Проблемний кейс для кожного кредитора є завжди викликом в усіх сенсах. Треба зважити всі «за» і «проти», обрати стратегію, тактику та дії захисту і врахувати масу нюансів. Але важливим є і фінансовий бік такого питання, а саме витрати на повернення проблемної заборгованості.

У цій статті ми поговоримо про можливі фінансові витрати кредитора, для того щоб захистити його законне право на повернення суми боргу.

Поділимо процес на декілька етапів.

Етап перший. Суд

Почнемо з того, що якщо сторони вирішили свій спір перевести в площину судового процесу, кредитору доведеться сплатити судовий збір.

Ставка буде різною залежно від суми боргу. Якщо судовий збір сплачує юридична особа, то він становитиме 1,5 % від суми боргу, але щонайменше один прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб на 1 січня року, в якому подається позов, і не більш ніж 350 прожиткових мінімумів. Станом на 2021 рік максимальна сума сплаченого судового збору становить 794500 грн. Для деяких кредиторів судовий збір може стати серйозною перепоною для стягнення боргу, оскільки якщо він є значним, то кредитору доведеться сплатити чималу суму судового збору. Також у разі забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно, рахунки, доведеться сплатити судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. На сьогодні це 1189,5 грн.

Не менш важливим є і факт подання позовної заяви до суду. Подаючи позов до судових інстанцій, які надзвичайно перевантажені, доведеться довго чекати на рішення. На жаль, реалії такі, що судові інстанції не завжди можуть розглянути позов протягом строку, встановленого законодавством. Господарські суди швидше розглядають справи, ніж суди загальної юрисдикції. Можливо, через те що господарські суди спеціалізуються саме на господарських справах. Їх багато, але все-таки менше, чим споживчих спорів. Мій рекорд ведення справи в районному суді столиці — три роки. Весь цей час я як представник кредитора намагалася звернути стягнення на предмет іпотеки.

Тому, йдучи до суду, запасайтеся терпінням, часом та ресурсами для сплати судового збору. І ставтесь із розумінням до того, що рішення може не бути винесено протягом передбаченого строку. Це важливо.

Після отримання рішення суду починається новий етап — його фактичного виконання.

Етап другий. Виконавча служба

Коли ви маєте на руках рішення, яке набрало законної сили, стають важливими швидкість та оперативність. Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» вам надано право обрати приватного виконавця або ж звернутися до органів державної виконавчої служби. Тут кожен кредитор обирає те, що хоче та що до вподоби. Швидкість у таких ситуація є основним моментом, оскільки деякі юридичні особи в разі стягнення з них значної суми коштів можуть спекулювати процедурами банкрутства, що ускладнює процес виконання рішення суду.

З практичного погляду, в питанні стягнення боргу за іпотечним кредитом приватні виконавці все ж працюють досить оперативно. Також процес стягнення боргу прискориться, якщо боржник — юридична особа є компанією, яка працює та має реальні активи.

У таких ситуаціях приватний виконавець зреагує швидко.

Однак варто зазначити, що не всі виконавчі документи може виконувати саме приватний виконавець. У статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» наведено вичерпний перелік рішень, які не підлягають виконанню приватним виконавцем, а саме:

1) рішення про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішення, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави в статутному капіталі яких перевищує 25 % та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішення, за якими боржником є юридична особа, примусову реалізацію майна якої заборонено відповідно до закону;

4) рішення, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішення адміністративних судів та Європейського суду з прав людини;

6) рішення, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішення про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішення, за якими боржниками є діти або фізичні особи, яких визнано недієздатними чи цивільну дієздатність яких обмежено;

9) рішення про конфіскацію майна;

10) рішення, виконання яких віднесено цим законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інші рішення, передбачені цим законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Тобто якщо вашим боржником є держава або ж державне підприємство, то вам прямий шлях тільки до департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. В усіх інших випадках можлива співпраця з приватним виконавцем.

Кошторис

Щодо імовірних витрат. Якщо приватний виконавець під час виконавчих дій описав майно, то йому доведеться таке майно оцінити перед реалізацією на публічних торгах.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів чи спеціалістів), а для проведення оцінки майна — суб’єктів оцінної діяльності — суб’єктів господарювання. Винагорода та інші витрати, пов’язані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб’єкта оцінної діяльності — суб’єкта господарювання, належать до витрат виконавчого провадження.

Також Законом України «Про виконавче провадження» передбачено й можливе авансування в певних ситуаціях, а саме:

— за умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», витрат виконавчого провадження документи такого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами (частина 3 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»);

— у разі залучення до проведення виконавчих дій суб’єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов’язаних із перерахуванням коштів, стягувач зобов’язаний додатково здійснити авансування таких витрат (частина 1 статті 43 Закону України «Про виконавче провадження»);

— у разі відсутності технічної документації на майно, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. Якщо стягувач протягом 10 робочих днів із дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу за умови, що відсутнє інше майно в боржника, на яке можна звернути стягнення (частина 5 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Варто звернути увагу, що в разі перебування виконавчого провадження на виконанні в приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат є обов’язковим лише на вимогу виконавця.

Після того як приватний виконавець реалізує майно на публічних торгах, кредитор отримує кошти на свій розрахунковий рахунок.

Етап альтернативний. Позасудовий спосіб

Такий етап можливий у випадку, якщо ви кредитор і маєте майно в іпотеці. Тоді, оминаючи судові спори, кредитор пише повідомлення про усунення порушення. Коли минуть 30 днів із моменту такої вимоги, кредитор звертається до приватного нотаріуса та оформлює іпотеку відповідно до статей 33, 37, 38 Закону України «Про іпотеку». У такому випадку кредитор сплачує нотаріусу нотаріальні та супутні витрати, які можуть бути абсолютно різні залежно від вартості іпотечного майна.

Досягти мети

Підбиваючи підсумок, можу сказати таке. Який спосіб обрати — судовий чи позасудовий, — вирішує сам кредитор залежно від багатьох факторів, ресурсів та часових меж. У будь-якому випадку основною метою таких дій є законне повернення своїх коштів.

СТАРОДУБ Ірина — керівник судового відділу Moneyveo, м. Київ