Оскарження податковим органом рішення про реєстрацію припинення юрособи, у якої наявний податковий борг, здійснюється в порядку КАС України — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Юридична практика № 27-28 (1228-1229) » Оскарження податковим органом рішення про реєстрацію припинення юрособи, у якої наявний податковий борг, здійснюється в порядку КАС України

Оскарження податковим органом рішення про реєстрацію припинення юрособи, у якої наявний податковий борг, здійснюється в порядку КАС України

Незгода з рішенням державного реєстратора про реєстрацію припинення юридичної особи у зв’язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, що належить до юрисдикції адміністративних судів

25 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до державного реєстратора комунального підприємства «Р» (КП «Р») Ф. про скасування державної реєстрації, встановив таке.

 

  1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.         Короткий зміст позовних вимог

Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду з позовом до державного реєстратора КП «Р» Ф. про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи — товариства з обмеженою відповідальністю «В» (ТОВ «В») (запис від 14 серпня 2019 року № *).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, податковий орган зазначав, що всупереч наявному податковому боргу та попри повідомлення контролювального органу про податкову заборгованість ТОВ «В», державний реєстратор вніс до Єдиного державного реєстру запис про припинення державної реєстрації товариства за принципом мовчазної згоди. Зауважує, що процедура вчинення реєстраційних дій вимагає перевірки державним реєстратором документів та підстав для виконання відповідної реєстраційної дії, а повідомлення податкового органу про наявність податкової заборгованості є підставою для відмови в державній реєстрації припинення юридичної особи.

1.2.         Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, закрито провадження у справі.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, закрив провадження у цій справі з огляду на те, що спір про скасування державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Водночас спір про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР, а тому такий спір не є публічно-правовим та повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства. У цих висновках суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17 червня 2020 року № 826/10249/18.

 

  1. ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи скаржника зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що цей спір не є публічно-правовим

у розумінні Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.

Позивач акцентує увагу на тому, що висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17 червня 2020 року № 826/10249/18 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на відмінність обставин, що були предметом судового розгляду.

Для обґрунтування своєї позиції позивач посилається на положення Податкового кодексу (ПК) України та норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (Закон № 755),

стверджуючи, що саме реалізуючи визначені в ПК України владні повноваження щодо податкового контролю, податковий орган звертається до державного реєстратора з повідомленням про наявність податкового боргу, що відповідно до статті 28 Закону № 755 є підставою для відмови в державній реєстрації припинення юридичної особи

в результаті ліквідації. Зауважує, що за нормою статті 6 Закону № 755 державний реєстратор як суб`єкт владних управлінських функцій перед вчиненням реєстраційної дії зобов’язаний перевірити наявність підстав для відмови в державній реєстрації, якою серед іншого є наявність податкового боргу платника. Попри здійснене позивачем повідомлення за встановленою формою № 27-ОПП про податковий борг, відповідачем проведено державну реєстрацію припинення ТОВ «В» за принципом мовчазної згоди, який, своєю чергою, може бути застосовано виключно за відсутності від державних органів відповідних документів або відомостей.

Наголошує, що право контролювального органу щодо звернення в порядку адміністративного судочинства з позовом про скасування державної реєстрації юридичної особи прямо передбачено нормами КАС України та визначено в статті 67 ПК України.

Відповідач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

 

  1. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів скаржника і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо характеру спірних правовідносин та належності спору до юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів брала до уваги таке.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Водночас суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина 4 статті 5 КАС України).

Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб’єкта владних повноважень із позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльовано в пунктах 3 та 5 частини 1 статті 19 КАС України, якими передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб’єктами владних повноважень із приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (зокрема, делегованих повноважень) та за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом.

Предметом судового розгляду в цій справі є правомірність дій державного реєстратора комунального підприємства «Р» Ф. під час внесення реєстраційного запису від 14 серпня 2019 року № * про державну реєстрацію припинення юридичної особи — ТОВ «В» та, відповідно, наявність підстав для скасування такого реєстраційного запису.

Отже, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб’єкта владних повноважень та має прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом.

Таким чином, дослідженню в цій справі підлягає саме владне, управлінське рішення відповідача щодо державної реєстрації припинення юридичної особи, прийняте відповідачем як суб’єктом владних повноважень.

Право податкового органу на звернення до суду з позовом про ухвалення судового рішення щодо скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців обумовлено спеціальним законодавством.

Так, відповідно до підпункту 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролювальні органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою — підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.

Аналогічні положення також закріплено пунктом 67.2 статті 67 ПК України.

Своєю чергою, процесуальним законом чітко і недвозначно закріплено юрисдикцію таких спорів за адміністративними судами, про що свідчать положення пункту 4 частини 6 статті 12 та пункту 3 частини 1 статті 263 КАС України в сукупністю зі статтею 1 цього Кодексу.

Щодо посилання судів першої та апеляційної інстанцій на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18, Суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 ідеться про те, що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа справді припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема, якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо в процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не спричиняє наслідків. Отже, спір про скасування державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах. Такий спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, зокрема, якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку з провадженням господарської діяльності. Процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Велика Палата Верховного Суду, заповнюючи цю прогалину закону, в постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов’язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Проте висновки Суду в наведених справах не є релевантними відносно цієї справи, оскільки в ній із позовом до адміністративного суду звернувся саме суб’єкт владних повноважень, обґрунтовуючи таке звернення обставинами, що безпосередньо пов’язані з виконанням владних управлінських функцій, якими наділено податковий орган відповідно до закону.

У справі ж № 826/10249/18, на яку послалися суди першої та апеляційної інстанцій, закриваючи в цій справі провадження, позовні вимоги були заявлені фізичною особою та обґрунтовувались відсутністю в осіб, які звернулися до державного реєстратора із заявою про припинення юридичної особи, повноважень на вчинення таких дій та, як наслідок, фіксування їх у ЄДР. У справі № 813/6286/15, на яку також посилався і суд апеляційної інстанції, спірні відносини виникли у зв`язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення господарських зобов`язань.

Отже, обсяг і зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням відповідача у зв’язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, виникнення якого пов’язане зі здійсненням позивачем владних управлінських функцій, що належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 640/717/20, від 8 грудня 2020 року у справі № 640/9648/19, від 17 березня 2021 року у справі № 640/5058/19.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та/або апеляційної інстанції та скерування справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної ухвали суду першої інстанції та/або постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене в цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а справа — скеруванню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд постановив:

— касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково;

— ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року скасувати;

— справу скерувати до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

(Постанова Верховного Суду від 25 червня 2021 року. Справа № 640/22197/19. Суддя-доповідач — Блажівська Н.Є. Судді — Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.)

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA