Ірина ГОНЧАР
«Судовий вісник»

Запровадження електронного суду мало зняти чимало питань у доступі до правосуддя. Це і подолання фізичних перешкод на шляху до суду, незалежність від графіка роботи поштових відділень, відсутність потреби у виготовленні копій тисяч сторінок сторонами та зберігання стосів «макулатури» в судах тощо. Судитися мало стати легше, простіше й ефективніше — така була ідея судової реформи. Та суди виявилися неготовими до інновацій. Попри те, що система працює принаймні в тестовому режимі, завантажені за її допомогою документи дуже часто не приймаються судами, які не включені до пілотного проекту.

Усі ухвали про залишення позову (чи скарги) без руху містять подібні аргументи.

«Відповідно до листа ДСА України № 15-4999/19 від 28 лютого 2019 року відтерміновано початок функціонування Єди–
ної судової інформаційно–телекомунікаційної системи.

Станом на 17 травня 2019 року функціонування Єдиної судової інформаційно–телекомунікаційної системи не розпочато.

Відповідно до підпункту 17.1 пункту 17 розділу «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу (ГПК) України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно–телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначене (пункт 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що позовна заява*** подана в електронній формі до початку функціонування Єдиної судової інформаційно–телекомунікаційної системи, таку заяву треба вважати поданою з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 174 ГПК України, що є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 174, 234 ГПК України, суд ухвалив: повернути позовну заяву та додані до неї документи» — наводить цитату з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17 травня ц.р. у справі № 904/1990/19.

Пишіть, ми вам відмовимо

При цьому в інших судах постійно повідомляють про роботу системи у тестовому режимі і запрошують користувачів користуватися нею для передачі позовів та матеріалів до суду.

Наприклад, Зарічний районний суд м. Суми інформує своїх відвідувачів, що «з початку 2019 року підсистема «Електронний суд» працює в тестовому режимі. Тобто заяви до будь–якого суду України можна подавати онлайн, відстежувати хід справи (навіть якщо нею займається ваш адвокат), оскаржувати рішення… — усе це можна робити, зареєструвавшись в «Електронному кабінеті», не виходячи з дому». Там навіть провели захід для ознайомлення з роботою системи.

Відповідно до інформаційного повідомлення на веб–сторінці цього суду, 12 червня 2019 року в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми відбулася зустріч із працівниками Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми та працівники юридичного відділу Головного управління Національної поліції у Сумській області.

Голова Зарічного районного суду м. Суми Ганна Шелєхова, помічник голови суду Юлія Хілько та помічник заступника голови суду Юлія Шевченко розповіли про особливості роботи підсистеми «Електронний суд», переваги користування нею, порядок авторизації та створення особистого електронного кабінету. «Найбільша перевага підсистеми «Електронний суд» — це можливість мати постійний доступ до всіх матеріалів справи, скорочення до мінімуму часу на пересилання документів, отримання судових повісток та інших процесуальних документів учасниками судового процесу на їхні офіційні електронні адреси тощо» — цитують у суді Ганну Шелєхову. Там також підготували пам’ятки щодо реєстрації особистого кабінету та повідомили, що працівники суду допоможуть зареєструватися або завантажити позовну заяву у разі виникнення запитань.

Тобто тоді як одні суди рекламують систему і розповідають про її переваги, адвокати оформили цифрові підписи і вже почали подавати документи через систему, інші продовжують стверджувати, що така подача не відповідає приписам процесуального законодавства.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, поданої через Єдину судову інформаційно–телекомунікаційну систему (ЄСІТС), Шостий апеляційний адміністративний суд зазначає у своїй ухвалі від 13 червня 2019 року у справі № 640/1374/19: «У газеті «Голос України» (№ 42(7048) від 1 березня 2019 року) опубліковане повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно з яким відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно–телекомунікаційної системи, Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «Голос України» (№ 229 (6984) від 1 грудня 2018 року).

З огляду на викладене на сьогодні ЄСІТС роботу не розпочала. Відповідно до підпункту 15.1 підпункту 15 пункту 1 розділу VII
«Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно–телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі».

А Самарський районний суд м. Дніпропетровська, на додачу до вже наведених доводів зазначив, що його, тобто Самарський районний суд м. Дніпропетровська, «станом на 5 червня 2019 року не віднесено до пілотних судів, однак, така система підключена до Самарського районного суду м. Дніпропетровська відповідно до наказу ДСА України від 2 липня 2018 року № 339, що і стало передумовою для реєстрації вказаної заяви, у той же час підстави для використання сервісу «Електронний суд» у Самарського районного суду м. Дніпропетровська відсутні». Наскільки цей довід логічний і достатній для відмови, розбиратимуться суди вищестоящої інстанції, а може, і Європейський суд з прав людини, якщо Державна судова адміністрація України разом із Вищою радою правосуддя не зможуть навести лад у використанні ЄСІТС.

Дотичні питання

Тим часом користувачі системи виявляють наявні недоліки. Так, адвокатка Катерина Ковалевська повідомила, що суддя одного районного суду Вінницької області не допустив її до участі у справі в режимі відеоконференції, мотивувавши відмову тим, що документи подано через електронний суд, тобто наявна лише копія ордера. А відповідно до позиції Верховного Суду адвокат не має права самостійно засвідчувати копії ордера. Власне, електронна система не допускає можливості подання оригіналів, а тому це треба врахувати у процесуальному регламентуванні правовідносин. Це ж може стати перешкодою для визнання доказів.

Або ще такий нюанс. Система не допускає можливості формування довіреності для одного представника від кількох позивачів — проставити два чи більше підписів на документі в системі можуть тільки судді — члени колегії з розгляду справи, а не сторони провадження. У той же час подача одного спільного позову на підставі двох окремих довіреностей стала причиною для відмови у прийнятті касаційної скарги.

Очевидно, що інновації даються непросто українському суспільству й органам, наділеним владними повноваженнями зокрема. Проте такий формальний підхід суддів до виконання вимог процесуального закону при подачі матеріалів через ЄСІТС може нівелювати той позитив, який мало привнести запровадження системи. І чим довше суди готуватимуться до переходу з тестового в робочий режим, тим більша ймовірність відторгнення системи учасниками судових проваджень.