Електронне доказування — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Юридична практика № 41-42 (1242-1243) » Електронне доказування

Електронне доказування

Рубрика Дайджест
Суди лише починають формувати практику застосування електронних доказів

Електронні докази як окремий вид доказів було впроваджено до процесуальних кодексів в 2017 році. Проте майже за чотири роки існування такого інструмента доказування суди повною мірою не сформували єдиної практики щодо його застосування, даючи лише точкові відповіді на запити юристів. У зв’язку з цим наводимо низку актуальних, на наш погляд, позицій судів щодо використання електронних доказів.

 

Необхідне накладення ЕЦП

У справах про адміністративні правопорушення, зокрема в спорах про оскарження водіями постанов про накладення на них штрафів за перевищення допустимої швидкості, патрульна поліція передає до суду як докази порушення правил дорожнього руху фото та відео, зроблені за допомогою приладів фіксації. Як правило, в суди надаються відповідні докази на оптичних дисках.

Проте копії таких доказів має бути засвідчено електронним цифровим підписом (ЕЦП) особи, яка здійснювала запис (фото), чи особи, що робила їх копію. На це вказав Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 5 квітня 2021 року у справі № 591/6739/20.

Зокрема, апеляційний суд погодився з рішенням Зарічного районного суду м. Суми, який скасував постанову інспектора патрульної поліції про притягнення водія до адміністративної відповідальності за перевищення допустимої швидкості в населеному пункті. Незважаючи на те що прилад TruCam, яким зафіксовано порушення, пройшов відповідні сертифікацію та повірку, суди визнали недопустимими доказами копії відео та фотознімок, надані управлінням поліції на оптичному диску.

У цій справі суди прийшли до таких висновків:

— відео та фотознімок є електронними доказами (частина 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України);

— відповідно, копії зазначених доказів має бути засвідчено ЕЦП (частина 2 статті 99 КАС України) або їх має бути надано суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них серед іншого ознак цифрового підпису автора.

Оскільки вказані докази не було засвідчено електронними підписами ні особи, яка здійснювала відеозапис (автора), ні особи, що робила копію, їх визнано судом недопустимими.

Також суд зауважив, що до матеріалів справи не додано носій, на який безпосередньо здійснено запис правопорушення (прилад ТruCAM чи його носій даних), що є оригіналом електронного доказу згідно із Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

З огляду на таке тлумачення варто припустити, що надалі суди можуть ставити під сумнів допустимість як доказів відеозаписів із нагрудних камер співробітників патрульної поліції, копій даних щодо порушень швидкісного режиму, зафіксованих в автоматичному режимі, відео та фото, зроблених митними та податковими органами, тощо, які не засвідчено ЕЦП.

 

Допустимість як доказу аудіозапису в справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів

 

Також в аспекті допустимості електронних доказів слід звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду (ВС) від 25 червня 2019 року у справі № 9901/644/18. У цій справі прокурор оспорив рішення Кваліфікаційної‑дисциплінарної комісії прокуратури (КДКП), яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Приймаючи спірне рішення, КДКП серед іншого брала до уваги аудіозапис розмови, який було здійснено на мобільний телефон, а його змонтовані фрагменти було розміщено в інтернеті.

Розглянувши справу як суд першої інстанції, Касаційний адміністративний суд у складі ВС вказав, що під час прий­няття оскарженого рішення КДКП не врахувала спеціальний порядок дослідження звуко‑ і відеозаписів і те, що, оскільки інформацію з інтернету може бути змінено або видалено, вона підлягає обов’язковому дослідженню уповноваженим органом із долученням її до матеріалів справи на електронних носіях. ВС неодноразово вимагав оригінал аудіозапису відповідної розмови, але його так і не було надано суду.

Проте копію повного запису цієї розмови за клопотанням КДКП Велика Палата ВС долучила до матеріалів справи під час апеляційного перегляду.

Зрештою Велика Палата ВС визнала правомірним притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. Суд погодився з доводами КДКП, що Законом України «Про прокуратуру» не передбачено обов’язку саме для КДКП дотримуватися спеціального порядку дослідження звуко‑ і відеозаписів. Указаний закон, на відміну від КАС України, не містить вимог щодо належної допустимості та достатності доказів, а також положень стосовно порядку подання електронних доказів. Суд не виявив у цій справі суперечливості поєднання змісту та форми доказу, на що вказував Касаційний адміністративний суд ВС.

Утім, таку позицію поділяють не всі судді Великої Палати ВС. Зокрема, п’ять суддів виклали окрему думку, в якій вказали, що фактично оригінал аудіозапису розмови між прокурором та його колегою міститься на мобільному телефоні останнього, а долучений до справи повний аудіозапис не є копією в розумінні статті 99 КАС України.

 

Слід відрізняти електронні докази від письмових, копії яких подано в електронній формі, та навпаки

У багатьох випадках суди залишають позовні заяви без руху, оскільки позивачі чи заявники не дотримуються вимог щодо подання доказів. Зокрема, споживачі судових послуг не завжди розуміють різницю між електронними доказами та електронними копіями письмових доказів і навпаки — між письмовими доказами та електронними доказами в паперових копіях.

Одним із таких прикладів може бути ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 18 липня 2018 року у справі № 363/2588/18. Указаною ухвалою суд залишив без руху заяву громадянина та надав час для усунення недоліків. Зокрема, суд звернув увагу, що письмові докази може бути подано в електронних копіях, посвідчених ЕЦП. Водночас такі копії не вважаються електронними доказами. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього чи іншої особи оригіналу письмового доказу.

Своєю чергою, електронні докази подаються в оригіналі чи електронній копії, засвідченій ЕЦП. Водночас учасники мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом (напис «з оригіналом згідно», підпис особи та печатка для юридичних осіб). Також копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, а особа, яка подає таку копію, зобов’язана зазначити про наявність у неї чи іншої особи оригіналу електронного доказу.

У вказаній справі заявник не зазначив, в якої особи знаходяться оригінали письмових і електронних доказів.

Також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року у справі № 904/6193/21 позовну заяву було залишено без руху. Зокрема, суд врахував, що позивач до позовної заяви додав копії виписок за рахунком на СD‑диску.

Суд зазначив, що відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються до суду чи надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, то вони скріплюються ЕЦП учасника справи або його представника.

Проаналізувавши положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд зазначив, що створення електронного документа завершується накладенням ЕЦП його автора, що надає електронному документу статусу оригіналу. Щоб документ мав статус офіційного, його має бути подано через електронну пошту та скріплено електронним цифровим підписом.

Проте, оскільки позов було подано засобами поштового зв’язку, то суд зобов’язав позивача подати копії вказаних виписок у паперовому вигляді та належним чином завірити.

 

Анатолій ГВОЗДЕЦЬКИЙ «Юридична практика»

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA