Христина ПОШЕЛЮЖНА

«Судовий вісник»

Кадрова криза, яка щоденно посилюється, брак фінансування, дисонанс з громадянським суспільством — усе це помножене на нові виклики, пов’язані з пандемією, — цьогоріч судовій владі довелося несолодко. Але, попри це, є й позитивний бік: суддям принаймні не доводилося проходити виснажливі переатестації, а спроби провладної верхівки нав’язати чергову судову реформу виявилися доволі кволими.

2020­й став роком різноманітних криз, роком генерації неефективних або недієвих рішень. Проте судова машина рухається вперед, бодай і на «трьох колесах».

Проаналізуємо найпомітніші події, які дивували (приємно або не дуже) правову спільноту та усю судову систему протягом дванадцяти місяців.

Січень перемоги

Перший місяць року, зазвичай, небагатий на нові події — все губиться у святковому настрої. Попри рутинну роботу, Вищій раді правосуддя (ВРП, Рада) доводилося відбиватися від закидів ЗМІ щодо гальмування судової реформи та ­блокування створення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС, Комісія) за новими правилами. У середині січня Рада продовжила строк для делегування кандидатів міжнародними та іноземними організаціями для конкурсної комісії задля проведення конкурсу до Комісії, потім ще раз продовжила, але ці кроки виявилися даремними.

Сталися зміни у керівному складі органу суддівського врядування. 23 січня пройшли вибори заступника голови ВРП. Шляхом таємного голосування Рада одноголосно вирішила обрати Олексія Маловацького заступником голови ВРП.

А наприкінці січня відбулася знакова подія для всіх майбутніх суддів загальних судів: Велика Палата Верховного Суду (ВС) розглянула апеляційні скарги понад 200 кандидатів у судді та ВККС на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі за позовом судді до ВККС про скасування рішення Комісії від 2 липня 2019 року про оголошення конкурсу для заміщення 505 вакантних посад суддів місцевих загальних суддів (справа № 9901/378/19). Зокрема, позивачка у цій справі вказувала на дискримінаційні умови конкурсу, в якому участь могли взяти тільки кандидати на посаду судді (для суддів ВККС оголосила інший конкурс). Суд першої інстанції позов задовольнив і скасував оскаржене рішення. Велика Палата Верховного Суду скасувала це рішення першої інстанції і відмовила в задоволенні позову. Відтак, процес розгляду матеріалів 467 кандидатів у судді Вищою радою правосуддя було розблоковано. Щоправда, ще чимало води сплило, поки ВРП взялася за це питання.

31 січня Радою суддів України оголошено про початок конкурсу для відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України (КСУ).

Лютий КСУ

Тим часом кардовий склад самої Ради посилився. Указом Президента України від 4 лютого 2020 року № 36/2020 Президент України Володимир Зеленський призначив членом Вищої ради правосуддя Тетяну Розваляєву. З 2008­го по 2016 рік вона була суддею Вищого адміністративного суду України (постановою Верхов­ної Ради України від 8 вересня 2016 року звільнена у відставку), після звільнення займалася адвокатською діяльністю.

18 лютого КСУ поставив крапку у питанні, ініційованому ще 2016 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України (ВСУ) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402­VІІІ (рішення № 2­р/2020). Зокрема, КСУ ­визнав такими, що не відповідають Основному Закону положення розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: пункт 7 «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України; пункт 14 «судді Верховного Суду України»; пункт 25 (про право судді на отримання щомісячного довічного грошового утримання). Фактично КСУ указав на порушення в процедурі ліквідації ВСУ, але не визнав його діяльність відновленою чи такою, що має бути відновленою. КСУ також дійшов висновку, що судді ВСУ мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду.

Карантинний березень

Найзнаковішою подією березня, безперечно, стало введення в Україні локдауну. І якщо юридичний бізнес загалом практично одразу перевів своїх співробітників на дистанційний режим роботи, то суди такої розкоші собі дозволити не могли, адже правосуддя пандемією не спинити. У судах почали апробовуватися програми для відеозв’язку, а розмови про повноцінне запровадження Єдиної судової інформаційно­телекомунікаційної системи (ЄСІТС) відновилися з новою силою.

5 березня Рада суддів України встановила відповідність 14 кандидатів на посаду судді КСУ, які подали документи, вимогам, встановленим Конституцією України та профільним законом.

Але найзначнішою подією, яка визначила подальший хід судової реформи, стало революційне рішення КСУ від 11 березня у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402­VIII, «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193­IX, «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року
№ 1798­VIII (рішення № 4­р/2020).

Цим рішенням «мала судова реформа» Президента України Володимира Зеленського частково була визнана неконституційною. Зокрема, рішенням КС                                     У було визнано неконституційною норму про скорочення граничної чисельності суддів Верховного Суду з 200 до 100 осіб; про зменшення базового розміру посадового окраду судді ВС з 75 до 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. КСУ зазначив, що зміна кількісного складу та суб’єктів призначення членів ВККС без запровадження відповідного перехідного періоду призвела до зупинення виконання конституційних функцій щодо добору та оцінювання суддів, неможливості здійснення Вищою радою правосуддя її окремих конституційних повноважень, а також створила істотні перешкоди для функціонування ефективного судочинства та в окремих випадках унеможливила реалізацію права кожного на доступ до правосуддя як складової принципу верховенства права.

17 березня ВРП визнала утворення конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККС неможливим, а конкурс на зайняття посади члена ВККС таким, що не відбувся.

Наприкінці березня у парламенті було зареєстровано проєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продовження ­процесуальних строків, строків позовної давності на час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID­19)» № 3261 (щоправда, прийнятий він був тільки у середині року).

Обмежувальний квітень

     На 6–7 квітня було скликано головний судовий форум — XVIII черговий з’їзд суддів України, на його порядок денний винесено два важливих кадрових питання (про призначення судді КСУ та про обрання складу Ради суддів України). Проте напередодні «з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID­19» XVIII з’їзд суддів було перенесено.

У квітні Верховна Рада України ухвалила Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», за яким з квітня 2020 року та на період дії карантину суддівська винагорода для всіх діючих суддів нараховується у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. У зв’язку з тим, що закон порушує гарантії суддівської незалежності, Рада суддів України звернулася до Верхов­ного Суду з пропозицією ініціювати перед КСУ питання щодо конституційності таких змін.

Тим часом кількість суддів, які подають у відставку, збільшувалася. Наприк­лад, 9 квітня на черговому засіданні ВРП звільнила у відставку двох суддів Верхов­ного Суду: Валентину Курило — з посади судді Касаційного цивільного суду (КЦС) та Ірину Саприкіну — з посади судді Касаційного адміністративного суду (КАС) у складі Верховного Суду.

Також були внесені зміни до Регламенту ВРП про те, що у засіданнях Ради можна брати участь у режимі відеоконференцзв’язку, однак не самим членам Ради.

27 квітня ВРП розпочала розгляд матеріалів 467 кандидатів на посади суддів у режимі відеоконференцзв’язку.

Кандидатський травень

У травні основну увагу ВРП було зосереджено на розгляді матеріалів кандидатів на посаду суддів та внесенні подань про їх рекомендування.

Народними депутатами України було запропоновано альтернативний механізм порядку зайняття суддями адміністративних посад. Так, два законопроекти — «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо порядку зайняття суддями адміністративних посад)» (№ 3557 від 28 травня 2020 року) та «Про внесення змін до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (щодо порядку зайняття суддями адміністративних посад)» (№ 3556 від 28 травня 2020 року) — передбачають право ВРП як органу суддівського врядування призначати суддів на адміністративні посади з числа суддів відповідного суду, у випадку відсутності можливості зборами суддів відповідного суду самостійно обрати голову суду чи його заступника протягом більш як трьох місяців з моменту виникнення відповідної вакансії; а також право ВРП достроково звільняти суддю з адміністративної посади, який був призначений Радою, за ініціативою не менш як двох третин від загальної кількості суддів відповідного суду.

