Встановлено численні порушення прав депортованого затриманого, зокрема через пандемію

У рішенні «Фейлазу проти Мальти» (скарга № 6865/19) від 11 березня 2021 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив множинні порушення статті 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження), пункту 1 статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність) і статті 34 (право індивідуальної скарги) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Справа стосувалася умов і законності утримання заявника, етнічного нігерійця, під час розгляду питання про депортацію у зв’язку з вчиненням злочину. ЄСПЛ звернув увагу на неналежні умови тримання заявника під вартою, зокрема на час, проведений фактично в ізоляції, та його безпідставне утримання разом із людьми, які перебували на карантині у зв’язку з поширенням COVID ­19.

Крім того, порушення права на скаргу полягало в перегляді його листування та несвоєчасному розгляді заяви наданого йому захисника про відмову від здійснення юридичного представництва.

Обмеження юрисдикції судів Бельгії щодо злочинів проти людяності не порушило права на справедливий суд

У рішенні від 16 березня 2021 року у справі «Хусейн та інші проти Бельгії» (заява № 45187/12) Європейський суд з прав людини визначив відсутність порушення пункту 1 статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Заявники з Йорданії зверталися до слідчого судді в Брюсселі з метою порушення кримінальної справи проти високопосадовців Кувейту за злочини, передбачені міжнародним гуманітарним правом, стосовно актів, пов’язаних із першою війною в Перській затоці (1990—1991 роки). На той час, у 2001 році, бельгійське законодавство визнавало абсолютну форму універсальної кримінальної юрисдикції навіть за відсутності будь­якого зв’язку з Бельгією. У 2003 році було запроваджено критерії наявності зв’язку з Бельгією та систему фільтрів. Після цього провадження більше не відповідало новим критеріям, і його закрили.

ЄСПЛ вирішив, що бельгійські суди прийняли конкретне, чітке та вмотивоване рішення, закриття справи не було непропорційним законним цілям, а також Суд визнав, що обмеження юрисдикції задля належного здійснення правосуддя та збереження імунітетів може бути виправданим через наявність суспільного інтересу в таких обмеженнях.