Марина ЯСИНСЬКА

«Судовий вісник»

Загальні норми Цивільного кодексу (ЦК) України підлягають прямому застосуванню там, де спеціальний закон допускає прогалини врегулювання. Так, охоронна норма статті 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов’язання дозволяє кредитору отримати компенсацію за невиконання зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання, зобов’язаний повернути кредитору борг, додатково виплативши суму за індексом інфляції за весь час прострочення і 3 % річних.

Ця норма застосовується як у цивільних, так і в господарських відносинах з деякими нюансами в окремих категоріях справ, наприклад про банкрутство або банківський кредит.

Ми зупинимося на знакових судових рішеннях, що стосуються неочевидного застосування відповідальності за статтею 625 ЦК України в приватноправових відносинах.

Формула розрахунку індексу інфляції

Поступове погашення боргу може викликати питання розрахунку інфляційних збитків. А стягнення інфляційних збитків особливо актуальне з огляду на економічні проблеми, додатково спричинені пандемією. У зв’язку з цим корисною видається формула розрахунку інфляційних збитків у разі часткового помісячного погашення суми основного боргу за статтею 625 ЦК України, яку нагадав Касаційний господарський суд (КГС) Верхов­ного Суду (ВС) у постанові від 24 вересня 2020 року у справі № 915/2095/19.

Так, при зменшенні суми боргу в конкретному місяці на певну суму не враховується сума боргу на початок розрахункового періоду Х, помножена на індекс інфляції у цьому місяці, від добутку віднімається сума погашення. Математична формула: Х * і­1 – 100 грн = ЗБ, де Х — залишок боргу на початок розрахункового періоду, і­1 — офіційно встановлений індекс інфляції в розрахунковому місяці, 100 грн — умовна сума погашення боргу в цьому місяці, ЗБ — залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції в цьому місяці і часткового погашення боргу в цьому ж місяці). А за наступний місяць базової сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць (ЗБ згідно з формулою), який помножується на індекс інфляції за цей місяць, і із зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості в поточному місяці. Якщо борг не погашався кілька місяців поспіль, залишок основ­ного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду (ЗБ) помножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого відбувалося погашення боргу, і ділиться на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості з остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, що залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Нова позиція: повернення передплати — грошове зобов’язання

Компенсацію інфляційних збитків і 3 % річних можна вимагати і за затримку повернення передплати за непоставлений товар. Такого висновку дійшла Велика Палата ВС, відступивши від протилежних позицій. У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 роз’яснено, що повернення передплати є грошовим зобов’язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а отже, можна вимагати компенсацію за затримку. Роз’яснено, що оскільки правовідносини, в яких у зв’язку з фактичним закінченням терміну поставки у постачальника виникло зобов’язання повернути покупцеві передплату відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов’язанням, на нього можуть нараховуватися інфляційні збитки і 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Виключна правова проблема: момент відліку застосування статті 625 ЦК України у справі про банкрутство

Велика Палата ВС висловилася і про застосування компенсаторного механізму статті 625 ЦК України у справах про банкрутство. Так, у постанові від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 розв’язано виняткову правову проблему щодо меж застосування заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у справі про банкрутство у разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника. Так, відсотки, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов’язання за частиною 2 статті 625 ЦК України, — це спеціальний вид відповідальності на відміну від відсот­ків, які є звичайною платою за користування грошима, у тому числі за договором позики.

Роз’яснено, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною. Не можуть застосовуватися одночасно регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України про відсотки за договором позики та охоронна норма частини 2 статті 625 ЦК України про стягнення інфляційних збитків і 3 % річних. Тому до прострочення з боржника стягуються відсотки від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за кредит, а за період після такого прострочення — річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Ця позиція має враховуватися у справі про банкрутство у разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії конкурсного провадження. Враховується перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, у тому числі і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Мораторій на стягнення інфляційних збитків і річних у процедурі банкрутства

Тему стягнення компенсації за статтею 625 ЦК України у справі про банкрутство продовжив КГС ВС. У постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 916/4932/15 роз’яснено, що кредиторські вимоги, заявлені банком як поточні, складаються з відсотків, які є мірою відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Тому нарахування за ­статтею 625 ЦК України, заявлені самостійно від основного зобов’язання, яке виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання якого не забезпечене заставою майна боржника (вимоги за яким визнані конкурсними), не можуть бути визнані поточними в розумінні приписів статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і на них поширюється правовий режим мораторію у справі про банкрутство. Тобто, вимога про сплату інфляційних та річних відсотків є додатковою до основної вимоги. Відповідно до частини 3 статті 19 зазначеного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, 3 % річних від простроченої суми.

Банк як кредитор відшкодовує кошти за статтею 625 ЦК України боржнику, якщо вчасно не зарахував погашення ним позики

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглянувши справу № 666/6436/15­ц, постановою від 1 липня 2020 року зобов’язав банк відшкодувати позичальникам інфляційні збитки і 3 % річних, оскільки переказані ними кошти не були зараховані в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит. Так, згідно зі статтею 1073 ЦК України, якщо банк несвоєчасно зарахував гроші, він зобов’язаний сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки. А за прострочення грошового зобов’язання стягуються інфляційні і 3 % річних.

Висновки

Будь­-яке зобов’язання з виплати грошей, у тому числі й повернення передплати, є грошовим, а отже, у разі його невиконання боржник зобов’язаний відшкодувати інфляційні збитки і 3 % річних. При цьому боржник і кредитор у цивільно­правовому розумінні можуть помінятися місцями, наприклад, якщо банк­кредитор вчасно не зарахує переказані боржником гроші в рахунок погашення кредиту. Тоді позичальник стає кредитором банку і може вимагати відшкодування збитків за безпідставне користування його грошима. При цьому стаття 625 ЦК України має свої особливості застосування в процедурі банкрутства.