Вища спроба — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Вища спроба

Правничі школи, де можна здобути освіту найвищого ґатунку, мають намагатися відійти від стереотипів: поліпшення якості навчання студентів можливе, тільки коли і теоретична, і практична підготовка йдуть пліч‑о‑пліч без будь‑яких перекосів, вважають експерти
Попри чималий спротив як студентства, так і багатьох представників університетів, цьогоріч тестування на магістратуру для правників офіційно пройшло вже вп’яте

Мабуть, складно уявити собі освітній напрям, який би еволюціонував і змінювався якісно і кількісно так само, як право. Протягом останніх трьох років відбуваються численні дискусії, круглі столи, присвячені питанню реформування юридичної освіти. До обговорення проблеми залучили представників наукової спільноти, юристів‑практиків, які здебільшого і є потенційними роботодавцями майбутніх випускників.

Почали із запровадження ще у 2016 році зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) для охочих вчитися на магістратурі: того року експериментально, а вже з наступного — на постійній основі. Попри чималий спротив як студентства, так і багатьох представників університетів, цьогоріч тестування офіційно пройшло вже вп’яте.

Наступним досить непопулярним кроком стало обмеження вступу на правничу магістратуру для всіх, крім бакалаврів права або міжнародного права. Таким чином, люди, які здобули ступінь бакалавра за іншим освітнім напрямом (навіть гуманітарним), більше не мали змоги вступати на правничу «магістерку», хоча політика держави в цьому питанні досить непослідовна. Цей пункт сприймався публікою досить неоднозначно, адже, як свідчить практика, іноді люди, що здобували освіту за іншими спеціальностями, мали набагато кращу обізнаність у праві та в цілому кращий рівень знань і компетентностей, ніж ті, хто протягом чотирьох років навчався права в університеті.

Ще однією реформою, покликаною покращити якість підготовки молодих правників, стало запровадження контролю держави у вигляді ЄДКІ — єдиного державного кваліфікаційного іспиту (в народі — ЗНО«на виході») .

Та от наскрізною проблемою, яка є очевидною та лише росте щороку в геометричній прогресії, стало скорочення кількості вишів, що займаються підготовкою юристів. Кількість правничих шкіл мають оптимізувати, враховуючи чисельність населення та беручи до уваги аналогічні норми в країнах Європейського Союзу. Окрім того, за надання освітньої послуги неналежної якості правничі школи будуть відповідати, зважаючи на результати єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Нещодавно Асоціація правників України (АПУ) підготувала щорічний рейтинг правничих шкіл, перше місце в якому посіла правнича школа Національного університету «Києво‑Могилянська академія» (м. Київ), а «срібло» і «бронзу» — Київський національний університет (КНУ) імені Тараса Шевченка (м. Київ) і Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (м. Харків) відповідно.

Олена Миронишена, HR‑директор ETERNA LAW, зазначила з досвіду добору молодих спеціалістів, що в більшості випадків рівень кваліфікації та мотивація до розвитку як професіонала залежить від вишу, в якому випускник навчався. Оскільки часто саме навчальний заклад розпалює жагу до знань і розвитку. Однак вищої освіти не достатньо для гарної кваліфікації, адже вона дає тільки теоретичні знання. А для успішного влаштування на роботу необхідні й практичні навички, розуміння, як влаштований ринок, та вміння працювати з документами; це студенти можуть здобути на муткортах, у літніх школах, правничих школах юрфірм тощо.

Так, запровадження ЗНО для вступу в магістратуру є вдалим рішенням, оскільки воно допомагає мінімізувати можливі прояви корупції та відсіювати недостатньо кваліфікованих здобувачів, адже студенти під час підготовки до тестування повторюють весь пройдений за чотири роки в університеті матеріал. Водночас, на думку пані Миронишеної, проведення ЗНО для отримання диплому є недоцільним, оскільки ступінь магістра є першим науковим ступенем, а отже, здобувач насамперед націлений на наукову діяльність щодо проблем права, вирішення яких передбачає наукову новизну, а її оцінити шляхом тестування неможливо.

Водночас закінчення найкращих вишів не є головним критерієм добору молодих спеціалістів, оскільки оцінюється передусім рівень підготовки та мотивації. Але під час первинного відбору кандидатів за резюме звертається увага на навчальний заклад.

Олена Миронишена вважає, що найважливішими факторами під час первинного відбору є знання англійської мови та грамотність. На жаль, багато талановитих кандидатів не проходять добір, оскільки не володіють англійською та грамотною письмовою українською мовою. Великою перевагою буде вміння працювати з реєстрами та документами. Якщо роботодавці зацікавлені в першокласних спеціалістах, вони самі повинні їх знаходити та «вирощувати», для цього необхідно співпрацювати з вишами, надавати стипендії молодим талантам, організовувати правничі школи та всіляко мотивувати студентів до розвитку. Оскільки тільки вмотивований молодий спеціаліст постійно навчається і розвивається.

То що ж змінилося за рік, коли внаслідок пандемії навчання відбувалося дистанційно і запроваджувалися реформи? Яким хоче бачити ідеального випускника юрбізнес і яких якостей потребує юридичний ринок? А також як все‑таки покращити і примножити здобутки щодо підготовки справді талановитих кадрів, а від чого варто відмовитися? Ми поговорили з представниками юридичного бізнесу та наукової спільноти, які давали відповідь на запитання, чи буде це mission impossible, адже, безсумнівно, show must go on.

 


КОМЕНТАР


Роман САБОДАШ, доцент кафедри цивільного права КНУ імені Тараса Шевченка, адвокат, к.ю.н.

Стажування та реальне навантаження

 

На моє переконання, узагальнювати стан юридичної освіти в цілому — це доволі невдячна справа. Варто оцінювати кожен заклад вищої освіти (ЗВО) і кожну магістерську програму окремо. Я цілком допускаю, що навіть в одному ЗВО якість програм підготовки може бути різна. Необхідно враховувати велику кількість чинників, а саме наповнення програм, які мають охоплювати сучасні курси, спрямованість на набуття практичних навичок, склад викладачів і студентів, забезпечення доступу до сучасних джерел інформації.

На жаль, у переважній більшості випадків ми спостерігаємо, що правничі школи обмежують підготовку своїх студентів кількома класичними теоретичними курсами або їх «осучасненою» версію. Ці курси, без сумніву, потрібні, однак їх «скорочена» версія не може замінювати собою авторські спецкурси хороших магістерських програм. Крім того, сучасним студентам бракує і мінімальних практичних навичок, що обумовлено, зокрема, запровадженими карантинними обмеженнями.

Я залишаюсь послідовним прихильником ЗНО, яке посприяло появі можливості для талановитих студентів навчатись у найкращих ЗВО країни. Я добре пам’ятаю перші роки після запровадження зовнішнього незалежного оцінювання, наслідком якого стало збільшення в академічних групах кількості студентів‑зірок (у хорошому значенні цього слова), що прагнули навчатись і бути найкращими.

Щодо ЗНО для отримання диплому, то тут варто звернути увагу на те, що в магістратурі переважно вузька спеціалізація. Студенти різних ЗВО і навіть різних магістерських програм одного вишу вивчають кардинально різні курси. А отже, запровадження зовнішнього тестування радше засвідчуватиме рівень знань, що був здобутий на бакалавраті та вже був перевірений на ЗНО під час вступу в магістратуру. Однак чи засвідчуватиме таке ЗНО «на виході» рівень засвоєння конкретної магістерської програми? Питання залишається відкритим. Імовірно, авторам концепції доведеться йти далі та запроваджувати єдині зразки магістерських програм і згодом диференціювати запитання «випускного» ЗНО під кожну з таких програм.

Під час прийняття на роботу насамперед значення мають рівень знань і базові навички майбутнього працівника. Диплом провідного ЗВО, звісно, покращує перше враження про пошукувача роботи і дає підстави очікувати високого рівня знань, однак саме результат співбесіди і випробувального терміну найбільше впливає на вирішення питання щодо його подальшого працевлаштування.

Передусім перевіряється базовий рівень знань. Установлюється розуміння правової природи певних явищ та, звісно, визначається рівень знань у сфері підприємницької діяльності, якщо мова йде про працевлаштування в секторі приватного бізнесу. Щодо конкретних навичок, то вміння здійснювати системний аналіз та комунікаційні здібності є також важливими, їх переважно можна здобути у ЗВО. Уміння «писати» теж має бути напрацьовано у виші (під час письмового виконання завдань із конкретних галузей права, коли студент аналізує законодавство, матеріали судової практики, теоретичні підходи в прив’язці до фабули), згодом воно вдосконалюється на початку роботи.

