24 травня 2021 року частина виробників електричної енергії із сонячного випромінювання, які планують запуск своїх електростанцій в генерацію, зіткнулись із втратою чинності технічними умовами приєднання. Вона пов’язана з настанням строку, визначеного в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У який спосіб виробники можуть отримати послуги з приєднання, з’ясуємо далі.

Корінь проблеми

25 квітня 2019 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» № 2712-VIII (Закон). У результаті прийняття цього Закону було внесено зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною 5 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що:

— для об’єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію із сонячного випромінювання, технічні умови, які було видано до дня набрання чинності Законом, є чинними щонайбільше два роки з дня набрання чинності цим Законом;

— договори про приєднання об’єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, до електричних мереж, укладені до дня набрання чинності Законом, підлягають узгодженню із Законом.

Закон набрав чинності 22 травня 2019 року, останнім днем чинності технічних умов є 23 травня 2021 року.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу (ЦК) України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку
є перший за ним робочий день.

Оскільки 23 травня 2021 року випадає на вихідний день, граничний строк дії технічних умов — 24 травня 2021 року.

Але чи означає втрата чинності технічними умовами неможливість отримання послуги з приєднання за укладеними договорами?

Зобов’язання продовжують діяти

У зв’язку з внесеними до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» змінами строк чинності вже виданих технічних умов було обмежено. Тобто законодавець фактично обмежив строки приєднання відповідних електроустановок до електричних мереж.

До того ж внесеними до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» змінами визначено, що договори про приєднання, укладені до дня набрання чинності Законом, підлягають узгодженню із зазначеним Законом.

Системний аналіз вказаних норм законодавства дає можливість зробити такі висновки:

— граничний строк чинності технічних умов визначається законодавством та не може бути змінений за згодою сторін;

— договори про приєднання може бути змінено тільки в разі вчинення сторонами відповідних дій — укладення додаткової угоди.

Водночас законодавство України не містить прямих норм щодо скорочення строку дії договорів про надання послуг із приєднання, укладених до дати набрання чинності Законом. Тобто зобов’язання, визначені договорами на приєднання, продовжують діяти.

Такий висновок узгоджується з положеннями законодавства, оскільки:

— зміни, які було внесено до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не стосуються строку дії договорів про приєднання;

— нормативно-правові акти не містять положень щодо строку дії договорів про приєднання;

— закінчення строку дії договору є не тотожним із закінченням зобов’язань, які виникли з цього договору.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється шляхом виконання, здійсненого належним чином. Належним є виконання зобов`язання, яке прийняв кредитор
і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Водночас законодавство не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, що лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Тобто навіть у разі закінчення строку дії договору зобов’язання за ним не припиняться до моменту їх виконання, а права замовників на приєднання може бути захищено шляхом звернення до відповідного господарського суду з позовною заявою про примусове виконання обов`язку в натурі — надання послуг
із приєднання. Ефективність такого способу захисту прав підтверджується сформованою судовою практикою, зокрема:

— у постанові Верховного Суду (ВС) у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (КГС) від 19 травня 2020 року у справі № 910/9167/19 Суд дійшов такого висновку: «Примусове виконання обов`язку в натурі, наслідком чого є імперативне присудження за рішенням суду невиконаного, дає змогу особі, права якої порушено, повністю або частково поновити свої порушені права та отримати той результат, заради якого й укладався договір; у такий спосіб досягається мета позивача — виконання зобов`язання в натурі (у цьому випадку надання спірних послуг) і захист його майнових прав»;

— у постанові ВС у складі колегії суддів КГС від 19 березня 2019 року у справі № 916/626/18 Суд дійшов висновку, що чинне законодавство не передбачає такої підстави припинення зобов’язання, як закінчення строку дії договору. Тобто зобов’язання, не виконане належним чином, продовжує існувати незважаючи на закінчення строку дії договору;

— у постанові ВС у складі колегії суддів КГС від 5 березня 2019 року у справі № 922/409/17 Суд дійшов такого висновку: «Сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов’язку».

Ускладнене приєднання

Варто мати на увазі, що вимагати в судовому порядку надання послуг із приєднання доцільно в разі повного виконання замовником зобов’язань за договором, а саме — здійснення оплати за послуги з приєднання та завершення будівництва електроустановок внутрішнього електрозабезпечення.

Водночас, обираючи судовий спосіб захисту прав, виробники електроенергії з відновлюваних джерел енергії мали б враховувати високі ставки судового збору за подання таких заяв, адже ця категорія спорів вважається спорами майнового характеру, в яких судовий збір становить 1,5 % від ціни позову та буде розраховуватися від вартості послуги із приєднання.

Крім того, в разі якщо оператор системи розподілу відмовиться добровільно виконати рішення суду, домогтися його примусового виконання може бути вкрай складно. У такому випадку
з метою законного впливу виробники з ВДЕ мають право:

— звернутися до правоохоронних органів із заявою про відкриття кримінального провадження відносно службових осіб оператора системи розподілу через невиконання рішення суду (стаття 382 Кримінального кодексу України);

— звернутися зі скаргами до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та Антимонопольного комітету України щодо обмеження права на доступ до електричних мереж із боку оператора системи розподілу.

АНДАРАК Катерина — юрист Юридичної групи LCF, м. Київ