Ірина ГОНЧАР
«Судовий вісник»
У процесі реалізації судової реформи в Україні проводилося безліч конкурсів на зайняття суддівських посад. Їх результати часто піддають критиці і представники влади, і громадяни, проте проходження встановленої законом процедури та неможливість скоригувати рішення органу, визначеного законом відповідальним за проведення таких процедур, є гарантією формування «суду, встановленого законом» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція). Відповідно, порушення законодавчих правил або принципу розподілу влад є серйозною підставою для визнання порушення права на справедливий суд. Про це свідчить практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Зокрема, цікавим для українських чиновників та громадян у цьому аспекті може бути рішення ЄСПЛ від 12 березня 2019 року у справі «Гурдмундур Андрі Брадссон проти Ісландії» (скарга № 26374/18). У справі заявника його скаргу було відхилено новим судовим органом, який почав функціонувати у 2018 році, проте він вважав, що рішення про відмову ухвалив незаконний суд. Йдеться про Апеляційний суд Ісландії, який відмовив у перегляді вироку стосовно заявника.
У скарзі заявник стверджував, що один із суддів (А.Є.), який брав участь у розгляді його питання, був призначений з порушенням відповідної процедури за чинним національним законодавством. Нібито міністр юстиції свавільним рішенням не взяв до уваги кандидатури чотирьох кандидатів із списку 15 найбільш кваліфікованих, запропонованих відповідним Комітетом, який оцінював кандидатів до призначення, і, всупереч процедурі, замінив їх на чотирьох інших претендентів, включаючи оскаржуваного суддю. Згодом парламент, порушивши порядок голосування, затвердив змінених кандидатів списком, без голосування по кожному кандидату окремо.
Національний Верховний суд визнав, що процедура не відповідала закону, як це передбачено нормами тимчасового положення нового законодавства про судоустрій, проте не вважав це порушення «істотним». Уряд стверджував, що, незважаючи на ці порушення, А.Є. був призначений суддею апеляційного суду і набув повноважень судді так само, як і будь–хто інший, призначений суддею апеляційного суду. Процедурні порушення не призвели до того, що А.Є. не має повноважень. Таким чином, заявник мав справедливий судовий розгляд перед судом, встановленим законом, у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Проте ЄСПЛ не прийняв цих доводів, вказавши на таке.
По–перше, як уже встановив Верховний суд, і міністр юстиції, і парламент порушили чинні правила призначення суддів до апеляційного суду, зокрема щодо заміни одних кандидатів–переможців на інших за межами списку найкращих претендентів. Таким чином, Верховний суд повинен був відповідно до Конвенції визначити, чи дії міністра юстиції та парламенту були грубим порушенням застосовних правил, що діяли на момент розгляду справи, з урахуванням прецедентної практики ЄСПЛ.
По–друге, порушення національного законодавства, що стосується створення та компетенції судових органів, призводить до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Для ЄСПЛ неважливо, чи висновки Верховного суду, які застосовуються у процесі призначення А.Є., вплинули на справедливість судового розгляду справи заявника, як стверджує уряд. Сам факт, що суддя, чиє призначення відбулося поза законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, визначає кримінальну відповідальність, є достатнім для встановлення порушення цього положення відповідно до основного принципу верховенства права.
По–третє і головне, ЄСПЛ нагадує висновки Верховного суду у справі заявника від 24 травня 2018 року та два рішення від 19 грудня 2017 року. Міністр юстиції зняв зі списку 15 кандидатів, визнаних Комітетом як найбільш кваліфіковані, чотирьох кандидатів, котрі посіли 7, 11, 12 і 14 місця у внутрішньому рейтингу Комітету, та поставив їм на заміну кандидатів, які займали 17, 18, 23 і 30-те відповідно. Хоча міністр юстиції за законом міг подати інші кандидатури, ніж визначені Комітетом, до парламенту, проте у цьому випадку він не надав незалежного обґрунтування свого рішення. Таким чином, порушення національного законодавства міністром юстиції в процесі призначення чотирьох суддів були фундаментальними і становили невід’ємну частину процесу призначення при оцінці та відборі цих суддів до новоствореного апеляційного суду. Окрім іншого, він проігнорував вимогу адміністративного законодавства та загальний принцип внутрішнього права, що при призначенні осіб на посаду треба обирати лише найбільш кваліфікованих.
По–четверте, у справах, ініційованих двома з чотирьох кандидатів, вилучених з переліку, висновок Верховного суду про те, що держава має виплатити їм моральну шкоду, базувалися на нездатності міністра адекватно визначити та дослідити компетенції чотирьох нових кандидатів порівняно з 15-ма, які визнані найбільш кваліфікованими Комітетом. Таким чином, у світлі фактичних висновків Верховного суду порушення національного законодавства міністром, на думку ЄСПЛ, не лише становили фундаментальний дефект у процесі, але й демонстрували нехтування відповідними правилами, чинними на той час.
По–п’яте, ЄСПЛ робить акцент на висновках Верховного суду у рішеннях від 19 грудня 2017 року про те, що національна правова база була створена безпосередньо для обмеження свободи вибору виконавчої влади при призначенні суддів, щоб оцінку фаховості кандидатів робив профільний Комітет з оцінки, що складається з експертів, призначених Верховним судом, Радою суддів, Асоціацією адвокатів та парламентом. Більше того, встановлюючи особливі правила призначення в Ісландії суддів нового апеляційного суду, парламент вирішив, що голосувати за них треба окремо по кожному претенденту, проте сам відхилився від застосовуваного цього правила.
Зважаючи на все це, ЄСПЛ дійшов висновку, що процес, за яким А.Є. був призначений суддею апеляційного
суду, становив грубе порушення застосовних чинних на той час норм. ЄСПЛ вважає, що процес був таким, в яко-
му виконавча влада мала надмірну свободу дій, не передбачену чинним законодавством, щодо вибору чотирьох суддів до нового апеляційного суду, а парламент не дотримувався правил голосування для забезпечення адекватного балансу між виконавчою та законодавчою гілками влади у процесі призначення. Процес призначення підірвав ту впевненість у судовій владі, що надихає громадськість у демократичному суспільстві, і суперечив самій суті принципу, що правосуддя повинен здійснювати суд, визначений законом — одному з фундаментальних аспектів верховенства права.
© Юридична практика, 1997-2024. Всі права захищені
Кількість адвокатських балів | Вартість |
---|---|
Відеокурс з адвокатської етики | 650 грн |
10 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 2200 грн |
16 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 3500 грн |
8 адвокатських балів (без адвокатської етики) | 1800 грн |
Щодо додаткової інформації
Email: [email protected]
Тел. +38 (050) 449-01-09
Пожалуйста, подождите…