Обзор деятельности Конституционного Суда Украины (КСУ, Суд) будет неполным без мнения парламентариев. О непростых и актуальных вопросах работы КСУ, качественных и количественных показателях его деятельности, а также о парламентских планах мы говорили с народным депутатом Украины IX созыва, заместителем председателя Комитета по вопросам правовой политики, постоянным представителем Верховной Рады Украины в КСУ Ольгой Совгирей.

Интервью публикуется на языке оригинала.

— 2019 рік був досить непростим для КСУ з огляду на суттєві зміни, які відбулися в країні. Чи вплинула на діяльність Суду зміна політичної влади?

— Конституційний Суд України є органом, діяльність якого має здійснюватися на засадах політичної нейтральності. Основним його завданням є забезпечення верховенства Конституції України. Механізм формування і припинення повноважень Суду створено, згідно з Основним Законом, таким чином, щоб убезпечити його від політичного впливу з боку гілок державної влади.

Крім того, у правовій державі захист прав людини, який є основоположною складовою частиною принципу верховенства права, визначає політичну стратегію діяльності органів публічної влади, а не навпаки.

— Як ви оцінюєте зростання кількісних показників роботи КСУ?

— Кількісний критерій не може вважатися визначальним показником ефективності діяльності Суду. Потрібно також розуміти, що окремі рішення Суду протягом останнього року приймалися після кількарічного розгляду відповідних конституційних подань Великою Палатою Суду на закритій частині пленарного засідання. Наприклад, йдеться про рішення Суду від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402–VІІІ (конституційне подання Верховного Суду України (ВСУ) було внесено до КСУ в жовтні 2016 року), а також про рішення, що стосуються визнання неконституційними законів у сфері соціального забезпечення тощо.

Разом із тим слід звернути увагу на те, що останнім часом Суд прийняв рішення, якими визнав неконституційними закони, прийняті парламентами попередніх скликань, однак несприятливі наслідки дії таких законів та визнання їх неконституційними доводиться долати Верховній Раді ІХ скликання та сформованому нею Уряду. Так, наприклад, у зв’язку з прийняттям рішення Суду від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)/2019 виникла додаткова потреба виділення коштів з державного бюджету України в розмірі 1 млрд гривень на рік. 1  грудня 2019 року Другий сенат Суду ухвалив рішення № 7-р(ІІ)/2019, що актуалізувало потребу виділення коштів з державного бюджету в розмірі 1,7 млрд гривень на рік тощо.

— Чи є прозорими, на вашу думку, внутрішні процедури КСУ?

— Вважаю, що внутрішні процедури організації та діяльності КСУ є достатньо прозорими і дають змогу повною мірою реалізувати основне призначення Суду — забезпечення верховенства Конституції України. Однак не можу не звернути уваги на окремі проблеми, пов’язані із зазначеними процедурами.

По-перше, важливим у цьому контексті є питання доступу до текстів конституційних скарг.

На мою думку, доречно поглянути на цю проблему в розрізі досвіду зарубіжних країн. Так, у низці країн світу матеріали справ, які розглядають конституційні суди, перебувають у вільному й відкритому для громадян доступі (наприклад, у Грузії, Польщі, Угорщині), а в деяких країнах є певні обмеження доступу до матеріалів справи (у Латвії, Німеччині, Словаччині, Хорватії, Чехії).

Підтримуючи позицію, викладену в Окремій думці судді Конституційного Суду України Олександра Литвинова до рішення Першого сенату Конституційного Суду України від 22 січня 2020 року № 1-р(І)/2020), що обмеження доступу до конфіденційної інформації про особу має легітимну мету захисту прав інших осіб і може бути пропорційним у разі відсутності переважаючого суспільного інтересу до неї, вважаю, що надання можливості ознайомлюватися з текстами конституційних скарг сприятиме зміцненню довіри громадян до Суду.

По-друге, необхідно звернути увагу на практику відмови Суду від розгляду конституційних скарг із причин формальної невідповідності тексту останніх вимогам Закону України «Про Конституційний Суд України» (Закон). Так, згідно із щорічною інформаційною доповіддю Суду за 2018 рік за період з 1 січня до 31 грудня 2018 року, до Суду надійшло 690 конституційних скарг, щодо яких Секретаріатом Суду було здійснено попередню перевірку на відповідність за формою вимогам Закону України «Про Конституційний Суд України». У 282 конституційних скаргах не було дотримано вимог пункту 6 частини 2 статті 55 Закону (тобто відсутні будь-які аргументи саме щодо неконституційності закону України (його окремих положень) та/або не зазначено гарантоване Конституцією України право людини, яке зазнало порушення внаслідок застосування спірних положень закону, в тому числі і у випадках, коли заявниками порушувалися питання, які не можуть бути об’єктом конституційної скарги).

Вважаю, що неналежне обґрунтування змісту конституційної скарги не може бути визначальним та єдиним для відмови у відкритті конституційного провадження у справі, адже достатність обґрунтованості конституційної скарги є умовним і суб’єктивним критерієм, що позбавляє скаржника можливості прогнозування перспектив звернення до Суду, до того ж формулювання належної аргументації відповідності чи невідповідності закону Конституції України має здійснювати саме Суд, у розпорядженні якого перебувають кваліфіковані фахівці Секретаріату КСУ, а не скаржник, що таким ресурсом не наділений.

