Під час онлайн­конференції «M&A in Ukraine: Catching the Rebound», яку 20 травня 2021 року організувала юридична фірма Aequo спільно з виданням «Юридична практика», відбулася традиційна щорічна презентація комплексного дослідження ринку злиттів і поглинань (M&A) в Україні — спільного проєкту спеціалізованого авторитетного інформаційно­аналітичного ресурсу Mergermarket (Великобританія) та ЮФ Aequo.

Навесні минулого року було враження, що він завершиться тотальним падінням, зазначила, розпочинаючи презентацію, Анна Бабич, керуючий партнер ЮФ Aequo, модератор заходу. Вона пригадала, як під час підготовки першого дослідження у 2014 році її застерігали від ідеї «виміряти дно», і дуже хвилювалася, що коронакриза призведе до ще гіршого результату. Та попри значне просідання як у кількісному, так і у грошовому вимірах, не все так погано.

Тож з урахуванням методології (тільки повністю закриті у 2020 році публічні угоди від 5 млн євро) у 2020 році вдалося нарахувати 54 завершені угоди в Україні. Тобто майже на
40 % менше, ніж минулого. Водночас загальна вартість активів знизилася на 95 % і становила лише 170 млн євро. «Власне, тільки своїх кейсів я можу нарахувати щонайменше на таку суму», — прокоментувала Анна Бабич, припускаючи, що цінове падіння не було таким уже стрімким, проте сторони воліли не розкривати суму угоди. Це є типовим для українського ринку — приховувати цінники, а кризові явища лише поглибили цю тенденцію.

Також пані Бабич зупинилася на основних сферах, які залучали інвестиції у 2020 році, та інших цікавих показниках, пропонуючи учасникам дискусії прокоментувати результати.

Нова реальність

Анна Бабич звернула увагу, що падіння активності у сфері M&A, особливо в другому кварталі 2020 року, було загальносвітовим трендом. Деякі ринки встигли відновитися ще до кінця минулого року, наприклад в Європі, але загалом зниження було відчутним. Так само всюди в світі, навіть у країнах, де приховувати цінник угоди не є традицією, прослідковується зниження рівня інвестицій.

Повертаючись до України, модератор зауважила, що на тлі падіння показників у цілому сегмент телекомунікацій та агросектор показали зростання. Але відчутним трендом стало залучення саме внутрішніх інвестицій, які у 2020­му становили 70 % усіх вливань.

Тож загалом у 2020 році на ринок злиттів і поглинань впливали економічні та політичні чинники, COVID­19 і нове нормативне регулювання.

Ігор Верхогляд, керуючий партнер Soul Partners, зазначив, що пандемія значно вплинула на міжнародні трансакції, тому збільшення частки національних фінансових ресурсів є закономірним. Андрій Носок, керуючий директор із прямих інвестицій Dragon Capital, підтвердив, що ковід значно пригальмував бізнес­процеси в другому кварталі минулого року, проте не був вирішальним фактором для іноземців щодо інвестування в Україну. На жаль, нашої країни й досі нема серед безумовно цікавих юрисдикцій для інвесторів.

Віталій Струков керуючий партнер BDO Corporate Finance, додав, що традиційно привабливі аграрний та ІТ­сектори залишилися з інвесторами, а гальмувалися угоди здебільшого в «незвіданих» для інвесторів сегментах економіки.

Власне, експерти зійшлися у висновках, що пандемія пригальмувала процеси, деякі угоди не встигла закрити минулого року. Інші — не встигла погодити, наприклад, через неможливість інвестора прибути на виробництво, щоб побачити його на
власні очі. Проте вже в другому півріччі всі оговталися, і пандемія стала новою реальністю для ведення бізнесу. І у деяких кейсах перехід на онлайн, навпаки, пришвидшив та оптимізував переговори.

Водночас, як зауважила Анна Бабич, для України залишаються визначальними національні ризики, серед них, зокрема, політична нестабільність, викликана такими факторами, як війна на Сході України і ставлення до України в МВФ.

Нові горизонти

Відповідаючи на запитання щодо потенціалу України залучати більше інвестицій, Віталій Струков зауважив, що зростання інвестувань в Україну можливе за рахунок активізації попиту на сировинні ресурси та товари. За словами експерта, раніше головним постачальником сировинних ресурсів був Китай, і за низької ціни і звичних обставин ніхто не шукав постачальників деінде. Але в умовах порушеної пандемією логістики, зростання ціни та зменшення пропозиції китайської сировини виробники кинулися шукати нові джерела постачання. Для Європи таким місцем може стати Україна.
І такі запити вже надходять.

Надія Казначеєва, директор з інвестицій UMG Investments, підтримала колегу, але дуже скептично поставилася до спроможності України запропонувати щось топовим інвесторам, яких цікавлять великі об’єкти, щоб використати стратегічне географічне положення. За її словами, важливо будувати нові хороші підприємства в Україні, бо проблема відсутності інвестицій не в тому, що інвестори не хочуть вкладати кошти в Україну, а в тому, що наша країна не може запропонувати нічого за тими обсягами вкладень, які є в інвесторів.

Віталій Струков все ж таки зауважив, що є й інша тенденція: середнього розміру інвестиції скоріше погодять, тоді як на значні капіталовкладення можуть не наважитися.

