7 жовтня 2021 року в Києві відбулись VIII Міжнародні арбітражні читання пам’яті академіка Ігоря Побірченка. Як і минулого року, захід відбувся одночасно в онлайн‑ та офлайн‑форматі. Темою цьогорічних читань стала еволюція арбітражу в мінливому світі. Також було презентовано проміжні результати першого комплексного дослідження стану розвитку та якості арбітражу в Україні, який провела «Юридична практика».

Відкриваючи читання, Микола Селівон, голова Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово‑промисловій палаті України (ICAC), зазначив, що робота міжнародного арбітражу суттєво змінилася через пандемію. Проте і до початку пандемії ICAC вже тривалий час працював над диджиталізацією арбітражного процесу. COVID‑обмеження лише пришвидшили впровадження змін.

На початку сесії про нові технології та новації в арбітражі модератор Амінат Сулейманова, керуючий партнер AGA Partners, вказала, що ICAC варто й надалі розширювати електронний документообіг і завершити перехід до 100‑відсоткової диджиталізації. У дискусії взяли участь Дмитро Коба, керівник із розвитку бізнесу Jus Mundi, Ясмін Лахлу, партнер Chaffetz Lindsey, Олексій Маслов, старший юрист AVELLUM, та Ксенія Корюкалова, старша юристка Aequo.

У світі не існує єдиної точки доступу до арбітражних рішень. Тому арбітражні інститути зацікавлені в тому, щоб активно використовувати нові технології для розв’язання цієї проблеми. Дмитро Коба зазначив, що такі правові ресурси важкодоступні через низку причин: законодавство країн, мовний бар’єр тощо. Він зауважив, що спроби розробити такий інструмент є, зокрема Jus Mundi розпочала унікальну співпрацю з Міжнародною торговою палатою (ICC) щодо публікацій рішень міжнародних арбітражів.

Олексій Маслов у своєму виступі звернув увагу на те, що під час використання нових технологій виникають проблеми конфіденційності. У процесі розробки баз даних потрібно працювати над протоколами кібербезпеки та запобіганням витоку інформації.

Ясмін Лахлу презентувала учасникам дослідження «Чи існує право на фізичне слухання в міжнародному арбітражі?». Дослідження охоплює 86 країн і доводить, що в різних країнах по‑різному ставляться до питання фізичних слухань, а єдиної думки з цього приводу міжнародна арбітражна спільнота ще не напрацювала.

Ксенія Корюкалова розповіла про нюанси доказування в умовах віртуальних слухань. За 2020—2021 роки відбулася хвиля змін до регламентів арбітражних інституцій у світі. За словами доповідачки, відповідальність за проблеми в організації онлайн‑слухань несе сторона, яка зверталася з клопотанням про такий формат слухань. Усі практичні аспекти використання онлайн‑зв’язку для проведення арбітражних слухань мають узгодити між собою сторони, свідки та експерти повинні дотримуватися правил, про які домовилися сторони.

Далі учасники слухань перейшли до обговорення основних векторів розвитку арбітражу та його перспектив в Україні. Своїми думками поділилися Сергій Гришко, партнер Redcliffe Partners, Артем Дудко, партнер Osborne Clarke, Юлія Атаманова, партнер Юридичної групи LCF, Крістофер Кемпбелл‑Гольт, член Правової консультативної ради Міжнародного фінансового центру «Астана» (МФЦА), та Сергій Войтович, партнер «Грищенко та Партнери». Модерував сесію Маркіян Мальський, партнер Arzinger.

Сергій Гришко приділив увагу темі неплатоспроможності та арбітражу. Він рекомендував не зволікати з початком арбітражного провадження проти боржника, який планує розпочати процедуру банкрутства.

Артем Дудко презентував підходи англійського права щодо арбітрабельності спорів, приділивши особливу увагу корпоративним спорам: за загальним правилом сторони вільно можуть домовлятись, як вирішувати спори, за винятком захисту публічного інтересу.

Юлія Атаманова продовжила розвивати тему арбітрабельності корпоративних спорів, зупинившись на тому, які спори можна скеровувати в арбітраж відповідно до українського законодавства і як проходить їх розгляд.

Крістофер Кемпбелл‑Гольт поділився досвідом роботи арбітражної установи в Казахстані, включаючи онлайн‑слухання та застосування медіації.

Сергій Войтович, розпочинаючи свою доповідь на тему «Україна як місце інвестиційного арбітражу», вказав, що поки що не відомий жоден випадок, щоб місцем інвестиційного арбітражу була Україна (можливо, вони й були, але через конфіденційність відповідна інформація не доступна в публічному просторі). Сергій Войтович вважає, що варто спробувати розширити коло справ шляхом розгляду інвестиційних спорів, але для цього потрібно створити відповідний центр.

Якісний аналіз

Ключовий висновок дослідження стану розвитку арбітражу в Україні: якість арбітражних послуг у нашій державі висока й далі зростає. Такі показники, як кваліфікація арбітрів, робота секретаріату, комфортність сервісу, матеріально‑технічне забезпечення ICAC, оцінено респондентами від 4 до 5 балів, де 5 — найвищий бал.

За оцінками користувачів арбітражних послуг, за останні три роки ICAC удосконалив експертність арбітрів, регламент, інфраструктуру, поліпшив репутацію серед міжнародної арбітражної спільноти, доступ до арбітражу, підвищив рівень підтримки секретаріату, а також покращив публічну комунікацію зі стейкхолдерами. Водночас 68 % респондентів зазначили електрон­ний документообіг та диджиталізацію пріоритетними напрямами розвитку для ICAC. А відповідаючи на запитання про доцільність створення в Україні спеціалізованого державного інвестиційного суду, 60 % респондентів висловилися проти такої ініціативи.