КРИВЕНКО Костянтин — адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери», м. Київ

Цифрова революція триває, та людство активно винаходить нові сучасні рішення. Одним із таких рішень стало прий­няття світом віртуальних активів через їх масштабне визнання та наділення певним кредитом довіри. Так, у 2009 році світ уперше дізнався про блокчейн­технологію та її застосування під час організації обігу біткоїнів, із цього й почалася ера криптовалют.

Криптовалюта як основа криптоіндустрії

Криптовалюта (криптографічна валюта) — умовне визначення віртуальних активів, емісія та облік яких виконується децентралізованою системою в автоматичному режимі без впливу сторонніх осіб. Ідея криптовалют багато в чому побудована на технології блокчейну.

Біткоїн — це найвідоміша криптовалюта, яка на сьогодні має найбільшу капіталізацію. Саме біткоїн вивів криптоіндустрію на новий рівень. На нього не впливають ані фінансові регулятори, ані банки.

Отримати біткоїн можна в декілька способів:

— видобувати його самостійно (майнити);

— купити за фіатну (реальну) валюту;

— отримати як розрахунок за товари, роботи та послуги.

Інший різновид криптовалюти — альткоїни. Це будь­яка криптовалюта, крім біткоїна. Наразі їх існує кілька тисяч, і кожен вид має свої відмінності від класичного «бітка». Найвідоміший — Ethereum (ETH) — створено на основі окремої платформи на базі блокчейну з однойменною назвою.

Після популяризації криптовалюти її вартість збільшилась у десятки, а в деяких випадках — у сотні разів, таким чином спровокувавши розвиток криптоіндустрії та створивши нові сфери для заробітку.

Серед найпопулярніших видів діяльності з криптовалютами:

— майнінг — це видобуток криптовалют;

— криптотрейдинг — це діяльність гравців на криптобіржах (отримання прибутку, виграючи на різниці в цінах);

— криптоінвестування — вкладання коштів безпосередньо в криптовалюти або пов’язані з криптосферою види діяльності.

Правовий статус крипти в Україні та світі

Узагалі спроба державного регулювання криптовалют абсолютно не відповідає самій ідеї її створення — відсутності будь­якого регулювання. Однак держава не може собі дозволити ігнорувати правовідносини в суспільстві, які активно розвиваються.

У цьому контексті світ поділився на кілька таборів. У Японії, Швейцарії, Сінгапурі, Німеччині та США криптовалюти визнано легальними, натомість такі країни, як Китай та Іран, заборонили займатися майнінгом і встановили обмеження для фінансових установ і платіжних сервісів щодо операцій з криптовалютою.

Україна належить до країн, які начебто працюють над державним регулюванням галузі, однак насправді вичікують, коли більш розвинуті держави визначаться з вектором своєї політики стосовно криптовалют, а лише тоді стануть на той чи інший бік.

Це підтверджує неврегулювання протягом десяти років нової галузі та наявність у Верховній Раді України кількох різних законопроєктів. Один із них було прийнято в першому читанні, однак, відповідно до висновку профільних комітетів, він потребує суттєвого доопрацювання. Міністерство цифрової трансформації України обіцяє прийняття цього законопроєкту та іншого, який буде регулювати оподаткування операцій з криптовалютами, до кінця 2021 року. Поки що це лише політичні заяви.

Відсутність правового визначення криптовалют на території України — це і не добре, і не погано. З одного боку, діяльність у криптогалузі не заборонено, з іншого — відсутній правовий механізм щодо торгівлі криптовалютою або інвестування в неї та можливості легальної роботи юридичних осіб із криптовалютами, зокрема криптобірж.

Криптовалюта в злочинній діяльності

Немає добра без зла. Так, децентралізація, низька вартість трансакцій, швидкість і зручність, а також анонімність є безумовними перевагами та призводить до певної свободи дій користувачів. Вище перелічені властивості криптовалют також грають на руку злочинцям, які дуже активно їх використовують і як засіб вчинення злочину (наприклад, для розрахунку за протиправні дії або заборонені товари), і як предмет злочину. Крім того, криптовалюти використовуються для відмивання коштів, отриманих протиправним шляхом, унаслідок корупції, приховування незаконних статків.

