2018­-й став роком певної стабілізації української економіки після стрес­тесту, влаштованого політичною кризою, окупацією частини території та військовими діями. Здавалося, що далі — тільки зростання, то коли ж, якщо не зараз, відкрити власну юридичну фірму?

Проте в долі були свої плани щодо планів відчайдух, які ризикнули, — пандемія коронавірусу охопила світ. Та недаремно кризу називають часом можливостей, які можуть додати імпульсу для розвитку. Як відбувалося становлення компанії на тлі коронакризи, ми розпитали в Сергія Лисенка, керуючого партнера GRACERS law firm, яка вже два роки присутня на юридичному ринку України.

— У 2019 році здавалося, що започаткувати власну справу буде не складно. Але уже за рік «щось пішло не так», життя значно змінилося і підсипало випробувань. Тож поділіться, як це — зростати в період пандемії?

— Так склалося, що свій стрес­тест (а його проходять усі компанії в той чи інший період) ми були змушені складати, ще не цілком підлагодивши всі внутрішні процеси в компанії. Очевидно, що якщо б ми його не пройшли успішно, то сьогодні ми б не святкували два роки з моменту заснування і не було б приводу для бесіди.

Можливо, навіть краще, що він виник на нашому шляху так одразу: ми були вимушені негайно тестувати і перевіряти на життєздатність усі ідеї та ініціативи, не маючи зайвих ілюзій, які можуть сформуватися, коли все йде добре більш тривалий час. З іншого боку, пандемія та пов’язані з нею виклики згуртували команду й дали нам можливість перевірити сили, стали імпульсом для зростання. Можна сказати, що ми набагато швидше, ніж це було б у період стабільності, остаточно визначилися з цілями та пріоритетами.

— Розкажіть про них?

— Глобально нічого нового. Ми отримали підтвердження того, що обрана нами спеціалізація — захист у кримінальних провадженнях, зокрема сегмент White Color Crime (WCC), — буде зростати, а тому саме на цьому фундаменті ми і будемо далі розвиватися.

— Чи не вперше за всі роки досліджень саме кримінальна та судова практики стали генераторами прибутків навіть для тих універсальних фірм, початкова спеціалізація яких була суто господарською. Тобто кримінально­правові ризики для бізнесу посилюються, попри те що в державі проводиться правова реформа, оновлюються правоохоронні органи, змінюються підходи, набираються нові співробітники, переформатовуються податкова, система дозволів… Ну абсолютно все має ставати кращим, а кількість запитів на захист від кримінального переслідування зростає. Цьому є якесь пояснення?

— Справді, реформи відбуваються. Є хороші зміни, але декі з них запроваджуються якось кострубато. Скажімо, судова реформа запускається вже по четвертому колу, і немає гарантій, що воно останнє на найближчі три роки. Те ж саме і з реформою органів прокуратури. Поспостерігаємо, як відбудуться створення Бюро економічної безпеки та ліквідація Державної фіскальної служби України. З огляду на досвід створення Державного бюро розслідувань, я скептично налаштований щодо наслідків цього процесу. Хоча, звісно, сподіваюся, що ті помилки врахують.

Однак реформи, які розпочаті 2014 року та тривають, не пов’язані з тими викликами, з якими стикнулися суспільство, влада і, як наслідок, бізнес.

Треба зізнатися, що ми як держава були зовсім не підготовлені до пандемії, викликаної COVID­19, а протистояння її наслідкам шаленими темпами з’їдало і без того не надто значні грошові резерви.

На жаль, Україна досі серед країн, у яких державний механізм не навчився цивілізованому діалогу з бізнесом. Тому, коли знадобилося оперативне поповнення бюджету, система трохи звернула з курсу реформ і пішла звичним для неї шляхом. Шляхом посилення тиску на бізнес для наповнення бюджету.

І це не є вказівкою якоїсь конкретної посадової особи, це така собі інстинктивна реакція системи на те, що в неї закінчуються ресурси на підтримку свого існування та виживання. Тому вона й знаходить шляхи, як ці ресурси поповнити за допомогою наявних засобів впливу.
А серед таких засобів є лише правоохоронні органи. Тому що економічні заходи, яких також треба вживати, на дають такого швидкого ефекту.

Тож складається така ситуація: з одного боку, проводяться реформи, з іншого — посилюється кримінально­правовий тиск.

— Чи є для такого тиску інші передумови, крім ковіду?

— Так, зараз змінюється антикорупційне законодавство, нарощуються темпи боротьби з корупцією, зокрема на найвищому рівні, вчиняються спроби повернути отримане посадовцями десятиліття тому… Тобто проявляється результат діяльності тих антикорупційних органів, які було створено п’ять­шість років тому.

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), хочу відзначити, ці роки не байдикували і чогось­таки навчилися: освоїли механізми розслідувань, вивчили вимоги кримінального та процесуального законодавства, навчилися готувати процесуальні документи, проводити слідчі дії тощо. І сьогодні ми бачимо, зокрема, і результати їхньої роботи.

Запрацював Вищий антикорупційний суд України, який є окремим судовим інститутом. Щодо його практики варто зазначити, що вона різниться залежно від справи. Іноді ВАКС іде за позицією НАБУ та САП, ухвалюючи досить дискусійні рішення, а в інших «розносить» їхні ж процесуальні документи через недоліки чи порушення. І таких випадків, за моїм внутрішнім відчуттям, 50 на 50, тому яким шляхом буде формуватися практика загалом, буде цікаво побачити.

