Свобода слова не звільняє журналістів від обов’язку дотримуватися закону і правил

Гарантії вільного вираження думок, зокрема, журналістами, які встановлено статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не поширюються на ті ситуації, коли національне законодавство встановлює чіткі обмеження з міркувань національної безпеки.

Про це йдеться в рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 20 травня 2020 року у справі «Амаглобелі та інші проти Грузії» (скарга № 41192/11), у якому констатовано відсутність порушення названої статті.

Двоє із заявників потрапили в зону митного контролю, взяли інтерв’ю в мандрівників та зробили фотографії, а потім відмовилися полишити зону на вимогу митників, наслідком чого стало накладення штрафу за порушення правил діяльності в зоні, підконтрольній державі. ЄСПЛ звернувся до «концепції відповідальності» та зазначив, що, незважаючи на життєво важливу роль ЗМІ в демократичному суспільстві, журналісти в принципі не можуть бути звільнені від обов’язку підкорятися звичайному кримінальному законодавству виключно на підставі того, що вони є журналістами.

Формулювання, використані судом, не повинні призводити до повторної віктимізації жертви

Рішенням від 27 травня ц.р. у справі «Дж.Л. проти Італії» (скарга № 5671/16) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 8 (право на повагу до приватного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яке полягало у зневажливих формулюваннях, використаних судом у рішенні щодо заявниці, яким було виправдано обвинувачених у груповому зґвалтуванні.

ЄСПЛ вважав невиправданими посилання суду на бісексуальність заявниці, її випадкові сексуальні стосунки, які були до відповідних подій, зауваживши, що мова та аргументи, які використав апеляційний суд, передають упередження стосовно ролі жінок, що існують в італійському суспільстві і, ймовірно, будуть перешкодою для забезпечення ефективного захисту прав жертв ґендерного насильства, ЄСПЛ вказав на важливість того, щоб судові органи уникали відтворення сексистських стереотипів у судових рішеннях, не толерували гендерне насильство та не піддавали жінок повторній віктимізації шляхом осуду, щоб не підривати довіри жертв до системи правосуддя.