прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Вийти за амністією

Податкова амністія — невіддільна частина детінізації економіки, а її успіх залежить від того, чи вдасться подолати недовіру громадян до державних інституцій
Громадянам не потрібно декларувати власну квартиру, площа якої не перевищує 120 кв. метрів, будинок площею до 240 кв. метрів чи земельну ділянку в межах норм безоплатного передання

З 1 вересня ц.р. в Україні стартувало одноразове (спеціальне) добровільне декларування, яке триватиме до 1 вересня 2022 року. Мета декларування — дати українцям можливість легалізувати доходи, з яких не було сплачено податки або було сплачено не в повному обсязі. В.о. голови Державної податкової служби України (ДПС) Євген Олейніков зазначив: «Більшість громадян сьогодні готові пройти процедуру одноразового добровільного декларування, щоб інтегруватися в сучасну систему відносин між бізнесом, суспільством і державою. Підтримка суспільством податкової амністії — запорука успіху цього заходу, який має стати фундаментом для побудови нової ефективної податкової політики держави».

Декларування стало можливим завдяки ухваленню 15 червня 2021 року ініційованого Президентом України Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» № 1539­ІХ (Закон).

 

Хто, кому і скільки

Відтак починаючи з 1 вересня 2021 року громадяни України, які мають активи, що не були оподатковані належним чином, можуть добровільно пройти одноразове декларування, сплатити одноразовий збір та легалізувати такі активи. Податкова амністія поширюється, зокрема, на активи у вигляді коштів, валютних цінностей, цінних паперів, рухомого та нерухомого майна в Україні та закордоном. Водночас готівкові накопичення може бути амністовано лише в разі їх переведення у безготівкову форму шляхом розміщення на спеціальних рахунках українських банків.

Скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи — резиденти, зокрема самозайняті особи, а також фізичні особи, що не є резидентами України, але були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких було отримано (набуто) об’єкти декларування, та що відповідно до Податкового кодексу (ПК) України є чи були платниками податків.

Декларанти матимуть право подати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію із зазначенням активів, що їм належать, із яких не було сплачено податки і збори, до 1 січня 2021 року. Водночас у декларації не зазначається інформація про джерела одержання (набуття) декларантом об’єктів декларування.

Одноразовому (спеціальному) декларуванню підлягають:

— валютні цінності;

— нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової та нежитлової нерухомості);

— рухоме майно;

— частки (паї) в майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інші корпоративні права, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності;

— цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом;

— права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди, не пов’язані із правом власності на цінні папери;

— інші активи фізичної особи, зокрема майно, банківські метали, не розміщені на рахунках, пам’ятні банкноти та монети, майнові права, що належать декларанту або з яких декларант отримує чи має право отримувати доходи на підставі договору про управління майном чи іншого аналогічного правочину та не сплачує власнику такого майна частину належного власнику доходу.

Базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування є грошова вартість відповідного об’єкта декларування або номінальна вартість грошової вимоги, зокрема за позиками, наданими третім особам.

Сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування щодо задекларованих об’єктів визначається шляхом застосування до бази для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування таких ставок:

— 5 % щодо валютних цінностей на рахунках у банках в Україні, а також інших активів, які перебувають (зареєстровані) в Україні;

— 9 % щодо валютних цінностей на рахунках в іноземних фінансових установах, а також інших активів, розміщених за кордоном;

— 2,5 % щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більш ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 1 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання декларації.

 

У режимі секретності

Ставка спеціального збору самостійно встановлюється декларантом, а сума збору, відповідно, самостійно розраховується до сплати на підставі вартості задекларованого майна, яку має бути документально підтверджено для випадків наявності грошових цінностей та закордонних активів. Збір може бути сплачено одноразово протягом місяця з моменту подання декларації чи протягом трьох років трьома рівними частинами на бажання декларанта. Несплата (недоплата) збору веде до визнання декларації неподаною та до відсутності запропонованих офіційних державних гарантій, серед яких:

— звільнення декларанта від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства в межах складу й вартості задекларованого майна;