Та однозначно все це лише підтверджує, що попит на практику WCC буде зростати найближчим часом.

— Чи став клієнт інакше формувати свої вимоги до юриста? Взагалі хто є клієнтом WCC, чи актуальна ця сфера для середнього бізнесу?

— Що далі, то більш актуальна. Але це пов’язано, скоріше, з тим, що ми переймаємо тренди західного світу, де юридична підтримка кожної значущої дії є буденністю. А якщо враховувати українські реалії, то справді, відкриваючи власну справу, обов’язково потрібно думати про юридичні наслідки (цивільні та кримінальні), адже саме на цьому етапі можна мінімізувати кримінально­правові ризики майбутнього.

— Чи може за таких непростих взаємин держава все­таки стати партнером для бізнесу? Скажімо, після завершення більшості реформ та подолання пандемії?

— Держава не має іншого шляху. Якщо не буде бізнесу, держава не матиме фінансових ресурсів. Якщо держава не стане партнером бізнесу, то не буде бізнесу. Тож саме цей шлях — запорука виживання держави як механізму.

Сьогодні бізнес працює наперекір обставинам, проте так довго тривати не буде. На жаль, нині створено такі умови для бізнесу, що він зможе вижити, виключно діючи не за правилами, знаходячи способи їх обійти. Так, є жорсткі вимоги, які об’єктивно необхідні, зокрема для подолання наслідків пандемії COVID­19, але до них додаються інші приписи, виконати які означає просто вбити власну справу. І тому, обходячи ті норми, які унеможливлюють виживання, бізнес вимушений ігнорувати й інші.

Не можна сказати, що це саме наслідки дій та рішень держави. Скоріше, варто говорити про дії та рішення конкретних чиновників на місцях. Саме вони під час реалізації державної політики роблять так, що держава досі не є партнером бізнесу. Бракує відкритої комунікації, чітко окреслених перспектив та гарантій, що виконання правил і певний тимчасовий утиск у правах приведуть до неодмінного покращення у майбутньому.

Тому бізнес і держава виживають, як можуть, але щоб перейти до розвитку, треба бути в конструктивному діалозі.

— Власне, за минулий рік GRACERS значно розвинулася, здобула визнання як фірма — відкриття року Legal Awards 2020, а ви як керуючий партнер отримали визнання як адвокат у практиці WCC за версією Асоціації адвокатів України. Як ви оцінюєте такий старт?

— Зауважу, що всі нагороди і визнання є спільним здобутком нашої команди, тому я не сприймаю їх як персональні. Мабуть, це непоганий показник для старту?

Це відбулося завдяки правильно вибраній базовій спеціалізації, хоча мушу зізнатися, що вибір не був результатом розрахунку, а, я би сказав, він був природнім, зважаючи на мій досвід. Тож за два роки нам вділося зібрати чудову команду, наростити кількість проєктів, щоб почуватися впевненіше на ринку в період нестабільності.

З іншого боку, визнання, про які ви нагадали, зобов’язують нашу команду прогресувати, бо ж кому хочеться після «відкриття року» стати «закриттям»?

— Які маєте плани на подальший розвиток, адже планувати треба попри пандемію?

— Пандемія вже стала новою реальністю, яку просто треба прийняти як є та рухатися у своєму розвитку. Тому розвиток ми плануємо. Перш за все, завдяки пропозиції стосовно більш комплексного підходу до захисту бізнесу. Звісно, практика WCC залишиться основною, але ми хочемо пропонувати клієнтам рішення, за допомогою яких вони будуть отримувати повний захист від кримінально­правових ризиків ще до того, як вони стануть реальними. Тобто з моменту побудови чи структурування компанії. Це включатиме вирішення господарських, податкових питань та неюридичні інструменти захисту бізнесу, технологічні рішення, фінансові тощо.

За нашим баченням, клієнт, якщо ми говоримо про бізнес, буде найближчим часом вимагати саме такого комплексного підходу, коли юридичний радник буде надавати більш універсальні поради і з питань, які не є суто юридичними, однак є об’єктивно важливими для бізнесу.

— За вашими відчуттями, чи змінився за ці два роки юридичний ринок?

— Я не можу назвати себе експертом ринку, адже я самостійно працюю всього два роки і досі його вивчаю, відкриваючи для себе нові його грані. Але сказати, що я відчув певні зміни, не можу. Скоріше, варто говорити про очікування змін, які неминуче настануть. А відбудуться вони тоді, коли інерція, отримана в доковідний період, закінчиться і ринок зазнає впливу імпульсів нової ковідної чи постковідної реальності.

І саме це може стати причиною для великих структурних і змістових змін наприкінці цього та наступного року. Зважаючи на тренди, які нам демонструють глобальні компанії, наприклад МЮФ DLA Piper, яка просто йде з українського ринку, пертурбації будуть значними. Тільки відчути ми їх зможемо не одразу, а через певний час.

Гадаю, що наступні два роки покажуть, хто справді має запас міцності, щоб вистояти під час цієї кризи. Визначальним фактором тут буде готовність до швидких змін, а яких саме — дізнаємось у момент, коли вони настануть.

Бесіду вела Ірина ГОНЧАР, «Юридична практика»