5 лютого 2013 року

До Шевченківського районного суду м. Києва

Захисника — адвоката Кравця С.В.

в інтересах: обвинуваченого гр-на В. за частиною 4 статті 185 КК України

у кримінальному провадженні № 45024000000000107

Копія: Прокурору Шевченківського району в м. Києві

Клопотання про зміну запобіжного заходу

В Шевченківському районному суді м. Києва призначено до розгляду 7 лютого 2013 року підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 45024000000000107 від 12 грудня 2012 року.

Згідно з обвинувальним актом з додатками від 25 січня 2013 року, що надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва, кримінальне провадження за фактом вчинення обвинуваченим гр-ном В. таємного викрадення чужого майна, вчиненого у великих розмірах, за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу (КК) України.

Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Виходячи з положень частини 3 статті 176 КПК України, запобіжний захід тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом з переліку видів запобіжних заходів, визначених частиною 1 цієї статті.

Стаття 177 КПК України визначає мету і підстави застосування запобіжних заходів, відповідно до частини 1 цієї статті, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

— переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

— знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

— незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

— перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

— вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 статті 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, перед­бачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із загальних положень про запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, частиною 1 цієї статті визначено вид запобіжного заходу у вигляді застави (стаття 182 КПК України), що полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, який встановлено Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою повернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами 3 або 4 статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

— вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

— тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

— вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

— міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців;

— наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

— репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

— майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

— наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

— дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

— наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

— розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При розгляді цього клопотання про зміну запобіжного заходу прошу суд звернути увагу на наступні обставини справи, що вказують на застосування до обвинуваченого гр-на В., 11 травня 1956 року народження, запобіжного заходу, не пов’язаного з ізоляцією від суспільства та триманням під вартою.

12 грудня 2012 року обвинувачений гр-н В. був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України. 14 грудня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва обвинуваченому гр-ну В. обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений гр-н В., відповідно до виписки з історії хвороби стаціонарного хворого № 12674 від 16 листопада 2012 року та довідки лікаря-кардіолога від 16 листопада 2012 року, хворіє на гіпертонічну хворобу ІІ стадії 3 ступеня, гіпертонічний криз, хронічну недостатність кровообігу у вертебрально-базилярному судинному басейні.

Під час проведення слідчих дій з обвинуваченим гр-ном В. його самопочуття було настільки поганим, що слідчі дії довелось переносити на інший час. Одночасно, у зв’язку з критичним погіршенням стану здоров’я, слідчим на досудовому слідстві здійснювались заходи виклику швидкої медичної допомоги для його огляду та своєчасного введення обвинуваченому гр-ну В. необхідних ліків.

За наявності таких захворювань у обвинуваченого гр-на В. та прогресуючого погіршення стану його здоров’я виникає необхідність невідкладного належного медичного лікування, що в умовах медичної частини Київського СІЗО не є можливим за відсутності відповідного медичного обладнання та необхідних ліків, про що вказано у відповіді на адвокатський запит № ** управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київської області медичної частини Київського СІЗО.

Зібрана медична документація щодо стану здоров’я обвинуваченого гр-на В. захисником направлена на дослідження спеціалістам у галузі судово-медичної експертизи, які за результатом дослідження встановленого обвинуваченому гр-ну В. діагнозу надали висновок спеціаліста №***, в якому підтверджується наявність вказаних вище серйозних захворювань та можливі наслідки, що можуть наступити в разі ненадання своєчасної медичної допомоги.

Таким чином, виявлені у обвинуваченого гр-на В. захворювання, як кожне окремо, так і в сукупності, у випадку ненадання необхідної медичної допомоги можуть призвести до його інвалідності або настання смерті.

Відповідно до положень статті 5-6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою, існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише цієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження тримання особи під вартою, що не враховано органом досудового слідства у цьому кримінальному провадженні. Крім того, підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції , що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно подальше обґрунтування тримання особи під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б свідчили про наявність обґрунтованих ризиків щодо ухилення обвинуваченого гр-на В. від слідства та суду, перешкоджання встановленню істини у справі. Сама лише тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується гр-н В., не є підставою для продовження тримання його під вартою і повинна враховуватися разом з іншими обставинами, визначеними у статті 178 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 176, 177, 178, 182, 183, 201, 202, 205, 314, частиною 3 статті 315 КПК України, практики Європейського суду з прав людини,

Прошу:

— розглянути заявлене клопотання в підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 45024000000000107;

— винести ухвалу, якою змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченому гр-ну В. за частиною 4 статті 185 КК України, у виді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою у виді застави.

Захисник в інтересах обвинуваченого гр-на В.

Адвокат Кравець Святослав Володимирович

---

Комментарий эксперта

Святослав КРАВЕЦ,
руководитель уголовно-правового департамента АО АverLex

Подготовительное судебное заседание — это первый важный этап судебного рассмотрения уголовного производства в суде первой инстанции. Основная задача этого заседания состоит в процессуальном и организационном обеспечении дальнейшего судебного рассмотрения. Проверяя материалы уголовного производства, суд обязан установить достаточность фактических и юридических оснований для принятия судебных решений, предусмотренных статьей 314 Уголовного процессуального кодекса (УПК) Украины, не решая вопрос о доказанности вины обвиняемого, так как это прерогатива суда во время судебного рассмотрения уголовного производства.

В подготовительном судебном заседании обвиняемому и его защитнику предоставляется возможность ходатайствовать об изменении или отмене в целом меры обеспечения уголовного производства, в том числе меры пресечения, избранной в отношении обвиняемого на стадии досудебного расследования уголовного производства. Если в подготовительном судебном заседании указанное ходатайство не заявлено, избранные ранее на досудебном расследовании уголовного производства меры обеспечения, в том числе избранные меры пресечения в отношении обвиняемого, считаются продленными.

Положения, определенные законодателем в главе 18 раздела II УПК Украины, указывают на ограниченный перечень оснований, при котором суд может отказать в удовлетворении ходатайства об изменении меры пресечения содержания под стражей (как единственного наиболее строгого вида) на более мягкую меру пресечения. При изменении меры пресечения на залог его размер определяется судом с учетом обстоятельств уголовного преступления, имущественного и семейного положения обвиняемого, других данных о его личности и рисков, предусмотренных статьей 177 настоящего Кодекса. Размер залога должен в достаточной степени гарантировать выполнение подозреваемым, обвиняемым возложенных на него обязанностей и не может быть заведомо непомерным для него.