— неможливість застосування до декларанта, що повністю сплатив збір за амністію, заходів забезпечення кримінального провадження (в рамках
розслідування злочинів за статтями 212, 2121 Кримінального кодексу (КК) України), застосовування запобіжних заходів і вчинення слідчих (розшукових) дій за кримінальним провадженням (у рамках розслідування злочинів за статтями 212, 2121 КК України) у зв’язку з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням зазначеного у спецдекларації майна за будь­який період до 1 січня 2021 року;

— неможливість початку провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо декларанта за порушення податкового та валютного законодавства, а також за статтями 1551, 162, 1621, 1631 (щодо самозайнятої особи), 1632 (щодо самозайнятої особи в частині сплати єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), 1634, 155–163, 164 (щодо самозайнятої особи), 1641, 1642 (щодо фізичної особи — підприємця), 1651 (щодо самозайнятої особи), 1666 (щодо самозайнятої особи) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас одноразові декларації та відомості, що містяться в них, не може бути використано в розслідуваннях та/або перевірках стосовно декларанта, а також як докази в кримінальних провадженнях за ухилення від сплати податків та/або єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), у справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах (у межах складу та вартості задекларованих активів). Проте в цьому переліку немає винятку для використання спецдекларацій як доказів у господарських справах (відомості декларанта можуть стати такими, до яких «дотягнеться» офіційно банк у разі існування господарського спору про стягнення заборгованості за кредитом, за яким, наприклад, декларант став майновим поручителем).

Декларантів має також утішати запевнення, що відомості, які містяться у відповідних спецдеклараціях та доданих до них документах, є конфіденційною інформацією та не підлягають розголошенню фіскальними органами та їх посадовими особами без письмової згоди декларанта, крім випадків, коли це прямо передбачено законами або рішенням суду.

Усеукраїнська кампанія з одноразового (спеціального) добровільного декларування стартувала 1 вересня 2021 року і триватиме по 1 вересня 2022 року. Особа, яка вирішила задекларувати свої ризикові активи, тобто декларант, зможе починаючи з 1 вересня 2021 року подати до ДПС таку декларацію.

Декларація буде подаватися тільки в електронній формі. У ній потрібно буде вказати відомості про декларанта для його ідентифікації (прізвище, ім’я, по батькові, податковий номер), відомості про об’єкти декларування. Для грошових активів — вид, розмір і валюту активу, класифікацію банківських металів тощо. Для рухомого та нерухомого майна — місце розташування або зберігання, вид, назву, рік виробництва/випуску тощо.

Водночас зазначати інформацію про джерела одержання/набуття об’єктів декларування в добровільній декларації не потрібно. З одного боку, це позбавляє декларанта необхідності розкривати джерела походження статків, а з іншого — через те, що в декларації не зазначається джерело походження активів, у особи, яка подала декларацію, зберігається ризик притягнення до відповідальності за ухилення від сплати податків, оскільки задекларовані нею активи не завжди можливо пов’язати з іншим конкретним активом (зокрема, готівковими коштами).

 

Питання на 14 мільярдів

Особливою категорією українських громадян, на яких, безумовно, розрахована кампанія добровільного декларування, є так звані заробітчани. Чисельність трудових мігрантів, за різними оцінками, становить від 2,5 до 3,2 млн осіб і, за офіційними даними 2020 року, вони переказали в Україну12–14 млрд дол. США, що становить загалом до 10 % ВВП нашої держави. Водночас їх перекази в Україну витрачаються, як правило, родичами на придбання якихось речей, майна, частина може йти в заощадження. І саме з цими активами можуть виникнути проблеми під час добровільного декларування.

Добре, якщо український громадянин офіційно працював і сплачував податки за кордоном. Якщо між Україною та державою, в якій працює особа, укладено угоду про уникнення подвійного оподаткування, то відповідно до норм ПК України можна зарахувати суму податків, сплачених за кордоном, під час розрахунку суми податку, який підлягає сплаті в Україні, тож їм не доведеться платити податки ще раз. А як бути родичам заробітчан, які отримували перекази в Україні та, приміром, клали ці кошти на депозит у банк на своє ім’я? Так само незрозуміло, як бути у випадках, якщо людина працювала за кордоном нелегально і, відповідно, не сплачувала жодних податків.

Таким чином, категорія трудових мігрантів та їх родичів в Україні, які прид­бавали певне майно на своє ім’я, може стати однією з цільових груп податкової амністії. Або ж той, хто не скористається нею, бо не має довіри ані до державних органів, ані до гарантій, що ними декларуються, згодом може наражатися на ризики податкових перевірок особистих доходів та донарахувань уже за звичайною ставкою податку, а не за пільговими відсотками залежно від виду доходу чи майна, як пропонується Законом.

 

«Конвертована» проблема

Експерти юридичного ринку наголошують, що Закон містить низку як прихованих, так і очевидних ризиків, водночас можливість бути звільненим від відповідальності у певних випадках є доволі сумнівною перевагою, враховуючи всі фактори у взаємозв’язку.

Зокрема, існують реальні ризики для роботодавця, який за «доброю» українською традицією виплачував зарплату працівнику «в конверті». У випадку, якщо працівник вирішив використати амністію для легалізації своїх доходів, такий роботодавець може наразитися на неприємності, адже Закон охоронятиме виключно декларанта, а не осіб, від яких він отримував доходи. У наш диджиталізований час контролювальні органи навіть із соціальних мереж можуть спокійно встановити місце роботи особи, яка декларує кошти, і піти перевіряти його роботодавця. На думку Олександра Третьякова, старшого юриста ЮФ «Антіка», якщо мова йде про готівкові кошти, ситуація стає ще складнішою: формально ці кошти також можна задекларувати. Однак зробити це можна лише шляхом внесення їх на спеціальний рахунок у банку. І під час такого внесення банк проводить фінансовий моніторинг і зобов’язаний встановити джерело походження цих коштів. А отже, буде встановлено, що ці кошти є зарплатнею в конверті.

Про потенційні податкові та юридичні ризики для роботодавця каже і Іван Маринюк, юрист ЮФ «Ілляшев та Партнери». Але, за його словами, в тому випадку, коли робітник захоче амністувати свої «конвертні» гонорари, контролювальному органу требу бути ще довести, що саме останній як податковий агент у певний період часу порушив вимоги законодавства. Крім того, слід враховувати строк давності в три роки для здійснення перевірок та нарахування грошових зобов’язань. Ба більше, можливо, це колишній роботодавець працівника не виконував обов’язків податкового агента, а не поточний?

Добровільне декларування має більше ризиків, аніж переваг, вважає Андрій Трембіч, адвокат АФ «Грамацький і Партнери». На його думку, ми є свідками парадоксу замкненого кола бідних країн: у населення в країнах третього світу на руках капіталу більше в десятки разів, ніж вони просять (і не завжди отримують) від міжнародних донорів і кредиторів. Але інвестувати ці кошти в свою ж економіку заважають податкові органи, готові «оприбуткувати» будь­кого, хто першим висунеться з тіні.

 

Правильним шляхом?

Не можна сказати, що Україна торує власний шлях, запроваджуючи податкову амністію: до нас ним пройшли вже чимало країн, дехто — неодноразово. Зокрема, під час першої легалізації доходів в Індії було виведено з тіні 8 млрд дол., а бюджет поповнився на 2,5 млрд дол. Ставка оподаткування була непорівнянна з українською — аж 30 %. Другого разу ставка була ще вищою — цілих 45 %, проте з тіні на світло вийшло ще 9,5 млрд дол., а державна скарбниця тримала 4,1 млрд дол. Під час першої легалізації капіталів у Казахстані під 0 % задекларували лише 500 млн дол., зате за кілька років під 10 % — уже 6,7 млрд дол. Загалом подібну процедуру регулярно проводять не лише країни з, так би мовити, низькою податковою культурою, але й цілком цивілізовані, приміром Німеччина. А італійці зробили легалізацію статків чимось на зразок національного виду спорту: в період з 2001 до 2015 року детінізація статків відбувалася тричі, внаслідок чого «засвітилося» 213 млрд євро, а італійський бюджет поповнився на 9,8 млрд євро. Скільки раундів податкової амністії буде в Україні і чи стане це ліками від тіньової економіки, залежить від того, наскільки прозорою буде процедура легалізації та чи втримається держава від спокуси скористатися конфіденційною інформацією, здобутою під час амністії, та «доперевірити» декларантів.

 

Олесь ЄВТЄЄВ «Юридична практика»


КОМЕНТАРІ


Олександр ТРЕТЬЯКОВ, старший юрист ЮФ «Антіка»

 

Може стати проблемою

Питання легалізації «зарплатні в конвертах» наразі залишається відкритим. Теоретично це можливо, особливо для коштів, розміщених на банківському рахунку (наприклад, якщо ви регулярно кладете свою «конвертну» зарплатню на картковий рахунок для зручності розрахунків).

Процедура прямо передбачає можливість декларування безготівкових коштів без зазначення джерел їх походження. Ба більше, вимагати інформацію про таке джерело заборонено.

Водночас, якщо мова йде про готівкові кошти, ситуація стає набагато складнішою. Формально ці кошти також можна задекларувати. Однак зробити це можна лише шляхом внесення їх до банку на спеціальний рахунок. І під час такого внесення банк проводить заходи з фінансового моніторингу та зобов’язаний встановити джерело походження коштів. А отже, і встановити, що ці кошти є зарплатнею «в конверті».

Чи буде банк згодом передавати цю інформацію в податкові органи? За власною ініціативою, безумовно, ні. Але якщо банк отримає відповідний запит від ДПС, інформація про факт виплати заробітної плати однозначно дійде до податкової, яка буде мати всі підстави провести перевірку роботодавця.

Тому «легалізація» заробітної плати у вигляді готівки може стати для роботодавця проблемою.


Іван МАРИНЮК, юрист ЮФ «Ілляшев та Партнери»

 

Виникають ризики

Спеціальним декларуванням доцільно скористатися тим, хто бажає узаконити активи/доходи, з яких не було сплачено податки, та вільно розпоряджатися ними в майбутньому. Крім того, з огляду на запровадження в Україні правил оподаткування контрольованих іноземних компаній та автоматичного обміну інформацією таку можливість слід використати власникам іноземних компаній та рахунків в іноземних банках.

Якщо кошти перебувають на рахунках в іноземних банках, то особа може їх задекларувати й сплатити ставку збору в розмірі 9 % або 7 %. Водночас переводити кошти в Україну та підтверджувати джерела їх походження не потрібно. Для застосування ставки у 5 % зазначені кошти потрібно перерахувати на спеціальний рахунок, відкритий в українському банку, та підтвердити джерела їх походження. За загальним правилом для зарахування коштів на рахунок іноземні банки запитають підтверджувальні документи щодо природи таких платежів. Їх також може бути використано як підтверджувальні документи для українських банків. Зокрема, джерелами походження таких коштів можуть бути виплата дивідендів іноземними компаніями, доходи від продажу корпоративних прав або нерухомого майна, відсотки, заробітна плата. Тому для застосування ставки 5 % декларанту потрібно «підняти папери» щодо своїх коштів. Водночас треба враховувати витрати на переказ та зарахування коштів, а також на належну підготовку документів для українських банків. Можливо, краще їх задекларувати за ставкою 7 % без зайвих переказів.

У разі якщо лише один зі співвласників задекларував свою частку (скажімо, хтось із подружжя задекларував свою  сімейних статків), то й гарантії, зокрема, декриміналізації поширюються лише на такого декларанта, а не на інших співвласників. За Законом спеціальну декларацію не може бути використано як доказ у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах. Проте не виключено, що така декларація стане поштовхом для контролювальних органів для пошуку інших доказів і підстав для податкової перевірки.

Якщо робітник захоче амністувати свої «конвертні» гонорари, для роботодавця можуть виникнути потенційні податкові та юридичні ризики. Проте контролювальному органу треба буде ще довести, що саме останній як податковий агент у певний період часу порушив вимоги законодавства. Крім того, слід враховувати строк давності в три роки для здійснення перевірок і нарахування грошових зобов’язань. Ба більше, можливо, це колишній роботодавець працівника не виконував обов’язків податкового агента, а не поточний?


Ірина СТАРОДУБ, керівник судового відділу Moneyveo

 

Поповниться бюджет

Метою нового Закону є створення стимулювання для виведення з тіні доходів, прихованих від оподаткування, та сприяння до залученню в економіку України додаткових ресурсів.

Закон визначає особливості проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб, яке відбуватиметься з 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 року.

Громадяни України матимуть право подати одноразову добровільну декларацію із зазначенням активів, що їм належать, і з яких не були сплачені податки і збори до 1 січня 2021 року. При цьому у добровільній декларації не потрібно буде вказувати інформацію про джерела походження задекларованих активів.

Декларант може вказувати серед активів валютні цінності (крім коштів у готівковій формі), цінні папери, рухоме та нерухоме майно, зокрема об’єкти незавершеного будівництва, частки у майні юридичних осіб, які знаходяться в Україні чи за кордоном.

Із задекларованих активів громадянин повинен буде сплатити збір, зокрема 5% щодо валютних цінностей на рахунках у банках в Україні, а також інших активів, що знаходяться (зареєстровані) в Україні; 9% щодо валютних цінностей на рахунках в іноземних фінансових установах, а також з інших активів, що знаходяться за кордоном; 2,5% щодо номінальної вартості державних облігацій України, придбаних декларантом у період з 1 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року.

Якщо громадянин сплатить усі необхідні збори, держава гарантуватиме йому звільнення від відповідальності за порушення податкового, валютного законодавства. Також гарантується нерозголошення державними органами та їхніми посадовими особами відомостей, що містяться в одноразових добровільних деклараціях, без відповідного рішення суду.

Я позитивно оцінюю цей Закон, оскільки таким чином є шанс зібрати певну кількість податкових платежів, які ніхто не сплачував через тінізацію доходів. Безперечно, не всі використають це право, але впевнена, що частина однозначно це зробить.


ТОЧКА ЗОРУ


 

Андрій ТРЕМБІЧ, адвокат АФ «Грамацький і Партнери»

 

Утрачені ілюзії

Мені здається, що ризики добровільного декларування очевидні та цілком випливають з усього попереднього досвіду комунікації нашого бізнесу з державою. Немає жодної обіцянки підприємцям від влади, яка була б виконана за змістом, обсягом і строками. Коли держава каже: «Увечері гроші, вранці стільці», то годі чекати вранці на обіцяні стільці. Держава добре засвоїла «сорок відносно законних способів вилучення коштів» у суспільства. На моє глибоке переконання, нинішня податкова система є апаратом нелегітимного насильства, формою узаконеного розбою. Держава, яка звикла виконувати монопольну функцію «стаціонарного бандита» на своїй ліцензованій території, сьогодні ніби говорить усім піднаглядним істотам: «Я знаю, що за всі ці роки ви приховали від мене багато цікавого. Хотілося б знати, що саме». Усі пам’ятають цей слоган із 90­х: «Заплати податки та спи спокійно». Ось тільки спокійно ніхто спати не буде, навіть сплативши державі відкуп у формі 5 % чистого податку. Адже, крім ДПС, є ще Державна служба України з питань праці, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, поліція, для найзапекліших — Служба безпеки України. Та й податкова нікуди не дінеться. Найближчі роки на «амністованих» чекає яскраве, сповнене вражень життя.

Викликає величезні сумніви задекларована мета, що популістично потрапила (як нині прийнято) до самої назви Закону: детінізація економіки. Насправді ж так звана тіньова економіка — це єдина надія України на нову індустріалізацію і зростання добробуту. Економічні революції та швидке зростання історично відбувалися в тих країнах, де були вкорінені традиції тіньової економіки (Голландія, Британія). Неможливо віддавати 60 % доходу чиновникам на удаваний перерозподіл (на свою користь) грошових потоків і сподіватися водночас на економічний розвиток. Це парадокс замкненого кола бідних країн: у населення в країнах третього світу на руках капіталу більше в десятки разів, ніж вони просять (і не завжди отримують) від міжнародних донорів і кредиторів. Але інвестувати ці кошти в свою ж економіку заважають податкові органи, готові «оприбуткувати» будь­кого, хто першим висунеться з тіні. Увесь цей фіскальний каток нової влади з посилення тиску на приватний бізнес і приватне життя («податок на Google», оподаткування доходів українців з­за кордону, нові правила податкової оцінки та багато іншого), заснований на припущенні «стаціонарного бандита», що десь він недоотримує від розжирілих комерсантів, хоча зрештою каток цей проїде здебільшого по споживачах — і підвищенням цін, і інфляцією. Враховуючи поточні тренди, обіцяний у 20­х роках період «нового процвітання» нам не загрожує. На відміну від численних державних агентів.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua

Інші новини

PRAVO.UA