15 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр‑на А. до Кваліфікаційно‑дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора (Офіс ГП) на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2021 року, встановила таке.

Гр‑н А. звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до КДКП, в якому просив:

— визнати протиправним та скасувати рішення КДКП «Про відмову в зарахуванні до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів та недопущення до проходження спеціальної перевірки» від 9 квітня 2019 року № *;

— зобов’язати КДКП повторно розглянути питання зарахування гр‑на А. до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів як кандидата, що успішно склав кваліфікаційний іспит, та допустити позивача до проходження спеціальної підготовки і зарахувати до резерву.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 вересня 2021 року замінив відповідача в цій справі — КДКП його процесуальним правонаступником — Генеральним прокурором.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що у зв’язку із вибуттям КДКП зі спірних правовідносин та враховуючи те, що на Генерального прокурора законодавством покладено обов’язок щодо визначення переліку, складу і порядку роботи кадрових комісій Офісу ГП, обласних прокуратур, керуючись засадами адміністративного судочинства, він дійшов висновку про наявність підстав для заміни відповідача у справі — КДКП його процесуальним правонаступником — Генеральним прокурором.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Офіс ГП подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги заначено, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив Генерального прокурора як особу, уповноважену врегульовувати порядок добору, формування та роботу кадрових комісій відповідно до положень пунктів 20, 22 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113‑IX (Закон № 113‑IX), із суб’єктом, уповноваженим приймати рішення за результатами добору відповідно до положень статей 29, 31–35 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697‑VII (Закон № 1697‑VII).

Також Офіс ГП наголошує, що як КДКП, так і кадрові комісії з добору на вакантні посади прокурорів створено Генеральним прокурором, з огляду на покладені на них функції вони є незалежними органами, що самостійно приймають рішення про проходження кандидатом добору на вакантні посади прокурорів. Водночас Генеральний прокурор не наділений повноваженнями щодо прийняття рішень про успішне (неуспішне) проходження кандидатом добору, а тому до прийняття КДКП оскаржуваного позивачем рішення Генеральний прокурор жодного стосунку не мав.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю‑доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Офісу ГП підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів адміністративної справи випливає, що рішенням КДКП від 14 червня 2018 року № ** оголошено добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури.

Гр‑н А. для участі в доборі кандидатів та посаду прокурора місцевої прокуратури у липні 2018 року подав особисто до Комісії письмову заяву та необхідні документи відповідно до вимог статті 30 Закону № 1697‑VII.

За результатами успішного складення кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури рішенням КДКП від 21 листопада 2018 року № *** гр‑на А. включено до списку кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури, які успішно склали кваліфікаційний іспит та надалі повинні пройти спеціальну перевірку.

Згодом рішенням КДКП від 9 квітня 2019 року № * гр‑ну А. відмовлено в зарахуванні до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, а також вирішено не допускати позивача до проходження спеціальної перевірки.

Не погодившись із зазначеним рішенням КДКП, гр‑н А. звернувся з цим позовом до суду, обґрунтовуючи його тим, що рішення КДКП від 9 квітня 2019 року № * прийнято з порушенням статті 43 Конституції України, статей 27, 30, 32 Закону № 1697‑VII, пункту 62 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно‑дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів від 27 квітня 2017 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

На час виникнення спірних правовідносин порядок добору кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури був передбачений статтями 29, 31–35 Закону № 1697‑VII та проводився КДКП (пункт 2 частини 1 статті 77 Закону № 1697‑VII).

За приписами статей 73, 74 Закону № 1697‑VII КДКП є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, що виявили намір обійняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення і звільнення прокурорів з посади. КДКП є юридичною особою, має печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державного казначейства України. Порядок роботи КДКП визначається положенням, прийнятим Всеукраїнською конференцією прокурорів.

У зв’язку з набранням чинності 25 вересня 2019 року Законом № 113‑ІХ зупинено до 1 вересня 2021 року дію положень Закону № 1697‑VII, що визначали статус і повноваження КДКП, голова і члени КДКП вважаються звільненими з посади, а їх повноваження — достроково припиненими (пункти 21, 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113‑ІХ).

Підпунктом 35 пункту 21 розділу І Закону № 113‑ІХ у частині 1 статті 44 Закону України «Про прокуратуру» слова «Кваліфікаційно‑дисциплінарна комісія прокурорів» замінено на слова «відповідний орган», а підпунктом 7 пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» цього закону встановлено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року, в Офісі ГП, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення здійснення добору на посади прокурорів.

На виконання зазначених положень цього закону наказами Генерального прокурора від 30 квітня 2021 року № 137, 138, від 20 серпня 2021 року № 269‑274 створено першу — восьму кадрові комісії з добору на зайняття вакантних та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних).