Законотворчий червень

Середина року була багатою на кадрові законодавчі ініціативи. Зокрема, на початку червня було зареєстровано проєкт Закону «Про внесення змін до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо врегулювання строку дії кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді» № 3575, яким, власне, пропонувалося призупинити перебіг строку дії кваліфікаційного іспиту на період нездійснення повноважень ВККС, що дозволить зберегти кадровий резерв.

Проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо порядку призначення на посаду судді місцевого, апеляційного суду за спеціальною (скороченою) процедурою» № 3691 було зареєстровано 18 червня. Автори документа пропонують призначати суддями за скороченою процедурою кандидатів, які раніше визнавалися ВККС такими, що підтвердили свою професійну компетенцію, але через обмежену кількість вакансій у Верховному Суді не стали його частиною.

11 червня КСУ було визнано такою, що не відповідає Конституції України, статтю 375 Кримінального кодексу України «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». КСУ виходив із того, що в статті 375 Кодексу не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді (суддів) є «неправосудними», а також не розкрито змісту сполучення слів «завідомо неправосудний», що уможливлює неоднозначне розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою.

А на виконання березневого розгромного рішення КСУ 22 червня у Верховній Раді України було зареєстровано «законотворчий хедлайнер»: президентський законопроєкт № 3711 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування», який мав би стати панацеєю від усіх кадрових проб­лем у судовій системі, але не став нею. Серед іншого законопроєкт № 3711 передбачав видозмінену модель формування повноважного складу ВККС. Законотворець вирішив відійти від відсилок до процедури створення Вищого антикорупційного суду (ВАКС), тепер до Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККС має ввійти, зокрема, три особи з числа міжнародних експертів, визначені ВРП на підставі пропозицій міжнародних та іноземних організацій, які надають Україні міжнародну технічну допомогу чи провадять свою діяльність у сфері юстиції та/або у сфері судової влади, та/або у сфері запобігання і протидії корупції. Також проєктом передбачений план «Б»: якщо суб’єкти формування конкурсної комісії не впоралися, то таких осіб пропонує Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Крім того, ВРП активізувала процес визначення нормативів річного навантаження кожного судді (кількість справ, розгляд яких має бути завершений протягом року). Такий показник стане основою для обґрунтування кількості суддів у судах України, нормативів тривалості розгляду судових справ і подальшого фінансового та кадрового заохочення суддів, які працюють із надмірним навантаженням.

Було опубліковано Закон України № 679­IX про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу ВККС.

Липень присяги

Вливання нових суддів у судову систему відбулося двома хвилями: спочатку на урочистій церемонії 28 липня присягу склало понад 200 новопризначених суддів, а потім 15 грудня — майже 250 суддів склали присягу і набули повноважень. Відтак, пройшов майже рік від дня визнач­ної перемоги у Великій Палаті ВС, якою конкурс було розблоковано — і кандидати в судді, які відстоювали своє право на професію, самі одягнули мантії.

Рада суддів України висловилася щодо проєкту Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки, який було надіслано з Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) від 6 липня 2020 року № 14­06/29664/20. Проєкт було визнано таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, не відповідає завданням та повноваженням НАЗК, а також ставить під загрозу незалежність судової влади. До ВРП надійшло понад півтори сотні листів судів, які містили зауваження до проєкту Антикорупційної стратегії.

У липні були розсекречені нові «плівки НАБУ». Детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) повідомили про підозру голові Окружного адміністративного суду м. Києва (ОАСК) Павлу Вовку, його заступнику та ще п’ятьом суддям цього суду, а також голові Державної судової адміністрації України Зеновію Холоднюку. За версією слідства, зазначені особи (загалом 12) діяли у межах злочинної організації на чолі з головою ОАСК, яка мала на меті захоплення державної влади шляхом встановлення контролю над ВККС, ВРП та створення штучних перешкод у їхній роботі. Представники судової влади парирували тим, що повідомлення їм не вручалися, а обшуки у суді вони розцінюють як тиск на суд. Торік, суддям ОАСК уже інкримінували винесення завідомо неправосудних судових рішень (за статтею, яка визнана у червні КСУ неконституційною) та втручання у діяльність судових органів для створення штучних перешкод у роботі ВККС.

Серпень гарантій

«Обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів» — підкреслив КСУ 28 серпня 2020 року в рішенні № 10­р/2020 у справі за конституційним поданням Верхов­ного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID­19, спричиненої коронавірусом SARS­CoV­2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин 1, 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу 9 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

КСУ вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить Конституції України. Суд вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропор­ційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України.

Обмеження суддівської винагороди сколихнуло хвилю відставок, адже суддям стало вигідніше покинути професію, аніж відправляти правосуддя. Рішення КСУ від 28 серпня трохи стримало «відставну хвилю», однак актуалізувало інше питання: де взяти гроші на повернення суддям невиплачених коштів?

ВРП ініціювала обговорення серед суддівської спільноти проєкту Положення про ЄСІТС.

Антикорупційний вересень

1 вересня ВРП розглянула клопотання Генерального прокурора Ірини Венедіктової про тимчасове відсторонення голови ОАСК Павла Вовка від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, і повернула його без розгляду. Клопотання щодо інших суддів ОАСК також були повернені без розгляду або в їхньому задоволенні було відмовлено.

Зареєстровано проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких Законів України щодо заповнення вакантних посад суддів місцевих судів» № 4055 від 4 вересня, яким пропонується тимчасово передати ВРП функції ВККС щодо завершення добору понад 300 кандидатів за загальними правилами. Йдеться про тих кандидатів, які «застрягли» у ВККС якраз посередині кваліфікаційного іспиту. Вони написали письмові роботи, які Комісія (у зв’язку з втратою повноважень) перевірити не встигла. Тепер понад 300 кандидатів «зависли» і без втручання законодавця їх питання з мертвої точки не зрушити.

Декількома днями пізніше була зареєстрована ініціатива, яка підтримується діючими суддями: законопроєкт «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо переведення суддів» № 4072. Він передбачає переведення діючих суддів без конкурсу і на регулярній основі.

5 вересня першу річницю процесуальної діяльності відзначив Вищий антикорупційний суд. Діяльність ВАКС і досі викликає дискусії у професійному правовому середовищі. Адвокати скаржаться на порушення процесуальних прав у ході судових засідань. Улітку навіть відбулося спільне засідання голів Комітетів Національної асоціації адвокатів України, присвячене порушенням прав «антикорупційних» адвокатів. Серед іншого було прийняте рішення звернутися до Ради суддів України про необхідність окреслення «червоних ліній» етичної взаємодії суддів ВАКС і адвокатів. Утім, роботу ВАКС критикують не всі захисники — деякі відзначають високий рівень написання судових рішень.

15 вересня ВРП вирішила звільнити у зв’язку з поданням заяв про відставку Ігоря Кушніра з посади судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Наприкінці вересня Рада суддів України рекомендувала 7 кандидатів для обрання на посаду судді КСУ з’їздом суддів України: Валерію Бабко, суддю Деснянського районного суду м. Києва, Оксану Грищук, професора кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету ім. Івана Франка, Миколу Гусака, суддю Верховного Суду, Олександра Коровайка, голову Херсонського апеляційного суду, Олександра Прокопенка, суддю Верховного Суду, Михайла Цуркана, заступника начальника (директора) відділу «Тестологічний центр» Національної школи суддів України, Віктора Яцину, суддю Харківського апеляційного суду. Окрім того, Рада вирішила посилити порядок денний XVIII з’їзду суддів України ще одним кадровим питанням: обрання членів ВРП на місце тих, чиї повноваження закінчуються у березні 2021 року.

Венеційський жовтень

Відповідно до рішення Ради суддів України від 8 жовтня 2020 року № 59, ХVІІІ з’їзд суддів України мав відбутися 8–10 грудня 2020 року (забігаючи наперед відзначимо, що і ця дата реалізованою не була).

9 жовтня Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) ухвалила висновок щодо законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування» (№ 3711).

У своєму висновку Венеційська комісія вказала на нагальну необхідність призначити приблизно 2000 суддів до судів першої та другої інстанцій. Перед Венеційською комісією виникла дилема: «з одного боку, є нагальна необхідність «швидкого запуску» Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з тим, щоб вакансії суддівських посад були заповнені якомога швидше, а з іншого — має бути забезпечено, щоб ВККС, створена для цієї цілі, не викликала сумнівів щодо доброчесності. Венеційська комісія може прийняти ідею «швидкого запуску», якщо (а) конкурсна комісія забезпечить доброчесність ВККС до початку її роботи та (b) норми проєкту закону № 3711, які підпорядковують ВККС Вищій раді правосуддя, будуть вилучені».

У середині жовтня ВРП ухвалила звільнити у зв’язку з поданням заяв про відставку: Тетяну Шипуліну з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Валентину Журавель з посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У парламенті зареєстровано ще одну точкову ініціативу — проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо завершення конкурсних процедур на зайняття посад суддів місцевих судів» № 4229. Проєкт спрямований на завершення конкурсних процедур близько 30 кандидатів у судді, які були «забуті» у вересневих указах Президента України у 2016 році. Їм досі доводиться відстоювати своє право на професію.

«Нам потрібні зміни. Але не перефразовані думки з попередніх варіантів судової реформи, а дієві рішення. Саме на них я чекаю від відповідної правової комісії, яка була створена при Офісі Президента» — такими словами Володимир Зеленський реанімував роботу Комісії з питань правової реформи під час виступу перед народними обранцями. Пізніше на закритому засіданні Ради національної безпеки та оборони України вирішено активізувати діяльність вказаної комісії та пришвидшити подачу пропозицій щодо судової реформи.

29 жовтня глава держави навіть вніс зміни до Указу від 7 серпня 2019 року № 584/2019 та ввів до складу консультантів та спостерігачів від міжнародних організацій, які беруть участь у роботі Комісії з питань правової реформи, п’ятьох осіб, серед них — Сергій Гришко (член Комісії з альтернативного вирішення спорів Міжнародної торгової палати) та Олександра Яновська (аташе з політичних питань Представництва Європейського Союзу в Україні).

Наприкінці жовтня ВРП звільнила Зеновія Холоднюка з посади голови ДСА за власним бажанням. З метою забезпечення безперебійного функціонування ДСА ВРП вирішила тимчасово покласти виконання обов’язків голови ДСА на замісницю — Людмилу Гізатуліну.

Найбільшим репутаційним ударом для України на міжнародній арені стало рішення КСУ від 27 жовтня у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України (№ 13­р/2020), яким фактично була знівельована вся антикорупційна реформа, а електронне декларування визнане неконституційним.

29 жовтня у парламенті було зареєстровано проєкт Закону «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства» № 4288, а в листопаді почали з’являтися альтеративні документи. Очевидно, що 2021 рік стане не тільки роком феноменальної реформи від Президента Зеленського, а й реформи у відношенні головного «ревізора» Основного Закону — КСУ.

Листопадова активізація

«Я чекаю від Комісії дієвих рішень та конкретних шляхів виходу — як із сучасної конституційної кризи, так і тотальної кризи довіри до органів судової влади. Навіть якщо для цього буде необхідно вносити зміни до Конституції України» — такі меседжі були озвучені Володимиром Зеленським під час засідання оновленої Комісії з питань правової реформи. Гарант Конституції вимагає нової реформи.