Нові сегменти

Згідно з презентованими Анною Бабич даними українським компаніям у 2020 році вдалося залучити інвесторів у такі сфери, як ТМТ, сільське господарство, сегмент споживчих товарів та енергетики. Другий кошик привабливості складався з транспорту, промисловості, фінансових послуг і фармацевтики.

Надія Казначеєва прокоментувала агропотенціал України. За її словами, право власності на сільськогосподарські землі буде формувати більш бережне ставлення бізнесу до цього ресурсу і дасть можливість розвинути супутні сфери — переробку, тваринництво, інфраструктурні рішення тощо. Ігор Верхогляд підтвердив, що агросектор у широкому розумінні залишається цікавим для інвесторів, так само і ІТ­сфера, а також експортоорієнтоване виробництво.

Ще одна сфера, на яку рекомендує звернути увагу пан Верхогляд, — приватна медицина. Зовні здається, що цей ринок відкрився завдяки пандемії COVID­19, проте надання платних послуг із лікування цього захворювання не було прибутковим. Так, у зазначений період знизилася кількість звернень по медичні послуги: у випадках, коли захворювання чи стан не потребували нагальної допомоги, пацієнти відклали візит до лікаря на пізніші періоди.
З іншого боку, саме пандемія показала, що державні лікарні ні фізично, ні морально не можуть надати допомогу всім, хто її потребує в умовах пандемії, і це викликало попит на платні медичні послуги.

Для ІТ­сектора 2020 рік пройшов не так, як для інших. З’явилося безліч нових технологічних продуктів, якісь із них підтвердили свою життєздатність, інші — ні. Проте власники тих, які стали популярними, можуть сьогодні отримати непогані інвестиції. Такої думки дотримується Юлія Сичікова, директорка AVentures Capital. Щоправда, угоди в сегменті продуктових стартапів не мали високої вартості в масштабах ІТ­сфери.

Експерти зазначили, що всі «цифрові» проєкти розвивалися, апробовувалися, і тому вже в 2021 році можна очікувати підвищення попиту і ціни на них. Ідеться як про цифрові рішення для побутових потреб, так і про електронну комерцію та ІТ­галузь загалом.

Звернемо увагу: попри видимий попит на онлайн, найбільші угоди 2020 року в Україні відбулися офлайн, а саме:

— Creatio залучила міноритарні інвестиції в розмірі $68 млн від Volition Capital і Horizon Capital;

— «Епіцентр К» придбав 100 % «Хмельницьк Агро» (активи «Сварог Вест Груп» у Хмельницькій області);

— Novus придбав 100 % Billa Ukraine.

Нова приватизація

Відновлення в лютому 2021 року процесів великої приватизації стимулює інтерес інвесторів. Віталій Струков зауважив, що європейські виробники вже придивляються до окремих об’єктів в Україні, особливо тих, які не мають конкурентів у Європі. Проблема українських промислових заводів у тому, що вони мають значні площі, потужності, які колись були розраховані на весь Радянський Союз, а сьогодні значна їх частина не задіяна і занепадає. Інше питання, що деякі з цих виробництв були започатковані ще в дорадянський період. Тому Україні треба правильно готувати об’єкти на продаж, щоб вони були привабливими. Зрештою, на користь має зіграти наша географія і близькість до європейських виробників. Головне, за словами експерта, щоб дії влади були послідовними.

Першими в черзі на приватизацію нині стоять такі об’єкти, як UМСС (аукціон може відбутися вже наприкінці липня), столичні «Більшовик» та «Президент готель» і славнозвісний Одеський припортовий завод. Також до продажу готують Центренерго та Електроважмаш.

Нові виклики

Говорячи про перспективи ринку на 2021 рік, усі експерти зауважували, що відкладений попит за рахунок паузи навесні 2020­го, а також угоди, які фізично не встигли закрити минулого року, мають покращити показники 2021 року, і вони можуть бути співмірними з показниками 2018—2019 років.

Надія Казначеєва вважає, що агросектор і ТМТ будуть серед лідерів, проте вона очікує збільшення кількості проєктів у таких супутніх до агросфери напрямах, як агропереробка та логістика, а також у медицині та tech­сегменті в усіх проявах.

Ігор Верхогляд пропонує звернути увагу інвесторів на потенціал сфери фарми, FMCG, ТМТ. Водночас він вважає, що зростатиме кількість проєктів у галузях логістики та медицини, проте вони не будуть визначальними через незначний обсяг вливань.

Підтверджуючи прогнози колег, Андрій Носок зробив застереження, що вони справдяться, якщо не буде політичних коливань у бік відмови від заявленої співпраці з інвесторами.

А Віталій Струков вважає, що не варто забувати також про потенціал приватизації та концесії портів. Проте, звісно, ІТ та агросфера будуть у лідерах, і, за його прогнозами, у 2021 році, можливо, ІТ випередить аграрний сектор не тільки за кількістю, а й за обсягами фінансових вливань.

Підсумовуючи дискусію про потенціал інвестицій, Анна Бабич нагадала, що в Україні розвиваються екзотичні сфери, які в дослідження не потрапляють через незначні суми трансакцій, проте показують, що наша держава може розвивати й нетипові індустрії. «Україна — країна неординарних можливостей, і те, що в нас розвиваються екзотичні сегменти, додає оптимізму», — сказала пані Бабич.

Ірина ГОНЧАР «Юридична практика»