Від березня 2020 року запроваджено адміністративну відповідальність за порушення правил карантину людей (стаття 44³ Кодексу України про адміністративні правопорушення, КУпАП). Особливістю спорів стосовно порушення карантинних обмежень є те, що рішення судів апеляційної інстанції є остаточними і не можуть бути оскаржені в касаційному порядку. У цій статті пропонуємо добірку найбільш поширених правових позицій апеляційних судів у цій категорії справ.

Малозначність діяння як підстава звільнення від відповідальності

Постановою Володарського районного суду Донецької області від 15 листопада 2021 року в справі № 222/1371/21 особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 44³ КУпАП. Адміністративний штраф у розмірі 17 000 грн було застосовано до фізичної особи — підприємця, яка провадила діяльність у магазині за відсутності нанесеного маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами щонайменше 1,5 метра.

Постановою Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року постанову суду першої інстанції було скасовано, провадження закрито, особу звільнили від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Мотивами прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції визначено те, що фізична особа — підприємець є пенсіонером та інвалідом ІІ групи. Крім того, дії щодо порушень правил карантинних обмежень, зафіксованих працівниками поліції, не спричинили істотної шкоди суспільним чи державним інте­ресам, правам і свободам громадян або іншим охоронюваним законом цінностям. Особа визнала свою вину у вчиненому правопорушенні, щиросердно розкаялася, що свідчить про її свідоме виправлення. Обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, за матеріалами провадження не встановлено.

«Не виконавши встановлені Кабінетом Міністрів України правила карантину, особа свідомо поставила під загрозу життя та здоров’я відвідувачів закладу»

Закриття адміністративних проваджень за малозначністю діяння в цій категорії справ допускають також інші апеляційні суди. Як приклад можна навести постанови Сумського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року в справі № 579/2027/21, Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року в справі № 569/7799/21, Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року в справі № 442/8671/21 тощо.

Водночас існує й інший підхід суддів, які взагалі не розглядають питання про те, чи є вказане діяння малозначним (постанова Тернопільського апеляційного суду від 2 грудня 2021 року в справі № 594/1404/21), або зазначають, що, «не виконавши встановлені Кабінетом Міністрів України правила карантину, особа свідомо поставила під загрозу життя та здоров’я відвідувачів закладу» (постанова Закарпатського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в справі № 305/257/21).

Також апеляційні суди відмовляють у задоволенні клопотань про закриття провадження за малозначністю діяння в тих випадках, коли особи вже притягувалися за аналогічні правопорушення (наприклад, постанова Волинського апеляційного суду від 8 грудня 2021 року в справі № 162/649/21).

Закриття провадження за строками давності

Постановою Івано‑Франківського міського суду від 9 лютого 2021 року в справі № 344/16422/20 особу притягнуто до відповідальності за порушення 20 листопада 2021 року правил карантину щодо приймання людей у сауні та накладено на неї штраф у розмірі 34 000 грн.

Постановою Івано‑Франківського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року в справі № 344/16422/20 рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження закрито за строком давності. Водночас суд апеляційної інстанції врахував, що:

• — суд першої інстанції послався лише на перелік документів, які доводять вину особи, проте не розкрив їх доказового змісту, отже, незрозуміло, що такі докази доводять, а що спростовують;
• — під час розгляду справи в суді було порушено право особи на захист — справу розглянуто без її участі;
• — під час складання протоколу не було роз’яснено право на участь адвоката;
• — чинним КУпАП не передбачено можливості скерування справи на новий розгляд;
• — строк давності, передбачений статтею 38 КУпАП, закінчився.

15 грудня 2021 року постановою Харківського апеляційного суду також було закрито провадження в справі № 953/19962/20 щодо керівниці магазину, яка не припинила роботу закладу, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 указаного Кодексу. Водночас суд зазначив, що вина осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

Неналежний суб’єкт правопорушення

Суперечливою є позиція судів апеляційних інстанцій і щодо того, до кого саме може бути застосовано штраф, визначений статтею 44³ КУпАП.

Зокрема, у вже згаданій вище постанові Волинського апеляційного суду від 8 грудня 2021 року в справі № 162/649/21 суддя дійшов висновку, що згідно з приписами частини 1 статті 44³ КУпАП суб’єктами відповідного правопорушення закон визнає фізичних та посадових осіб, а не суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим суд підтвердив законність застосування штрафу до особи, які здійснювала обслуговування покупців без одягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема захисної маски, що закриває ніс і рот.

Обіймаючи посаду адміністратора, особа є лише працівником, а не безпосереднім суб’єктом, на якого покладається обов’язок щодо дотримання порядку провадження господарської діяльності в умовах карантинних обмежень

Своєю чергою, в постанові Одеського апеляційного суду від 1 грудня 2021 року в справі № 522/17718/21 підкреслено, що карантинні обмеження передбачено для фізичних осіб, а також встановлено особливий порядок провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання — юридичними особами та фізичними особами — підприємцями з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції та забезпечення протиепідемічної безпеки населення. Отже, суб’єктом указаного правопорушення є саме суб’єкт господарювання. На підставі викладеного суд закрив провадження щодо особи, яка працювала адміністратором закладу громадського харчування та, за висновками працівників поліції, не забезпечила обслуговування клієнтів персоналом у захисних масках, допустила його роботу без надягненого засобу індивідуального захисту.

Водночас суд апеляційної інстанції підкреслив, що, обіймаючи посаду адміністратора, особа є лише працівником, а не безпосереднім суб’єктом, який провадив зазначену в протоколі діяльність та на якого покладається обов’язок щодо дотримання порядку провадження господарської діяльності в умовах карантинних обмежень, тому в розумінні статті 44³ КУпАП вона не є суб’єктом указаного правопорушення. Надані ж працівниками поліції матеріли взагалі не містять будь‑якої інформації, що підтверджує статус особи. Отже, їх посилання в протоколі на те, що особа є суб’єктом інкримінованого їй адміністративного правопорушення, не обґрунтовано та не підтверджено.

Аналогічних висновків дійшов також Львівський апеляційний суд у постанові від 21 грудня 2021 року в справі № 461/9150/21, який скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження в справі. Суд узяв до уваги, що працівники поліції не долучили жодних належних і допустимих доказів про те, що саме ця особа вела господарську діяльність із надання послуг, а також що вона є фізичною особою — підприємцем або праце­влаштована в кафе.

Дар’я ГОВОРУН «Юридична практика»