На моє переконання, вже давно є потреба відмовитися від того, що в освітніх програмах називається практикою, і переходити до стажування студентів. Студент повинен мати можливість здобути досвід у регулятора, учасників ринку та в суді. Йому варто забезпечити реальне навантаження під час стажування з підготовки документів, пропозицій, аналітичних матеріалів тощо.

 


ПРЯМА МОВА


Максим ШЕВЕРДІН, координатор комісії АПУ з вдосконалення юридичної освіти, партнер Юридичної групи LCF, к.ю.н.

Посилення конкуренції між правничими школами

 

Приймаючи на роботу молодих юристів, які щойно закінчили навчання, ми зіштовхуємося з відсутністю практичних навичок. На жаль, сьогодні в більшості юридичних шкіл в освітніх програмах приділяється недостатньо уваги практичному складнику. Інколи теоретичний курс взагалі відірваний від реалій практики.

Покращення якості підготовки бакалаврів не пов’язане безпосередньо із запровадженням Єдиного фахового вступного випробування (ЄФВВ). Його запровадження обумовлено двома факторами: потребою встановити єдиний підхід до оцінювання вступників та необхідністю подолати корупційні явища під час вступу до магістратури. З цими завданнями ЄФВВ, на мою думку, впоралося. З моменту запровадження ЄФВВ спостерігається покращення якості самих питань іспиту. Укладачі тестів взяли курс на поглиблення питань, перетворення їх на мінікейси: тести мають менше перевіряти навички запам’ятовування, а більше стиль мислення і вміння застосовувати знання. Ці тенденції, безперечно, сприяють більш комплексній підготовці студентів.

Що стосується запровадження Єдиного державного кваліфікаційного іспиту — це питання часу. Зовнішній контроль «на виході» необхідний для поліпшення рівня підготовки правника, принаймні сьогодні. До речі, 8 жовтня 2021 року Міністерство освіти і науки України (МОН) затвердило програму ЄДКІ. Сподіваюся, що вже наступного року ЄДКІ буде запроваджено в правничих школах.

Презентація рейтингу правничих шкіл Асоціації правників України відбулася на початку вересня. Рейтинг викликав величезну зацікавленість як із боку юридичного ринку, так і з боку юридичних шкіл. Наш рейтинг будувався за прозорою методикою на основі об’єктивних даних. Вважаю, що він є потужним інструментом посилення конкуренції серед юридичних шкіл, а отже, має сприяти й підвищенню якість навчання. Розробляючи рейтинг, ми мали на меті створити орієнтир для абітурієнтів та роботодавців, тому цілком імовірно, що роботодавці будуть використовувати його як один із критеріїв під час прийняття на роботу. Насправді на юридичному ринку вже існує негласний рейтинг юридичних шкіл, який базується на особистому досвіді співпраці з випускниками того чи іншого університету.

Я вважаю, що цінність рейтингу правничих шкіл по‑справжньому розкриється через певний час, коли можна буде простежити динаміку покращення якості освіти в юридичних школах.

Враховуючи низький рівень практичної підготовки, роботодавець оцінює кандидатів насамперед за рівнем загального розвитку, навичками логічного мислення, вмінням застосовувати свої знання. Важливим є знання мов. Утім, перелік не вичерпний, і в кожного роботодавця він свій.

Покращення стану речей в юридичній освіті відбудеться виключно через посилення конкуренції між правничими школами. Цього можна досягти, скоротивши кількість закладів, що готують правників, дозволивши навчатися в приватних закладах коштом бюджету. Дуже важливим є вирівнювання умов вступу між закладами системи МОН та відомчими закладами, насамперед системи Міністерства внутрішніх справ України.

 


ТОЧКА ЗОРУ


Олександр ОНУФРІЄНКО, партнер Asters, к.ю.н.

