СЕРГЄЄВ Юрій — керуючий партнер АО «Юридичне бюро Сергєєвих», адвокат, к.ю.н., м. Одеса

Уже багато років в Україні обговорюється питання про необхідність ратифікувати Конвенцію Міжнародної організації праці 2006 року про працю в морському судноплавстві (Конвенція MLC). Проте жодного разу законопроєкт про ратифікацію навіть не потрапляв на обговорення до зали парламенту.

Україна є одним зі світових лідерів за кількістю моряків, які працюють на суднах у міжнародному морському судноплавстві, на морських торговельних суднах під прапорами різних держав постійно працюють понад 150 000 моряків — громадян України, а до морських торговельних портів України щороку здійснюється понад 12 000 заходів суден. Усе це створює для України додаткову необхідність забезпечити захист трудових і соціальних прав моряків незалежно від їх національності, прапора судна або інших факторів.

Тож важливим є забезпечення відповідності національного законодавства України вимогам Конвенції MLC і реалізація комплексу організаційних та інституційних заходів для виконання вимог Конвенції MLC після її ратифікації.

Технічна підтримка

З підписанням Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами — членами з іншої питання ратифікації Конвенції MLC стало неодмінною частиною порядку денного в контексті європейської інтеграції України і набуло відображення в пріоритетних планах дій українського уряду.

Міжнародна організація праці (МОП) постійно надає технічну підтримку уряду України для гармонізації національного законодавства з конвенціями МОП.

У 2010 році на запит уряду України МОП підтримала та забезпечила проведення аналізу відповідності національного законодавства України вимогам Конвенції MLC.

Проте з моменту проведення аналізу Конвенцію MLC було доповнено новими поправками, схваленими МОП у 2014, 2016 та 2018 роках. Національне законодавство України також зазнало змін упродовж цього часу, зокрема в частині розподілу завдань і функцій між центральними органами виконавчої влади, до чиїх повноважень належать питання, вирішення яких слід забезпечити для належного виконання вимог Конвенції MLC.

У лютому 2021 року Президент України повідомив голову Верховної Ради України про те, що проєкти Законів України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці 2006 року про працю у морському судноплавстві, з поправками» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Міжнародної організації праці 2006 року про працю у морському судноплавстві, з поправками» було опрацьовано в Офісі Президента України та за результатами повернуто розробнику для доопрацювання. Зазначено серед іншого, що законопроєкти потребують актуалізації з огляду на зміни законодавства, які відбулися у відповідних сферах, зокрема з урахуванням прийнятого Верховною Радою України 3 грудня 2020 року Закону України «Про внутрішній водний транспорт».

Міністерство інфраструктури України (MІУ) 11 травня 2021 року оприлюднило на офіційному сайті нові проєкти Законів України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці 2006 року про працю в морському судноплавстві, з поправками» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Міжнародної організації праці 2006 року про працю у морському судноплавстві, з поправками».

Зміст зазначених законопроєктів свідчить про те, що найближчим часом питання ратифікації не буде вирішено, оскільки Конвенцією MLC встановлюється зобов’язання держав, які її ратифікують, виконувати в повному обсязі положення, викладені у Правилах і Кодексі Конвенції. Однак у зазначених проєктах запропоновано фрагментарний підхід до забезпечення виконання більшості обов’язкових положень, а передбачені вибіркові правові механізми містять внутрішні суперечності й помилки, мають недостатній та незавершений характер і не узгоджуються із законами України, що є базовими у відповідних сферах.

Зазвичай розробці законопроєктів передує проведення глибокого аналізу відповідності чинного законодавства України нормам міжнародного акта, що підлягає ратифікації.

Метою проведеного аналізу була підтримка зусиль українського морського співтовариства, спрямованих на ефективне впровадження Конвенції MLC в Україні. Технічне завдання передбачало оновлення результатів аналізу 2010 року з виконанням таких завдань: визначити, в яких чинних нормативно­правових актах України відображено положення Конвенції MLC; визначити положення чинного законодавства України, які потребують змін, із метою їх узгодження з вимогами Конвенції MLC; рекомендувати (за можливості) зміни до нормативно­правових актів України з метою їх гармонізації з вимогами Конвенції MLC, а також для забезпечення виконання цих вимог після ратифікації.

Адаптування законодавства

Результатом проведеного аналізу стала змістовна порівняльна таблиця обсягом майже 400 сторінок, яка містить обґрунтування висновків стосовно того, що законодавство України містить нормативно­правові акти, в яких уже визначено більшість вимог Стандартів Конвенції MLC. Проте окремі положення законодавства України потребують суттєвих змін і доповнень. Зміни, які рекомендовано внести, необхідні для визначення особливостей застосування законодавства України з питань праці, медичного та соціального забезпечення, охорони праці та техніки безпеки для регулювання правовідносин, що виникають під час роботи моряків на суднах під державним прапором України.

