Цього року остання судова реформа «святкує своє п’ятиріччя». І хоча наразі ще не всі її етапи реалізовано, вже в перший рік свого президентства Президент України Володимир Зеленський ініціював проведення нової судової реформи. Над її розробкою нині працює Національна рада реформ та, зокрема, Комісія з питань правової реформи. І за останні роки від політиків і високопосадовців неодноразово лунали пропозиції щодо необхідності створення нових судів.

Тож на що орієнтуватися судовій владі: на повну спеціалізацію чи вдосконалення наявної системи судоустрою? Про це ми запитали українських правників, які здебільшого схиляються до останнього варіанту.

КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА

Микола ОНІЩУК, ректор Національної школи суддів України

Однією з основних проблем у правосудді є перевантаженість суддів. Українське суспільство з огляду на наявний стан і розвиток правової культури характеризується високим рівнем конфліктності.

Вирішення цієї проблеми лише шляхом збільшення чисельності суддівського корпусу чи утворення нових судів малопродуктивне. Не кажучи вже про те, що можливості уряду України належно забезпечити фінансування судової системи близькі до вичерпання.

Вихід в активному розвитку досудових та позасудових механізмів вирішення спорів. Важливо не тільки домогтися законодавчого врегулювання медіації та запровадження адміністративних апеляцій, а й впровадити інститут мирового судочинства.

Саме через розгляд мировими суддями (в порядку обов’язкового досудового врегулювання) малозначних спорів можна було б суттєво зменшити навантаження на окружні місцеві суди та судову систему в цілому. Підстава — частина 4 статті 124 Конституції України, яка передбачає можливість запровадження обов’язкового досудового врегулювання спорів.