Юрист має вчитися все життя

 

Критерії оцінювання випускників педагогами та майбутніми роботодавцями різні. Кожен викладач оцінює випускника з огляду на критерій знання ним конкретної дисципліни. Але зрозуміло, що однаковий рівень знань з усіх дисциплін — це утопія.

Більшість роботодавців хочуть отримати такого юриста, який би з мінімальними часовими втратами відразу став надійним «багнетом» у лавах компанії. Однак потрібно усвідомити, що в різних юридичних фірмах і командах різні способи формування і вирішення завдань, різні випускники не можуть з однаковою результативністю починати трудову діяльність у юрдепартаменті гірничо‑збагачувального комбінату або в юридичному бутику, який спеціалізується на захисті інтелектуальної власності. Ну і, певна річ, є ще на ринку роботодавці, які висувають вимоги типу «випускник магістратури, що має практичний досвід у супроводі кримінальних, трудових і земельних спорів». Але це вже екзотика.

У цілому ми чітко розуміємо, який рівень підготовки на основних юридичних факультетах країни, їх плюси і мінуси. Тут насамперед має значення рівень вишу, підбору викладацьких кадрів у ньому. Цей рівень поки що залишається стабільним, але має тенденції до зниження. Пояснюється це двома факторами: по‑перше, частина викладачів зовсім не знає потреб юридичного ринку, не розуміє, який саме мікс теорії та практики необхідний для юриста, що практикує. По‑друге — перехід на онлайн‑навчання внаслідок пандемії. Вимушена форма онлайн‑навчання ще не зовсім «відкатана» в усіх закладах вищої освіти. Через це якість навчального процесу за ці два роки, безумовно, знижується.

Якщо чесно, я не вірю в усепереможну силу тестування, особливо з гуманітарних наук. Наразі не бачу особливих змін щодо підготовки магістрів. А що стосується ЗНО «на виході»… Я б розглядав питання письмових есе, але на виключно індивідуальні, нестандартні теми. Ну, наприклад, запитав би магістра, яка з правничих дисциплін йому найбільш до вподоби, знайшов би з цієї дисципліни гучні кейси з практики Верховного Суду і попросив би обґрунтувати винесення абсолютно протилежного рішення. І списати мінімальна можливість, і ми зможемо оцінити здатність до юридичних роздумів. І ще б додав до критеріїв оцінювання відгуки керівника так званої виробничої практики. Вважаю, що, починаючи з першого курсу, студенти повинні обов’язково йти на практику (водночас самостійно обирати сфери практики: хтось захоче в правоохоронні органи, хтось — у юридичний бутик). І оцінка керівника такої практики — юриста, що практикує, — повинна враховуватися під час загального оцінювання випускника. А організувати все це не так складно, як здається.

Звісно, є всім відомі юридичні школи, де можна отримати юридичну освіту найвищого ґатунку. Але ми ж добре розуміємо, що сам собою рейтинг вишу не гарантує того, що конкретний випускник опанував усе необхідне. Тому це не є ні вирішальним, ні важливим критерієм відбору. І я, і багато моїх колег основну увагу приділяють безпосередньому спілкуванню з пошукувачем.

У мене є декілька чітких критеріїв для вирішення цього питання. Я як юрист‑практик і як викладач у минулому прекрасно розумію дві речі: студент не може знати всього, студент не може з першого ж робочого дня якісно виконувати функції юриста. Найголовніше для мене: студент повинен розуміти, що йому ще потрібно буде довго вчитися практичних речей і продовжувати опановувати теоретичні аспекти юридичної діяльності. Він повинен чітко розуміти загальні принципи побудови юридичних конструкцій. А практичним аспектам ми його навчимо. Головне, він має вміти вчитися, бо наша професія зобовʼязує нас робити це все життя.

Можу порекомендувати вишам відійти від стереотипів, які є сьогодні, коли або всі сили витрачають на навчання базових теоретичних основ права, сподіваючись, що інше випускник зрозуміє на практиці, або, навпаки, геть‑чисто забувають про фундаментальні дисципліни і мало не з першого курсу починають пояснювати суто практичні речі, багато з яких стають непотрібними вже через рік‑два. Глибоко переконаний, що поліпшення якості підготовки студентів можливе, тільки коли і теоретична, і практична підготовка йдуть пліч‑о‑пліч без будь‑яких перекосів.

 

 

 

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA