Олег МАЛІНЕВСЬКИЙ

партнер EQUITY

Пандемія COVID­19 стала найбільш визначальною подією не лише 2020 року, а й для початку ХХІ століття. Її вплив яскраво відчувається і на судовій практиці, адже палітра наслідків досить широка, починаючи з труднощів фізичної участі в засіданнях як окремих сторін, так і суддів, закінчуючи дефіцитом фінансування судових установ. Проте разом із труднощами з’явилось і багато потенційних можливостей, як, наприклад, електронне та дистанційне судочинство.

Штучно створений кадровий дефіцит, спровокований рішенням КСУ щодо Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» № 193­ІХ, яким серед інших положень визнано неконституційними зміни щодо порядку формування ВККС. Це заблокувало кадрові процедури, які входять до функціоналу цього органу, ставши однією з основних причин кадрового дефіциту в судовій системі, який сягає понад 30 відсотків. Подальші дії законодавця були спрямовані на те, щоби комплексно розв’язати цю проблему. Найбільш дискусійне питання — участь міжнародних експертів — залишається, як ніколи, гострим. Узагалі воно відкрило досить важливий тренд подальшого реформування системи правосуддя — збільшення ролі міжнародних інституцій, часом фінансового аспекту, які під черговий кредит намагаються отримати ще більше впливу на кадрові питання вітчизняного правосуддя.

Активізація ролі Конституційного Суду України — особливо в оцінці відповідності Основному Закону важливих актів у сфері антикорупційної та судової реформи. КСУ став повноцінним гравцем не тільки у сфері судочинства, а й у політичному житті. Зворотний бік цієї ситуації в тому, що такі рішення викликали хвилю критики, часто необґрунтованої, на адресу всієї судової системи, що дало змогу окремим політикам (часто далеким від реалій справ) говорити про перезавантаження, навіть виносячи ці події на міжнародний загал.

Діяльність Великої Палати Верховного Суду також заслуговує на високу оцінку. І хоча вона запрацювала ще наприкінці 2017 року, саме в 2020­му можна чітко спостерігати усталену практику застосування судами нижчих інстанцій сформованих нею висновків, нове «прецедентослідувальне» ставлення щодо них. Саме цей рік показав, що Велика Палата досить продуктивна, і навіть попри спірність судових рішень з точки зору обґрунтованості та логіки суди в цілому стараються не відступати від висновків Великої Палати.