Третя проблема, яка варта уваги, стосується того, що, крім Закону, який регулює діяльність Суду, його Регламенту, також існують правові акти щодо внутрішньої організації функціонування КСУ. Одним із таких актів є Інструкція з діловодства у Конституційному Суді України, затверджена відповідним розпорядженням Голови Суду. Крім питань, присвячених специфіці документообігу в Суді, Інструкція також містить положення стосовно порядку ознайомлення учасників конституційного провадження з матеріалами справи. Зазначені положення встановлюють, зокрема, процедуру подання учасником конституційного провадження клопотання про ознайомлення з матеріалами певної справи. Тобто положення Інструкції поширюються не лише на працівників Секретаріату Суду, а й частково на осіб, які є учасниками конституційного провадження. На мій погляд, такі питання за своєю сутністю мають бути врегульовані Регламентом Суду, що затверджується на його засіданні. Це забезпечить реалізацію одного з базових принципів діяльності Суду — принципу відкритості.

— У 2019 році було чи не найбільше висновків щодо законопроєктів про внесення змін до Конституції України. Як ви ставитеся до таких частих бажань відкоригувати Основний Закон? Чи потребує він поправок, і які, на ваш погляд, потрібно внести насамперед (можливо, певні норми дадуть більше можливостей для захисту прав осіб, або ж, навпаки, деякі доречно виключити). Чи є норми, які доцільно виправити з точки зору практики КСУ?

— Одразу відзначу, що внесення змін до Основного Закону держави не можна кваліфікувати як «часті бажання». Насамперед запропоновані зміни є суспільно очікуваним кроком (наприклад, у частині позбавлення депутатського мандата за невідвідування засідань парламенту та його органів, за неособисте голосування (так зване кнопкодавство), запровадження інституту народної законодавчої ініціативи, скасування адвокатської монополії тощо).

Стосовно норм, які потребують подальшої модернізації, думаю, на часі внесення змін до Конституції України в частині децентралізації, що, сподіваюсь, буде здійснено незабаром.

— Минулої весни доводилося чути про кризу КСУ, кадрові проблеми. На вашу думку, чи вдалося їх вирішити й перейти до конструктивної роботи?

— Вважаю, що на повну потужність запрацювати Суд зможе після заповнення всіх наявних вакансій. На цей момент їх три у складі Суду: дві за квотою парламенту та одна — за квотою з’їзду суддів України.

— У світлі останнього рішення КСУ, ухваленого за конституційним поданням Пленуму Верховного Суду України, ваше бачення: чи потребує законодавчого втручання питання щодо подальшої професійної долі суддів ВСУ? Тобто чи потрібно на виконання рішення КСУ вносити зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» або ж суддів ВСУ можна перевести до Верховного Суду в рамках чинної законодавчої процедури?

— У пункті 5 резолютивної частини рішення Суду від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 КСУ рекомендував Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до цього рішення.

Отже, зі змісту цього рішення слід зробити висновок, що судді Верховного Суду України не можуть автоматично стати суддями Верховного Суду. Для цього Верховна Рада України повинна законодавчо врегулювати зазначене питання, а по суті виправити помилки судової реформи 2016 року, на які вказав Суд, визнавши неконституційними окремі положення оскаржуваного в конституційному поданні закону. У Комітеті з питань правової політики Верховної Ради України вже розпочалася робота з підготовки відповідного законопроєкту.

— Проясніть ситуацію щодо нинішнього конкурсу на посаду судді КСУ: чи правильно ми розуміємо, що наразі парламентарі мають заповнити вакансію, яка з’явилась після виходу Миколи Мельника у відставку, і чи планують народні депутати України заповнювати ще одну вакансію КСУ?

— Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України», підготовку питання щодо розгляду на конкурсних засадах кандидатур на посаду судді КСУ у Верховній Раді України здійснює комітет, до предмета відання якого належать питання правового статусу Конституційного Суду України, у порядку, визначеному Регламентом Верховної Ради України. Згідно з пунктом 16 додатку до постанови Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України дев’ятого скликання» від 29 серпня 2019 року № 19-IX питання щодо організації та діяльності Конституційного Суду України, статусу суддів Конституційного Суду України, конституційного провадження належать до предмета відання Комітету з питань правової політики.

Уже оголошено конкурс на дві вакантні посади суддів Конституційного Суду України за квотою парламенту. Наразі такий конкурс триває.

— Чи плануєте ви в парламентській роботі підготувати якісні зміни до Закону?

— Так, такі зміни плануються. Зокрема, підготовлено два законопроєкти.

Перший — про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України в частині його приведення у відповідність до Конституції України. Важливість прийняття пропонованого законопроєкту обумовлена необхідністю вирішити питання щодо можливості Конституційного Суду України висловлювати застереження до положень законопроєктів про внесення змін до Конституції України.

Другий — про внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» в частині вдосконалення інституту конституційної скарги та інших питань організації та діяльності Конституційного Суду України. Зазначеним законопроєктом пропонується (1) внести зміни до процесуальних кодексів в частині виключення факту виконання рішення суду як такого, що перешкоджає перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами за наявності встановленої Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом під час вирішення справи, (2) запровадити щорічну доповідь про стан виконання рішень Суду та врегулювати інші процедурні моменти діяльності Суду, що дасть змогу її оптимізувати.

Думаю, після того як Верховна Рада України розгляне поправки до законодавства щодо обігу земель сільськогосподарського призначення (адже цими поправками діяльність парламенту фактично заблоковано), законопроєкти про КСУ буде винесено на розгляд парламенту.

(Бесіду вела Альона СТУЛІНА, «Юридическая практика»)