Арбітраж GAFTA (Міжнародна асоціація торгівлі зерном і кормами, Grain and Feed Trade Association) заслужено має всесвітньо визнаний статус однієї з найбільш популярних установ із вирішення спорів, пов’язаних зі світовою торгівлею зерном і кормами. Нині більшість зовнішньоекономічних контрактів, пов’язаних із постачанням зернових і кормових культур, включають арбітражну угоду (застереження), згідно з якою сторони зобов’язуються передавати спори за такими контрактами в арбітраж за Арбітражними правилами GAFTA.

Відповідно, зіткнувшись із ситуацією порушення контрагентом своїх зобов’язань за контрактом, чи то несплата за постачений товар, чи то відмова постачати товар або постачання товару неналежної якості, постраждала сторона часто розглядає арбітраж як єдиний ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Проте слід брати до уваги, що процес арбітражного розгляду, починаючи з моменту формування складу арбітражного суду і закінчуючи прийняттям арбітражного рішення, триває досить довго. Протягом цього часу контрагент може вчинити недобросовісні спроби уникнути стягнення свого майна за таким арбітражним рішенням, наприклад, «перекинувши» наявні в нього активи на дочірню компанію або продавши іншому покупцеві непостачений товар, який є предметом спору.

У результаті постраждала сторона може опинитися в ситуації, коли в неї на руках буде арбітражне рішення на її користь, але водночас буде відсутня фактична можливість отримати матеріальне відшкодування від контрагента, який на той момент уже позбудеться всіх або більшої частини активів, за рахунок яких він міг би розрахуватися за рішенням.

Саме для запобігання таким ситуаціям в арбітражній практиці існує інститут забезпечувальних заходів.

Що являють собою забезпечувальні заходи?

Забезпечувальні заходи являють собою процесуальний механізм, за рахунок якого особа, що звернулася з позовом до арбітражу, може на ранньому етапі спору отримати гарантію того, що на момент прийняття арбітражного рішення в контрагента буде достатня кількість коштів або відповідні активи для того, щоб «розплатитися» за таким арбітражним рішенням.

Так, найбільш поширеними формами забезпечувальних заходів є арешт активів або грошових коштів на банківських рахунках, що належать контрагенту, і заборона йому вчиняти певні дії (наприклад, відчужувати майно контрагента або предмет спору).

Забезпечувальні заходи за заявою позивача може бути застосовано як складом Арбітражу GAFTA, так і національними (скажімо, українськими) судами. Проте з огляду на те, що повноваження і способи застосування забезпечувальних заходів Арбітражем GAFTA є обмеженими, саме забезпечувальні заходи, які застосовуються національними судами, часто є найбільш ефективним засобом забезпечення платоспроможності контрагента на момент ухвалення арбітражного рішення.

Наприклад, на відміну від складу арбітражного трибуналу, національні суди мають право покласти обов’язки не тільки на сторони спору, а й на третіх осіб (до прикладу, зобов’язати власника складу утриматися від відвантаження зерна, яке є предметом спору, третім особам до моменту ухвалення арбітражного рішення).

Окремо варто зазначити, що забезпечувальні заходи можуть слугувати не тільки певною гарантією платоспроможності контрагента, а й додатковим важелем тиску на контрагента під час спроб мирного врегулювання спору. Так, арешт активів або грошових коштів має всі шанси стати ефективним стимулом для контрагента швидко і сумлінно врегулювати спірну ситуацію, аби уникнути таких негативних наслідків.

Як добитися застосування забезпечувальних заходів?

Незважаючи на те що Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від моменту свого прийняття в 1994 році передбачав право українських судів застосовувати забезпечувальні заходи на підтримку арбітражів, на практиці цей механізм не був популярний, оскільки були відсутні чіткі процесуальні правила, на які українські суди могли б спиратися, приймаючи рішення про те, застосовувати забезпечувальні заходи чи ні.

Ситуація змінилася під час судової реформи, коли в 2017 році поправками до Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України встановлено для українських судів чіткі правила застосування забезпечувальних заходів на підтримку арбітражу, передбачено конкретні підстави для застосування таких заходів, їх види, та інші процесуальні моменти.

А вже через рік, 24 вересня 2018 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові у справі № 785/1018/18 підтвердив законність застосування забезпечувальних заходів на користь Арбітражу GAFTA та додатково роз’яснив порядок і підстави їх застосування.

