Хоча, за статистикою, студенток юридичних вишів та юристок в Україні більше, ніж студентів і юристів, що вище щабель кар’єрної драбини, то менше жінок на ньому. Проблеми, з якими стикаються українські юристки під час побудови кар’єри, не є унікальними для нашої країни або для юридичної професії. Хоча професійно жінки не поступаються чоловікам, юриспруденція сприймається й досі як чоловічий світ. Щоб це подолати, жінки повинні розповідати про свої досягнення, підтримуючи одна одну в професійному зростанні. У цьому переконана Ліна Немченко, партнерка київського офісу МЮФ Baker McKenzie, яка цього року вже вдруге отримала персональну нагороду від Euromoney Women in Business Law Europe Awards як найкраща юристка Європи в практиці нерухомості. Пані Немченко розповіла про нагороду, про важливість підтримки жінок і визнання їх професійних досягнень.

— Ліно, у червні ви уже вдруге отримали нагороду як найкраща юристка в галузі нерухомості від Euromoney Women in Business Law Europe Awards 2021. Розкажіть трохи про цю нагороду: яка її ідея?

— Нагороду було засновано у 2011 році для визнання жінок у юридичній професії в усьому світі. Окремо нагорода вручається в Європі, Америці та Азії. Головна місія проєкту — підтримати жінок, які працюють юристками, дати можливість заявити про свої досягнення, підкреслити професійні здобутки.

Ця премія є однією з найпрестижніших нагород у світі для фірм та юристок, адже це перше професійне дослідження досягнень саме жінок у юриспруденції. Тому навіть потрапити у список номінантів — уже престижно. Великі міжнародні та національні фірми з цього приводу готують пресрелізи, що їхня партнерка, чи радниця, чи навіть rising star (висхідна зірка) — серед найкращих у своїй сфері.

Юридичні фірми номінуються в таких категоріях, як гендерний баланс, програми наставництва, підтримка талантів чи робота pro bono.

У допандемічні часи премію вручали особисто в Лондоні. Це була вечірка високого рівня і суперможливість поспілкуватися з колегами з досягненнями і проєктами такого самого рівня. Для вручення нагород запрошуються жінки, які є визнаними у своїй галузі, відомими на весь світ. Наприклад, одного разу нагороди вручала Чері Блер, відома британська баристерка, письменниця, науковиця та благодійниця. Матір чотирьох дітей. Її чоловік — не менш відома людина, колишній прем’єр­міністр Великобританії Тоні Блер. Участь таких жінок у церемоніях надихає продовжувати свій шлях.

Цього року церемонія була віртуальною, проте отримати нагороду було не менш приємно.

— Що треба робити, яким критеріям відповідати, щоб здобути таке визнання?

— Персональні нагороди для юристок передбачено саме за галузями юридичної практики. Тобто головний критерій для того, щоб потрапити до списку номінантів, — професійні досягнення. Звісно, для подання анкети має значення і наявність соціальних ініціатив чи участь у корпоративних проєктах: робота pro bono, менторство, адвокація, благодійність. Однак переможцями стають саме юристки, які досягли успіхів у професійній царині.

Номінації дуже різні, але організатори проводять чимало інтерв’ю, спілкуються з клієнтами, з учасниками ринку, щоб оцінити саме професійні здобутки. Значення мають масштаби та складність справ, які ти супроводжуєш.

— Ви визнані в галузі нерухомості, але ця галузь надто пов’язана з країною. Як порівнюють досягнення юристок із різних країн у таких «національних» галузях?

— Гадаю, це нелегке завдання для організаторів, але вони професійно роблять свою справу. Звісно, рівень розвитку відповідної галузі у твоїй країні має значення. І тому ще більш приємно, що рівень проєктів із нерухомості, які реалізовуються в Україні, є таким, що ми можемо конкурувати з юристками з більш економічно розвинених країн.

— Розкажіть, будь ласка, які суспільні проєкти, крім безпосередньої юридичної роботи, варті визнання в рамках номінації?

— Ще раз зауважу, що оцінюються саме професійні здобутки юристок. Але, щоб потрапити в номінацію, повинні бути й інші напрями діяльності. Водночас ніхто не оцінює окремо, скажімо, роботу pro bono та благодійність, соціальні проєкти тощо. Головне — бути собою, робити те, що приносить тобі задоволення, і не соромитися писати про це в анкеті. Я переконана, що якщо жінка рівня партнера фірми або радника просто викладе на папері всі проєкти, які веде, цього вже буде достатньо для подання анкети. Я б дуже хотіла, щоб якомога більше українських юристок розповідали про свої досягнення на міжнародному рівні. Упевнена, нам усім є чим пишатися.

Є багато сфер, у яких можна реалізовуватися поза межами власне юриспруденції. Це може бути один великий проєкт або декілька менших. Головне, що їх ідея — розвиток суспільства, підтримка жіночих ініціатив і жінок, які прагнуть професійного зростання.

Мої особисті проєкти, які дають мені натхнення, це насамперед Professional Women’s Club, у рамках якого ми вже впродовж десяти років проводимо зустрічі з жінками — колегами та клієнтками, запрошуємо цікавих спікерів. Ідея проєкту — створити мережу для спілкування з метою розвитку та підтримки жінок, які працюють. Більшість учасниць — юристки, але є в ньому і представниці з бізнесу, політики, інших професійних галузей.