Значна вартість криптовалют і подекуди безвідповідальне ставлення їх власників до безпеки таких активів породили новий напрям у злочинах проти власності.

Практика показує, що в правоохоронних органів з’явився новий вид розслідувань, навіть без належного визначення правового статусу криптовалют в Україні.

Протиправне заволодіння криптоактивами

Криптоактиви зберігаються на спеціальних криптогаманцях, доступ до яких можливий з використанням відповідних ключів­паролів.

Незаконне заволодіння криптоактивами та грошовими коштами під час операцій з криптовалютами умовно можна поділити на такі види:

1) крадіжка — це умовно таємне викрадення криптовалют.

Можна виділити такі основні види таємного викрадення криптовалют:

— крадіжка криптовалюти безпосередньо з онлайн­гаманця шляхом зламу сервісу або протиправних дій адміністратора сервісу;

— крадіжка криптовалюти під час конвертації її у фіатні (реальні) гроші;

— фішинг, який полягає в отриманні доступу до персональних даних власника та ключів до гаманця;

— крадіжка криптовалюти шляхом отримання доступу до персонального комп’ютера, ноутбука, смартфона, флешки або навіть паперового аркуша, на яких містяться ключі доступу до криптогаманців;

2) шахрайство (заволодіння шахрайським шляхом) — це добровільне передання жертвою криптовалюти або коштів за криптовалюту іншій особі, яка ввела потерпілого в оману.

Найпоширеніші способи шахрайства з криптовалютами:

— участь у так званих фінансових пірамідах, де зловмисники пропонують високу доходність від інвестування у криптоактиви та спочатку виплачують дивіденди за рахунок залучення нових жертв обману, а коли нові учасники закінчуються, організатори закривають проєкт і зникають з активами довірливих інвесторів;

— заволодіння криптовалютами за схемою повернення помилково сплаченого платежу, відповідно до якої спочатку злочинець відправляє на банківський рахунок жертви (частіше іноземного банку) грошові кошти як передоплату за купівлю криптовалюти, після чого жертва, отримавши банківський переказ, відправляє криптовалюту злочинцеві, який після отримання криптовалюти на свій рахунок інформує банк про нібито несанкціонований доступ до його банківського рахунку або помилкову трансакцію та просить її скасувати. Внаслідок таких дій зловмисник отримує криптоактиви та повертає собі сплачені гроші;

— заволодіння криптовалютою під приводом угод про продаж послуг або товарів, які не мають реального виконання, тобто криптовалюта відправляється продавцю, однак останній не виконує свої обов’язки щодо надіслання товару або виконання певних послуг;

— заволодіння криптовалютою під час передання її начебто в довірче управління аферисту­криптоброкеру.

Захист інтересів криптовласників в Україні

Після порушення прав криптовласників стає актуальним питання щодо правового статусу криптовалют. Фактично криптовалюти в Україні не є ні майном, ні коштами, ні валютними цінностями.

За таких обставин жертви злочинів стикаються з проблемою неможливості доведення завданого їм збитку, а отже, і неможливістю законним шляхом захистити своє право. Відсутній механізм захисту права, а точніше, відсутнє порушене право, адже криптовалюта в Україні не є об’єктом права власності.

Однак слід зазначити, що, попри відсутність законодавчо визначеного статусу криптовалют, уже існує певна судова практика, а також здійснюється значна кількість розслідувань щодо протиправного заволодіння криптоактивами.

Ба більше, слідчі судді в рамках кримінальних проваджень навіть накладають арешти на криптогаманці, однак чи виконуються такі рішення, поки що не зрозуміло.

Велика кількість кримінальних проваджень, досудове розслідування в яких здійснюється на території України, ініційовано іноземними правоохоронними органами, які вже мають успішний досвід розкриття злочинів у сфері криптовалют.

У таких умовах цей прогресивний напрямок, безумовно, потребує якщо не повного регулювання, то хоча б визначення певного правового статусу для криптовалют задля можливості застосування належних правових процедур у разі порушення інтересів людей, які стають жертвами кіберзлочинців.

Своєю чергою, потерпілим від таких злочинів не варто опускати руки та навіть за відсутності визначення криптовалют у законодавстві треба звертатися до правоохоронних і судових органів, наслідком чого буде формування відповідної позитивної практики щодо механізмів захисту інтересів криптовласників.