Зокрема, особливу увагу під час проведення аналізу було приділено основним дефініціям, які використовуються Конвенцією MLC. Так, відповідно до підпункту (f) параграфу 1 статті ІІ Конвенції MLC для цілей Конвенції термін «моряк» означає будь­яку особу, яка зайнята або працює в будь­якій ролі на борту судна, до якого застосовується ця Конвенція.

Згідно з параграфом 3 статті ІІ у разі виникнення сумнівів стосовно того, чи треба розглядати будь­які категорії осіб як моряків для цілей Конвенції MLC, це питання вирішується компетентним органом у кожній державі­члені після консультацій з організаціями судновласників і моряків, зацікавленими в цьому питанні.

У законодавстві України використовується термін «член екіпажу», а не «моряк». Відповідно до статті 49 Кодексу торговельного мореплавства (КТМ) України до екіпажу судна входять капітан, інші особи командного складу і суднова команда.

До командного складу судна, крім капітана, належать: помічники капітана, суднові механіки, електромеханіки, радіоспеціалісти, судновий лікар, боцман. До командного складу судновласник може віднести інших суднових спеціалістів.

Суднова команда складається з осіб, які виконують службові обов’язки на судні та не належать до командного складу судна. З метою максимального наближення законодавства України до вимог Конвенції MLC було запропоновано розглянути можливість викладення частини 1 статті 49 КТМ України в такій редакції: «До екіпажу судна входять капітан, інші особи командного складу і суднова команда, а також будь­яка особа, що зайнята на будь­якій посаді або працює за наймом у будь­якій ролі на борту судна».

Додатково, враховуючи Резолюцію VII 94­ї (морської) сесії Міжнародної конференції з праці, а також відповідно до параграфу 3 статті ІІ Конвенції MLC було рекомендовано провести додаткові консультації з об’єднаннями судновласників та професійними спілками моряків для визначення категорій робітників на борту судна, яких має бути включено до складу екіпажу судна для цілей Конвенції MLC, звернувши особливу увагу на кадетів, а також осіб, що виконують службові обов’язки на борту судна, але при цьому не повинні отримувати кваліфікаційні документи відповідно до вимог Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року (з поправками).

Крім того, було рекомендовано провести додаткові консультації з об’єднаннями судновласників та професійними спілками моряків для визначення категорії суден, на які відповідно до законодавства України будуть поширюватися положення Конвенції MLC, звернувши увагу, що вимоги Конвенції MLC не застосовуються до суден, зайнятих рибним або аналогічним промислом, та суден традиційної будівлі, які плавають винятково у внутрішніх водах, у межах захищених вод, або в безпосередній до них близькості, або в районах дії портових правил.

Згідно з підпунктом (j) параграфу 1 статті ІІ Конвенції MLC для цілей Конвенції термін «судновласник» означає власника судна або будь­яку іншу організацію чи особу, таку як керуючий, агент або фрахтувальник за бербоут­чартером, які взяли на себе відповідальність за експлуатацію судна від судновласника i водночас погодилися взяти на себе всі обов’язки та всю відповідальність, покладені на судновласників відповідно до цієї Конвенції, незалежно від того, чи виконує будь­яка інша організація або особи певні обов’язки чи зобов’язання за дорученням судновласника.

Стаття 20 КТМ України містить визначення понять «судновласник» та «власник судна». Судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах. Власником судна є суб’єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності. Таким чином, у цілому визначення, наведені в статті 20 КТМ України, відповідають вимогам Конвенції MLC.

Беручи до уваги, що Конвенція MLC охоплює всі сучасні норми міжнародних конвенцій і рекомендацій про працю в морському судноплавстві, а також основоположні принципи, що містяться в інших міжнародних конвенціях про працю, її ратифікація потребує доопрацювання законодавства України та внесення суттєвих змін, проте найбільш тривалу та об’ємну роботу вже проведено. За результатами аналізу встановлено перелік невідповідностей, а також надано пропозиції щодо їх усунення.

Ураховуючи викладене, сподіваємося, що проведений аналіз відповідності чинного законодавства України нормам Конвенції MLC сприятиме якнайшвидшій ратифікації Конвенції, необхідній нашій державі з огляду на стрімку динаміку запровадження оновлених стандартів у сфері правового регулювання сучасного мореплавства як одного з найскладніших та найнебезпечніших видів людської активності. Приєднання до Конвенції MLC є давно очікуваним кроком, що стане поштовхом для розвитку всіх сфер, пов’язаних із працевлаштуванням та захистом українських моряків, сприятиме належному захисту їхніх прав, забезпеченню гідних умов праці та узгодженню положень національного законодавства із сучасними міжнародними стандартами праці в морському судноплавстві.