Міжнародний арбітраж є привабливим інструментом вирішення спорів для закордонних партнерів. По-перше, можливість обирати арбітрів гарантує високий рівень їх незалежності та компетенції. По-друге, сторони мінімізують ризики, які можуть існувати під час розгляду спору державним судом. Вирішення спорів із державою — не виняток.

Проти України як держави щороку приймається приблизно по 3–4 арбітражні рішення, загальний розмір стягнення за якими становить сотні мільйонів гривень. Кількість арбітражних рішень проти державних органів та підприємств обрахувати складно, однак відомо, що загальна бюджетна заборгованість за рішеннями проти державних органів — близько 6 млрд гривень.

Для виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу (арбітражного рішення) необхідно скористатися процедурою його визнання і надання дозволу на виконання, передбаченою главою 3 розділу ІХ Цивільного процесуального кодексу (ЦПК)України. Однак у більшості випадків після отримання відповідної ухвали суду про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення боротьба за фактичне його виконання не закінчується.

Очевидно, що без можливості фактично виконати арбітражне рішення сенс арбітражного розгляду та всієї процедури визнання і надання дозволу на виконання такого рішення втрачається. Іноді це стає вирішальним фактором щодо ініціювання арбітражного розгляду або залучення фінансування арбітражу від третіх осіб (third party funding).

Із аналізу статей 1, 78 Закону України «Про виконавче провадження» видно, що дія цього закону поширюється, зокрема, і на виконання арбітражних рішень. Водночас, на відміну від виконавчих проваджень проти юридичних осіб приватного права, процедура виконання арбітражних рішень проти держави, її органів чи підприємств дещо відрізняється. Розглянемо, як саме.

Проти держави

У разі винесення рішення проти України процедура сплати коштів регулюється Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, котрі пов’язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 7 березня 2007 року № 408 (Порядок № 408).

Відповідно до чинного законодавства та згаданого Порядку виконання рішення проти держави складається з таких етапів:

— визнання арбітражного рішення та отримання виконавчого листа в передбаченому ЦПК України порядку;

— звернення до органів виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»;

— передання рішення, що підлягає виконанню, разом із виконавчим листом та іншими документами до Міністерства юстиції України, яке від імені держави сплачує присуджені кошти через Державну казначейську службу України на рахунок стягувача відповідно до пункту 5 Порядку № 408.

Виконання рішень Мін’юстом здійснюються за окремою бюджетною програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України», кошти на яку виділяються щороку.

На виконання рішень проти України держава виділяє кошти з огляду на фактичну кількість цих рішень і розмір стягнень за певний рік. Виконання рішень, винесених проти держави, має пріоритетне значення, оскільки це питання збереження Україною міжнародного авторитету та дотримання міжнародних зобов’язань.

До прикладу, згідно зі статтею 54 Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами (Вашингтонська конвенція) кожна договірна держава визнає рішення арбітражу, прийняте відповідно до цієї конвенції, як обов’язкове та забезпечує виконання грошових зобов’язань, покладених за таким рішенням. З аналізу розділів 4, 6 глави IV Вашингтонської конвенції видно, що, погодившись передати спір на вирішення інвестиційного арбітражу, держава бере на себе обов’язок виконати відповідне рішення.

За час дії Вашингтонської конвенції проти України до Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів (ICSID) було подано 17 позовів, справи за 4 з яких ще не вирішено. У 3 випадках було досягнуто врегулювання між сторонами.

Для фактичного виконання вказаних зобов’язань Україна іноді навіть переводить кошти з інших бюджетних програм. Наприклад, постановою КМУ від 21 грудня 2020 року № 1284 Мін’юсту з фонду боротьби з COVID-19 було виділено 103 млн гривень на виконання рішення ICSID у справі № АRB/14/19 за позовом кількох компаній до держави Україна.

Проти державного органу або державного підприємства

Загалом процедура виконання арбітражного рішення проти державного органу або державного підприємства має такий вигляд:

— визнання арбітражного рішення та отримання виконавчого листа в передбаченому ЦПК України порядку;

— звернення до органів виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»;

— звернення органів виконавчої служби до Державної казначейської служби України;

— виплата казначейством боргу без згоди державного органу.

Ці правовідносини врегульовано Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 3 серпня 2011 року № 845.

Судових спорів щодо наведеного порядку виконання виникає небагато. Зазвичай вони стосуються бюрократичних особливостей процесу стягнення. Зокрема, як це було у справі № 826/18724/14 (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року) за позовом компанії «E» до Державної казначейської служби України щодо виконання визнаного українським судом рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки. Справа стосувалась порядку заповнення документів, які мають подаватися до казначейської служби для виконання арбітражного рішення.

За даними Державної казначейської служби України, як уже згадано вище, загальна заборгованість за судовими рішеннями проти державних органів і підприємств становить близько 6 млрд гривень. Виділити з вказаної суми частку заборгованості саме щодо виконання арбітражних рішень досить складно. Однак темпи погашення загальної суми заборгованості не можна назвати задовільними: щороку виділяється близько 300–400 млн гривень. Таким чином, очікування виконання рішень проти державних органів та підприємств триває роками.

«Підпроцедура» в процедурі

Процедури виконання рішень про стягнення коштів із державного органу та державного підприємства мають свої відмінності. Під час виконання рішення про стягнення коштів із державного органу виконавчий лист, копія судового рішення та відповідна заява передаються до органу казначейства за місцем розташування боржника. Далі казначейство здійснює безспірне списання. Під час виконанні рішення про стягнення коштів із державного підприємства протягом 6 місяців застосовується звичайний спосіб виконання (через органи виконавчої служби). У разі невдачі відбувається безспірне списання, як описано для державного органу.

Основна перешкода

Із викладеного зрозуміло, що після отримання ухвали суду про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення проти держави, державного органу чи підприємства основною перешкодою стає той факт, що грошове зобов`язання може бути виконано тільки тоді, коли кошти для виконання передбачено відповідною бюджетною програмою або якщо такими коштами володіє відповідне державне підприємство чи орган.

В Україні передбачено різні процедури виконання арбітражних рішень, залежно від того, хто є боржником — держава, її орган чи підприємство. Кожна з процедур фінансується та адмініструється окремо.

Виконання рішень проти держави Україна проходить більш оперативно. Водночас виконання рішень проти державних органів та підприємств є більш тривалою процедурою через те, що фінансування цієї статті бюджетних видатків не настільки ефективне.

БОГАЧЕНКО Павло — адвокат Kinstellar, м. Київ,

МЕЛЬНИК Максим — молодший юрист Kinstellar, м. Київ