Так, згідно з ЦПК України для того, щоб було вжито забезпечувальних заходів, стороні необхідно звернутися з відповідною заявою до апеляційного суду за місцем перебування/проживання контрагента або за місцем розташування його майна. Таким чином, український суд може застосувати забезпечувальні заходи щодо контрагента, який перебуває або проживає в Україні чи майно (активи або банківські рахунки) якого розміщено в Україні.

Водночас важливо зазначити, що до такої заяви треба додати копію арбітражної угоди між сторонами (тобто копію контракту, який містить арбітражне застереження) і докази того, що арбітражний розгляд, на підтримку якого має бути застосовано забезпечувальні заходи, вже ініційовано (для Арбітражу GAFTA таким доказом буде копія повідомлення про арбітраж (Notice of Arbitration) і лист GAFTA, що підтверджує отримання зазначеного повідомлення). Відповідно, сторона має право звернутися до суду щодо застосування забезпечувальних заходів виключно після того, як арбітражний процес уже було ініційовано.

Крім цього, така заява має містити опис спору між сторонами, види забезпечувальних заходів, які сторона просить суд застосувати, а також обґрунтування необхідності застосування таких заходів. Саме остання вимога є наріжним каменем зазначеної процедури, і від того, наскільки якісно і переконливо обґрунтовано необхідність застосування заходів, безпосередньо залежить те, чи прийме суд відповідне рішення.

Обґрунтування застосування забезпечувальних заходів

Для того щоб добитися застосування забезпечувальних заходів, стороні потрібно переконати суд у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання контрагентом можливого рішення арбітражу про задоволення позову.

Практика українських судів демонструє, що до обставин, які свідчать про наявність такої загрози, можна віднести:

• незадовільний фінансовий стан контрагента (що підтверджується відповідними доказами, наприклад, інформацією про ініціювання контрагентом процедури банкрутства);
• відсутність у контрагента достатнього рухомого або нерухомого майна, за рахунок якого він міг би розрахуватися за арбітражним рішенням;
• спроби контрагента передати третім особам активи, за рахунок яких він міг би розрахуватися за арбітражним рішенням;
• інші обставини, які свідчать про те, що контрагент уникає арбітражного розгляду і не збирається надалі виконувати арбітражне рішення, ухвалене проти нього.

Так, наприклад, Київський апеляційний суд своєю зовсім нещодавньою ухвалою від 17 березня 2021 року (апеляційне провадження № 22­з/824/343/2021) застосував забезпечувальні заходи на підтримку Арбітражу GAFTA у вигляді арешту грошових коштів фермерського підприємства (в розмірі, який відповідав сумі позовних вимог) на його банківських рахунках, встановивши, що зазначене підприємство має суттєві грошові зобов’язання за контрактом перед заявником, до підприємства заявлено аналогічні грошові вимоги в інших господарських справах за невиконання контрактних зобов’язань, а також підприємство ігнорує будь­які спроби заявника врегулювати спір.

Аналогічним чином у вже згаданій постанові у справі № 785/1018/18 Верховний Суд встановив, що між сторонами виник спір із приводу постачання пшениці, частина якої зберігається на зерноскладі, й у заявника є обґрунтовані побоювання з приводу того, що контрагент може вивезти зі складу вказану частину пшениці, щоб уникнути звернення стягнення на неї під час виконання рішення. У цій справі Верховний Суд підтвердив правомірність застосування забезпечувальних заходів у вигляді арешту пшениці і зобов’язав власника зерноскладу утриматися від будь­яких дій стосовно відвантаження зазначеної пшениці зі складу.

Окремо слід мати на увазі, що заявлений вид забезпечувальних заходів повинен бути пропорційним, тобто відповідати розміру позовних вимог, заявлених в арбітражі. Українські суди неодноразово відмовляли заявникам у застосуванні забезпечувальних заходів, які призвели б до надміру обтяжливого впливу на комерційну діяльність контрагента.

Таким чином, забезпечувальні заходи на підтримку Арбітражу GAFTA є ефективним механізмом, який забезпечує постраждалій стороні можливість стягнути необхідні суми або активи з недобросовісного контрагента, запобігши спробам останнього уникнути такого стягнення. Цей механізм також може послужити додатковою перевагою в переговорах, спонукаючи контрагента до мирного врегулювання спору.

ІЗОТОВ Олексій — юрист юридичної фірми Asters, м. Київ