Після заволодіння чужим майном рейдери під виглядом законних правочинів переоформлюють викрадене на підставних осіб, щоб унеможливити (суттєво ускладнити) його повернення справжнім власникам і таким чином легалізувати його.

Залучені до рейдерського захоплення майна фізичні та юридичні особи (керівники юридичних осіб) несуть найбільший ризик притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки є виконавцями злочину, підписують документи (вчиняють інші дії), необхідні для заволодіння майном, його переоформлення на підставних осіб. Для таких дій часто обираються особи, які ведуть асоціальний спосіб життя, не розуміють значення та наслідків учиненого.

Повернути викрадене майно в більшості випадків можливо шляхом подання позовів про витребування майна з чужого незаконного володіння до господарських судів та судів загальної юрисдикції.

Рейдерам необхідно забезпечити участь залучених до вчинення злочину осіб у розгляді судом справ про повернення викраденого майна, щоб створювати штучні докази законності оспорюваних правочинів та затягувати розгляд справ. Проте поява в суді (надання свідчень, пояснень) підставних осіб, які не зможуть переконати суддів у законності угод, інших документів, що використовувалися під час рейдерського заволодіння майном, стане беззаперечним доказом вчинення злочину.

Використовують прогалини

З метою приховання слідів злочину (асоціального способу життя залучених до його вчинення осіб, відсутності в них коштів, знань, досвіду, будь‑яких можливостей для укладення оспорюваних угод) для участі в розгляді подібних судових справ наймаються адвокати, які погоджуються в інтересах (на виконання вказівок) замовників/організаторів рейдерської атаки зіграти роль представників залучених до вчинення злочину осіб, з якими часто навіть не знайомі (ніколи їх не бачили та не спілкувалися з ними), надавати суду неправдиві пояснення, фальсифіковані докази, щоб не допустити повернення викраденого їх власникам за рішенням суду.

Використовувати для вчинення злочинів адвокатів рейдерів спонукають прогалини в процесуальному законодавстві, зокрема:

• — відсутність обов’язку учасників справи давати свідчення у справі;
• — наявність у представників учасників справи права давати пояснення по суті спору;
• — заборона на підставі показань свідків встановлювати обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Водночас у випадках, коли оригінали підроблених документів знищено рейдерами, досить часто факт підроблення документів може бути встановлено виключно на підставі показань свідків;
• — відсутність кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивих свідчень, відмову давати свідчення під час розгляду справи в суді учасниками справи та їх представниками.

Можливість деяких адвокатів безкарно діяти в інтересах злочинців обумовлена відсутністю в законодавстві чітких правил перевірки їх повноважень у разі наявності сумнівів у законності їх дій, а також правилами адвокатської таємниці, за якими адвокати можуть ховати докази сприяння рейдерам у заволодінні чужим майном.

Описані дії адвокатів, спрямовані на полегшення вчинення злочину (доведення його до кінця), є незаконними, порушують присягу адвоката та правила адвокатської етики.

Так, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

• — адвокат зобов’язаний діяти виключно в межах повноважень, наданих йому особою, яку він представляє, а не сторонньою особою, тим більше організаторами/замовниками злочину (частина 4 статті 26);
• — адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги і він зобов’язаний відмовитися від виконання укладеного договору, якщо результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики (пункт 2 абзацу 2 частини 1 статті 28).

Діяти за правилами

Відповідно до присяги адвоката України (стаття 11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») адвокати у своїй адвокатській діяльності зобов’язуються дотримуватися принципів верховенства права, законності, правил адвокатської етики та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України.

Відповідно до правил адвокатської етики, адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом чи іншими особами.

Для перемоги над рейдерами необхідно боротися проти кожного їх інструмента вчинення злочину. Обираючи способи боротьби проти адвокатів рейдерів, необхідно усвідомлювати, що господарські та загальні суди не наділені достатніми повноваженнями для перевірки повноважень адвокатів, які залучаються рейдерами для вчинення злочинів. Суд не може вимагати від адвоката надання документів, не передбачених процесуальними кодексами та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», проводити допит адвоката з метою перевірки його повноважень.

Протистояти описаним діям рейдерів та їх співучасників — адвокатів можна двома способами.

Перший і найбільш дієвий спосіб — розслідування дій адвокатів у межах кримінального провадження щодо незаконного заволодіння майном шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, обшуків, допитів та в разі встановлення достатніх підстав — притягнення адвокатів до кримінальної відповідальності.

Другий спосіб протидії адвокатам рейдерів (часто він є єдиним через не завжди належну роботу компетентних органів, які не здатні відповідним чином розслідувати справи про рейдерське захоплення майна) — забезпечення притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності.

Так, відповідно до статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється в разі накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення цього права за грубе одноразове порушення правил адвокатської етики, а саме вчинення дій з метою сприяння злочинному заволодінню чужим майном.

Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката, який сприяє незаконному заволодінню майна, позбавить рейдерів вагомого інструмента в доведенні злочину до кінця, слугуватиме сигналом для інших представників професії, які вважають допустимим пособництво у вчиненні злочинів, що в цю конкретну справу не варто вступати на стороні злочинців.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до відповідної кваліфікаційно‑дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Під час кримінального провадження та перевірки дій адвокатів кваліфікаційно‑дисциплінарною комісією адвокатури необхідно встановлювати такі факти:

• — обставини укладення та підписання договору про надання правничої (правової) допомоги між адвокатом та особою, яку він представляє. Хто запропонував адвокату укласти відповідний договір, хто визначав розмір винагороди, цілі та завдання представництва інтересів особи в суді;
• — хто конкретно та в який спосіб дає вказівки адвокату щодо вчинення процесуальних дій під час судового розгляду;
• — чи відомо особі, яку представляє адвокат, про судовий розгляд, його перебіг та результати, чи відповідають дії адвоката інтересам особи, яку він представляє;
• — чи має значення для особи, яку представляє адвокат, судовий розгляд, чи має вона бажання отримати той чи інший результат від розгляду справи в суді;
• — хто оплачує послуги адвоката і в який спосіб;
• — чи спілкується адвокат з особою, інтереси якої представляє, якщо так, то в який спосіб;
• — чи діє адвокат погоджено з іншими учасниками справи, які причетні до незаконного заволодіння майна, в інтересах замовника/організатора злочину;
• — чи є адвокат (адвокати) з одного адвокатського об’єднання представниками декількох осіб, залучених до вчинення злочину.

Не давати спуску

Результат боротьби проти адвокатів‑злочинців неможливо передбачити, неможливо навіть на сто відсотків бути впевненими, що їх будуть притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Але одне можна сказати точно: якщо кожна потерпіла особа, представник потерпілої особи, суддя, які виявили ознаки вчинення адвокатом злочинів, порушення присяги та правил адвокатської етики, скеровуватиме відповідні заяви до правоохоронних органів та кваліфікаційно‑дисциплінарних комісій адвокатури, то таких «адвокатів» стане менше, а ті, хто вирішив, що адвокат може бути професійним злочинцем, рано чи пізно отримають своє покарання.

Адвокат може бути захисником підозрюваного, обвинуваченого чи представником потерпілої особи, але він завжди повинен боротися за справедливість, законність і права людини, а не, підкорюючись бажанню заробити кошти, ставати співучасником злочину.

СЛОБОДЯНИК Ігор — старший партнер АО «Віртум», м. Київ