Важливою для мене є й робота в проєктах фундації Ronald McDonald House Charities, до наглядової ради якої в Україні я входжу, — в благодійних ініціативах, які реалізовуються в усьому світі. Зокрема, ми працюємо над проєктами щодо покращення умов перебування в медичних закладах маленьких пацієнтів та сімей, чиї діти проходять лікування далеко від дому. В Україні ми підтримуємо сімейно орієнтовану медицину, спілкуємося з дитячими лікарнями, де облаштовуємо «сімейну кімнату» — простір для спілкування діток із їхніми родичами. Залежно від площі приміщення це може бути місце для повноцінного відпочинку з кухнею, зручними кріслами, душем та ліжками для батьків, які приїхали здалеку. Це проблема не тільки України, наприклад, у Британії, коли відкривали на території лікарні сімейний Ronald McDonald House, це було подією рівня головних новин, а на відкриття завітали принц Вільям та Кейт Мідлтон. Тому що, незалежно від рівня економічного розвитку суспільства, проблеми однакові. Сподіваємося, що найближчим часом такий проєкт будинку нам вдасться реалізувати і в Україні.

Участь в управлінні Печерською міжнародною школою — мій освітній проєкт, бо якісна освіта важлива для розвитку суспільства в цілому.

Також я є членом СЕО Club Ukraine, до якого входять не тільки жінки. Це майданчик для обміну досвідом та розвитку власників бізнесів, управлінців. І ми працюємо над тим, щоб залучити до нього більше жінок.

— Які проблеми зі вступом жінок до CEO­клубу?

— На перший погляд, жодних. Інша річ, що серед власників бізнесу, керівників компаній більше чоловіків. І що вище щабель, то менше жінок на ньому. Хтось уперся в «скляну стелю», хтось не може подолати комплекс самозванки, хтось стикнувся з дискримінацією. Наше завдання — підтримувати жінок, стимулювати їх розвиватися, досягати вищих щаблів у бізнесі, юриспруденції — кожна у своїй сфері.

— Чому для юристок важливо мати окреме визнання? Наші фахівчині давно впевнено конкурують із колегами­чоловіками. Якщо порівняти рівень партнерів і партнерок, то жінки професійно не поступаються чоловікам, а нерідко перевершують їх за досягненнями.

— Це дуже складне питання. Справді, навряд можна говорити про дискримінацію на партнерському рівні. Але якщо ви запитаєте будь­кого з партнерок, скільки зусиль вона доклала, щоб досягти цього рівня, які труднощі долала на старті кар’єри, нерівність стане очевидною.

І це стосується не тільки України. Тому важливі не стільки рейтинги чи нагороди, скільки підтримка жіночих ініціатив і визнання досягнень жінок у всіх сферах, особливо тих, які чомусь досі вважаються суто чоловічими.

— Такі чи подібні рейтинги та дослідження в Україні, як правило, з’являються навесні, ніби приурочені до 8 Березня. Як ви ставитеся до цього свята?

— Загалом моє ставлення до 8 Березня як дня­символу позитивне. Я не вважаю правильним його не святкувати. Головне — який сенс вкладається у це святкування. І останнім часом у цей день дедалі частіше говорять про досягнення жінок, про їхні успіхи, про реальну рівність у правах, взаємну підтримку тощо. Ба більше, це свято чимраз частіше відзначають і у світі. Воно вже не сприймається як щось пострадянське.

Тому, якщо йдеться не про тюльпани та набір банальних фраз про жіночу вроду, а про реальну підтримку і визнання, то цей день варто відзначати.

І дуже добре, коли є окремий день, у який питанню гендерної рівності присвячується більше уваги як із боку жінок, так і з боку чоловіків.

— Власне, є частка чоловіків, які чують тільки чоловіків. Тому важливо, щоб набралася критична маса чоловіків, які розуміють проблеми жінок, щоб ми досягли реального гендерного балансу.

— Саме так. Проблеми, з якими стикаються жінки, не є їхніми власними проблемами — це проблеми всього суспільства. І тому важливо, щоб чоловіки підтримували жінок. Є чудова ініціатива He for She, яку Baker
McKenzie підтримує на рівні глобальної фірми. І багато юристів, партнерів фірм беруть у ній активну участь. Як на мене, це дуже добре, коли чоловіки свідомо підтримують жінок чи окрему жінку. Як ментор, як старший колега. І саме такими кроками ми можемо наблизитися до вирішення цієї проблеми, яка склалася історично.

Дуже часто, коли чоловіки дізнаються про проблеми жінок, вони долучаються до виправлення ситуації, щоб створити кращий світ для своїх доньок. І це рівень людей, які є лідерами своїх галузей, суспільної думки, політикуму — тих, хто дійсно може впроваджувати зміни.

Тому, справді, ми, жінки, маємо не закриватися від чоловічого світу, а об’єднувати зусилля і спільно вирішувати цю глобальну проблему сучасного людства.

Бесіду вела Ірина ГОНЧАР, «Юридична практика»