Різниця в доступі до права на батьківську відпустку є дискримінацію за ознакою статі

6 липня ц.р. рішенням у справі «Груба та інші проти Росії» (скарги № 66180/09, № 30771/11, № 50089/11 та № 22165/12) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що у всіх чотирьох випадках мало місце порушення статті 14 (заборона дискримінації) в поєднанні зі статтею 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція).

Справа стосувалася різниці в праві на батьківську відпустку (відпустку для догляду за дитиною до трьох років) між поліцейськими-чоловіками та їх колегами — жінками.

Усі заявники клопотали про надання такої відпустки, проте отримали відмову, вмотивовану тим, що поліцейські чоловічої статі можуть скористатися правом на батьківську відпустку лише у випадку, якщо дитина залишилася без догляду матері. Зокрема, це стосувалося випадків, коли за станом здоров’я матері не могли повноцінно піклуватися про немовлят.

ЄСПЛ вважає, що різниця у ставленні до поліцейських-чоловіків та жінок щодо права на батьківську відпустку не була виправданою. Влада не змогла збалансувати законну мету оперативної ефективності поліції та права заявників не зазнавати дискримінації за ознакою статі.

ЄСПЛ відхилив скаргу вдови і доньки Ясіра Арафата

Європейський суд з прав людини 1 липня ц.р. визнав неприйнятною скаргу у справі «Ель Кодва Арафат проти Франції» (№ 82189/17).

Заявниці скаржились на порушення їх права на справедливий судовий розгляд, передбачений пунктом 1 статті 6 Конвенції, під час провадження, до якого вони були залучені як цивільні сторони, у справі про умисне вбивство Ясіра Арафата.

ЄСПЛ вказав, що розслідування було розпочато своєчасно, велося старанно, було проведено багато слідчих дій як у Франції, так і за кордоном, і на всіх стадіях провадження заявники за допомогою адвокатів мали змогу ефективно реалізовувати свої права та висувати подання щодо різних спірних аспектів. Водночас відмови у виконанні деяких клопотань заявників після належного розгляду національними суддями та відхилення в мотивованих рішеннях самі собою не можуть поставити під сумнів справедливість судового розгляду в цілому.