На розгляді ВРП перебуває 76 рекомендацій ВККС щодо призначення кандидатів на посади суддів місцевих адміністративних та господарських судів у ме­жах конкурсу, оголошеного 9 серпня 2019 року. У відповідь на колективне звернення кандидатів у судді ВРП повідомила, що візьметься за це питання після завершення всіх судових процедур. А ініціював ці судові процедури один із кандидатів, якого було рекомендовано, проте не у той адміністративний суд, до якого він прагнув. Відтак, кандидат у судді заблокував розгляд усіх матеріалів кандидатів у спеціалізовані суди. Він відмовився від позов­них вимог у справі № 9901/517/19, проте ініціював іншу справу — № 9901/342/20 (у грудні Касаційний адміністративний суд у складі ВС закрив провадження у цій справі, але є ймовірність, що позивач може звернутися до Великої Палати ВС).

Попри те, що суд не ухвалював жодних рішень, які унеможливлювали б розгляд питання кандидатів до спеціалізованих судів ВРП, Рада діє на випередження. Точніше — бездіє, що також призводить до поглиблення кадрової кризи в господарських та адміністративних судах.

Тим часом судова система «відзначила» рік безповноважної ВККС. І наразі немає жодних підстав вважати, що це кадрове завдання буде розв’язане найближчим часом.

ВРП оприлюднила деякі цифри: з початку року було звільнено 231 суддю, розглянуто майже 11,5 тис. дисциплінарних скарг, понад 300 повідомлень суддів про втручання в їхню діяльність щодо здійснення правосуддя. Також ВРП вирішила рекомендувати Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів.

XVIII з’їзд суддів України відбудеться 23–25 лютого 2021 року. Таке рішення було ухвалене Радою суддів України 25 листопада. І це вже остаточно. Мабуть.

Грудень дефіциту

Наприкінці листопада — на початку грудня у чотирьох касаційних судах відбулися збори суддів з питання обрання членів Великої Палати ВС у зв’язку зі сплином трирічного строку повноважень. Але в цілому колективи судів висловили довіру обраним раніше колегам, а оскільки закон не забороняє обіймати цю посаду два строки поспіль, тож оновлений склад Великої Палати ВС має такий вигляд: Тетяна Анцупова, Михайло Гриців, Олександр Золотніков, Всеволод Князєв, Олександр Прокопенко (Касаційний адміністративний суд у складі ВС), Володимир Британчук, Ірина Григор’єва, Жанна Єленіна, Галина Крет, Леонід Лобойко (Касаційний кримінальний суд у складі ВС); Юрій Власов, Лілія Катеринчук, Костянтин Пільков, Лариса Рогач, Ігор Ткач (Касаційний господарський суд у складі ВС), Дмитро Гудима, Віктор Пророк, Олена Ситнік, Валентина Сімоненко, Світлана Штелик (Касаційний цивільний суд у складі ВС), Валентина Данішевська, яка входить до складу Великої Падати ВС за посадою.

А фінансова криза у судах наблизилась до точки «критична». До ВРП звернулося близько 200 судів із листами про припинення повідомлення сторін про розгляд справ через брак коштів. Органи у сфері судоустрою закликали Міністерство фінансів України, комітети Верховної Ради України з питань бюджету та з питань правової політики невідкладно здійснити перерозподіл коштів Державного бюджету України на 2020 рік задля збільшення видатків на виплату суддівської винагороди, заробітної плати працівникам апаратів судів та на здійснення судочинства. Ба більше, судова система підрахувала, що обсяги видатків, передбачених у проєкті Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» для забезпечення діяльності судової влади, не відповідають реальній потребі. Найбільше занепокоєння викликає обсяг видатків на оплату праці суддів і працівників апаратів місцевих та апеляційних судів. 15 грудня, у День працівників судів, цей Закон прийнято, а 21 грудня — направлено на підпис Президенту.

Отже, ймовірно, фінансова криза, разом із кадровою, антикорупційною і конституційною тільки поглиблюватиметься.

2020 рік був роком криз. Чи стане 2021 рік роком виходу із цих криз?