, NDA, але все ж у багатьох IT­проєктах саме такі угоди можуть уберегти вас від подальшої втрати інтелектуального продукту або прибутків від нього.

До цього ж блоку можна віднести і питання роботи з користувачами сайтів, комп’ютерних програм і мобільних застосунків. Завдяки правильно прописаним угодам користувача, політикам конфіденційності, договорам оферти тощо можна суттєво заощадити час на наступних з’ясуваннях стосунків із третіми особами.

Забезпечити безпеку

Наприкінці хотілося б сказати, що застосування технологій у вашому бізнесі — це не хайп і не якийсь тимчасовий процес. Я переконаний в тому, що майбутнє є тільки в тих компаній, які вміють правильно працювати з цими технологіями і використовувати їх для своїх цілей.

У нинішніх реаліях ведення бізнесу, використання IT­рішень дає значну перевагу перед конкурентами. Головне ж завдання будь­якого юриста — зробити так, щоб використання цих технологій було як мінімум безпечне, а в разі якщо ви розробник або постачальник цих технологій, — убезпечити вас від будь­яких можливих варіантів посягань на ваш продукт і максимально спростити взаємини з вашими співробітниками, підрядниками та клієнтами.

 ШЕВЦОВ Олег — керуючий партнер Alexandrov&Partners, м. Київ