600-90_WAIT
прапор_України

Генеральний партнер 2023 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Юридична практика № 33-34 (1234-1235) » Про особливості апеляційного оскарження ухвали про скасування забезпечення позову й зустрічного забезпечення

Про особливості апеляційного оскарження ухвали про скасування забезпечення позову й зустрічного забезпечення

Ухвала про забезпечення позову, зустрічне забезпечення та забезпечення позову, зустрічне забезпечення співвідносяться як форма й зміст, а тому очевидно, що існування одного без іншого неможливе. Аналогічним чином неможливо скасувати заходи забезпечення позову, зустрічного забезпечення та залишити в силі ухвали суду про забезпечення позову, зустрічного забезпечення і навпаки

4 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу гр-на Р. на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року, встановив таке.

 

Короткий зміст вимог позову, клопотання та рішень судів

У липні 2018 року гр-н А. звернувся до суду з позовом до гр-на Л., гр-на К. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року задоволено клопотання гр-на А. про забезпечення позову та накладено арешт на спірну квартиру.

Ухвалою від 4 вересня 2019 року судом прийнято до розгляду зустрічний позов гр-на Л. до гр-на А. про визнання права власності на квартиру.

Ухвалою від 26 серпня 2020 року замінено позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) на його правонаступника гр-на Р.

25 листопада 2020 року на підставі заяви гр-на К. судом застосовано заходи зустрічного забезпечення та зобов’язано гр-на Р. внести на депозитний рахунок Солом’янського районного суду м. Києва суму в розмірі 200 000,00 грн як зустрічне забезпечення відшкодування можливих збитків відповідачів унаслідок обтяження майна.

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року в задоволенні клопотання позивача про продовження процесуального строку на виконання ухвали від 25 листопада 2020 року про зустрічне забезпечення відмовлено. Клопотання відповідача щодо скасування ухвали про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано ухвалу від 20 липня 2018 року стосовно забезпечення позову, якою накладено арешт на квартиру за адресою: *. Скасовано ухвалу від 25 листопада 2020 року про зустрічне забезпечення у справі, якою зобов’язано гр-на Р. внести на депозитний рахунок Солом’янського районного суду м. Києва суму в розмірі 200 000,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року апеляційну скаргу гр-на Р. на ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року щодо скасування ухвал про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції брав до уваги, що статтею 353 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. З огляду на вимоги вказаної статті ухвала суду щодо скасування ухвали про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення не підлягає апеляційному оскарженню.

 

Короткий зміст та узагальнювальні доводи касаційної скарги

У травні 2021 року гр-н Р. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення, яким подовжити заявнику строк на внесення на депозитний рахунок Солом’янського районного суду м. Києва суму 200 000,00 грн і залишити в силі ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року.

 

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга гр-на Р. підлягає частковому задоволенню.

 

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які може бути спричинено забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Якщо особа, за заявою якої застосовано заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення (частина 10 статті 154 ЦПК України).

Порядок і підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами 1, 4, 5 якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, приймається ухвала. Ухвалу суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржено.

Порядок і підстави скасування зустрічного забезпечення встановлено статтею 155 ЦПК України, частинами 4, 5 якої передбачено, що зустрічне забезпечення може бути скасовано судом в будь-який час за вмотивованим клопотанням відповідача або іншої особи, права чи охоронювані законом інтереси якої порушуються у зв’язку з ужиттям заходів забезпечення позову. За наслідками розгляду клопотання суд приймає ухвалу. Ухвалу суду про скасування зустрічного забезпечення або про відмову в його скасуванні може бути оскаржено.

Пунктами 4, 5 частини 1 статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови в забезпеченні позову; зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення.

 

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції брав до уваги, що з огляду на вимоги статі 353 ЦПК України, якою встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, ухвала суду про скасування ухвали про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення не підлягає апеляційному оскарженню.

Роблячи такий висновок, суд апеляційної інстанції керувався тим, що скасування заходів забезпечення позову передбачено статтею 158 ЦПК України, скасування зустрічного забезпечення — статтею 155 ЦПК України. У разі невиконання заявником вимог зустрічного забезпечення в установлений строк суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення (частина 10 статті 154 ЦПК України). Формулювання зазначених норм вказує на те, що в разі настання вказаних обставин скасуванню підлягають не самі заходи, а саме ухвала як процесуальний документ.

Верховний Суд не може погодитися з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Зустрічне забезпечення за своєю суттю є гарантією відшкодування відповідачу збитків, які може бути спричинено забезпеченням позову.

Про вжиття заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення суд приймає ухвалу.

У випадках та на умовах, передбачених статтями 155, 158 ЦПК України, суд скасовує вжитті заходи забезпечення позову, зустрічне забезпечення, про що приймає відповідну ухвалу, яка підлягає оскарженню.

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом прийняття процесуального рішення — ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, установлених забезпеченням позову, зустрічного забезпечення — повернення коштів, внесених на депозитний рахунок суду, особі, яка здійснила зустріне забезпечення.

Суд одночасно скасовує як ухвалу про забезпечення позову, так і ухвалу про зустрічне забезпечення, якщо особа, за заявою якої застосовано заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк (частина 10 статті 154 ЦПК України).

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції буквально розтлумачив положення наведених норм процесуального права та помилково розмежував поняття «скасування заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення» та «скасування ухвал про забезпечення позову, зустрічного забезпечення», оскільки наслідок прийняття судом ухвали про скасування заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення один — набуття сторонами первісного стану — такого, який існував до прийняття відповідних ухвал про забезпечення позову, зустрічного забезпечення, а саме зняття всіх обмежень, установлених забезпеченням позову, повернення коштів, внесених на депозитний рахунок суду, особі, яка здійснила зустрічне забезпечення.

Верховний Суд зазначає, що забезпеченням позову є вжиття судом певних заходів із метою реального та ефективного виконання судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача; зустрічним забезпеченням — вжиття судом заходів для забезпечення відшкодування відповідачу збитків, які може бути спричинено забезпеченням позову.

Водночас ухвала суду про забезпечення позову, зустрічне забезпечення як судове рішення є способом зовнішнього відображення судом прийнятого рішення щодо вжиття відповідних заходів.

Тобто ухвала про забезпечення позову, зустрічне забезпечення та забезпечення позову, зустрічне забезпечення співвідносяться як форма й зміст, а тому очевидно, що існування одного без іншого неможливе. Аналогічним чином неможливо скасувати заходи забезпечення позову, зустрічного забезпечення та залишити в силі ухвали суду про забезпечення позову, зустрічного забезпечення і навпаки.

Враховуючи те, що пунктами 4, 5 частини 1 статті 353 ЦПК України передбачено можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, зустрічного забезпечення, висновок суду апеляційної інстанції про повернення заявнику апеляційної скарги на ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року про скасування ухвал про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення на підставі пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України є помилковим.

Частиною 6 статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і скерування справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до прийняття незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки наведені порушення апеляційним судом норм процесуального права призвели до прийняття ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню зі скеруванням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

— касаційну скаргу гр-на Р. задовольнити частково;

— ухвалу Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року скасувати, справу скерувати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

(Постанова Верховного Суду від 4 серпня 2021 року. Справа № 760/18551/18. Головуючий — Ступак О.В. Судді — Гулейков І.Ю., Погрібний С.О., Усик Г.І., Яремко В.В.)

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

IkarPapuga600x90
DorZab600x90
600-90_WAIT
tg-10

Інші новини

PRAVO.UA