Згідно з підпунктами 1, 8 пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113‑ІХ перелік, склад і порядок роботи зазначених вище кадрових комісій, а також порядок проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора визначався Генеральним прокурором. Порядок проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора визначено наказом Генерального прокурора від 10 січня 2020 року № 11, а Порядок роботи кадрових комісій, що здійснюють свої повноваження на підставі підпункту 7 пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113‑ІХ, — наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233.

Отже, за приписами Закону № 113‑ІХ та прийнятого на його підставі Порядку роботи кадрових комісій (Порядок), відповідно до покладених на них функцій, кадрові комісії з добору на зайняття вакантних та тимчасово вакантних посад прокурорів є незалежними органами, наділеними ознаками суб’єкта владних повноважень, який самостійно приймає рішення про успішне (неуспішне) проходження кандидатом добору.

Відповідно до пункту 2 згаданого Порядку кадрові комісії забезпечують:

— проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включно з прокурорами та слідчими Головної військової прокуратури, прокурорами секретаріату Комісії), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;

— здійснення добору на посади прокурорів;

— розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

За приписами цього самого пункту Порядку комісія, що розглядає дисциплінарні скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, у межах реалізації своїх повноважень забезпечує участь під час розгляду судом справ про оскарження її дій чи бездіяльності, рішень та інших актів, ухвалених за результатами дисциплінарних проваджень щодо прокурорів, зокрема КДКП, через голову, секретаря та членів цієї комісії, а також за рішенням комісії через працівників підрозділу, який забезпечує її діяльність (самопредставництво).

Також пунктами 5, 11 Порядку передбачено, що голова комісії, яка розглядає дисциплінарні скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, є повноважною особою для підписання довіреностей, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв за нововиявленими або виключними обставинами, а також інших процесуальних документів, зокрема у справах, у яких відповідна кадрова комісія бере участь як сторона або третя особа. Уповноважені працівники підрозділу, який забезпечує діяльність комісії, що розглядає дисциплінарні скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, є повноважними особами для підписання апеляційних і касаційних скарг, заяв за нововиявленими або виключними обставинами, а також інших процесуальних документів у справах, у яких відповідна кадрова комісія бере участь як сторона або третя особа, та безпосередньо беруть участь у розгляді судами таких справ.

Таким чином, кадрові комісії з добору на зайняття вакантних та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних), комісії з атестації прокурорів, а також члени цих комісій не наділені повноваженнями щодо представництва інтересів цих комісій в судах.

З огляду на викладене кадрові комісії, створені як органи для забезпечення здійснення добору на посади прокурорів, не є правонаступниками КДКП в частині зарахування осіб до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів та не наділені повноваженнями щодо представництва інтересів КДКП в суді у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог статей 28, 29 Закону № 1697‑VII, пункту 2 розділу II Закону № 113‑ІХ із 1 вересня 2021 року добір кандидатів на посаду прокурора проводиться відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

На виконання вимог Закону № 113‑ІХ відповідно до наказу Генерального прокурора від 19 липня 2021 року № 237 «Про організаційні заходи із забезпечення скликання та проведення всеукраїнської конференції прокурорів» 27–28 серпня 2021 року проведено всеукраїнську конференцію прокурорів, якою призначено п’ять членів відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнято Положення про порядок його роботи.

Проте на час звернення Офісу ГП з апеляційною скаргою зазначений орган свою діяльність не розпочав.

Водночас 24 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду в справі № 9901/348/19 за аналогічних спірних правовідносин прийняла ухвалу про заміну КДКП відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, та визнала його відповідачем у справі.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового (передчасного) висновку про те, що Генеральний прокурор є правонаступником КДКП.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і скерування справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу про заміну відповідача у цій справі — КДКП його процесуальним правонаступником — Генеральним прокурором, допустив порушення норм права, то апеляційну скаргу Офісу ГП слід задовольнити, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2021 року — скасувати, а справу скерувати для продовження розгляду до цього самого суду.

Керуючись статтями 266, 311, 315, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду постановила:

— апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити;

— ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2021 року скасувати, а справу скерувати для продовження розгляду до цього самого суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2021 року. Справа № 9901/252/19. Суддя‑доповідач — Прокопенко О.Б. Судді — Британчук В.В., Власов Ю.Л., Григор’єва І.В., Гриців М.І., Гудима Д.А., Єленіна Ж.М., Желєзний І.В., Золотніков О.С., Катеринчук Л.Й., Князєв В.С., Крет Г.Р., Лобойко Л.М., Пільков К.М., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Ткач І.В., Штелик С.П.)