ВАСІНА Дар’я — адвокат Dynasty Law & Investmen, м. Дніпро

Якщо досліджувати питання прав людини як основи соціальної цінності людства, насамперед згадуються слова Елеонори Рузвельт, яку свого часу цікавило питання, де все ж таки починаються загальні права людини.

«У невеликих містечках поблизу будинку, настільки близьких і настільки маленьких, що їх не побачиш на жодній мапі світу. І все‑таки це і є світ людини: оточення, в якому вона живе; школа чи коледж, які відвідує; завод, ферми або офісу, де працює. Це те місце, де кожен чоловік, жінка та дитина шукає справедливість, рівні можливості, однакову гідність без дискримінації. І поки ці права не набудуть сенсу там, вони не будуть мати значення деінде. Якщо громадяни не будуть піклуватись про захист цих прав поблизу свого будинку, марні наші надії на прогрес у всьому світі» — такі висновки колишньої першої леді США і відомої правозахисниці дають нам можливість зрозуміти, що кожен громадянин, кожна людина має самостійно та свідомо захищати свої права, зокрема і від будь‑яких посягань із боку держави чи її органів. А завданням держави є насамперед створення дієвого внутрішньоправового механізму для реалізації та захисту цих прав.

Єдині цінності

Права людини є універсальною мовою людства, яка ґрунтується на базових потребах особи та визначеному механізмі, створеному для задоволення цих потреб.

Найважливішим фактором для встановлення виваженого балансу під час реалізації прав і свобод людини є наявність правової держави, в якій існують чіткі, стабільні і всім відомі правила гри між людиною і владою. В такій державі людина з великою ймовірністю може передбачити реакцію влади на її вчинки, адже тут панує прозоре і стабільне право та нема місця свавіллю посадових осіб.

Права людини є в кожного від народження, вони покликані об’єднувати всі культури та цивілізації, в їх основу покладено повагу до гідності й цінність кожного. З метою об’єднання та створення спільних цінностей права людини було закріплено в Загальній декларації прав людини та міжнародних договорах у цій сфері, які ратифікували більшість цивілізованих держав, зокрема й Україна.

У міжнародному праві, галузі прав людини права можна характеризувати по‑різному, однак правильне розуміння їх природи надає можливість державі збалансувати механізм їх захисту та реалізації.

Основні напрями

Так, наприклад, існує універсальне розуміння прав людини та їх ознак. Вони не залежать від політичних, економічних чи культурних систем. Невіддільними правами людини можна вважати всі права, оскільки людини наділена ними від народження. Взаємопов’язаними можна вважати права людини в контексті прогресу в реалізації одного права, який сприяє прогресу в реалізації інших прав. Взаємозалежністю прав людини слід вважати можливість реалізації одного права, що залежить від ступеня реалізації інших прав. Неподільність прав визначає однаковий ступінь важливості, наприклад, громадянських, культурних, економічних, політичних та соціальних прав для всіх людей, і прогрес в реалізації одного з них не може обмежувати реалізацію іншого права чи шкодити їй.

Таке розуміння концепції реалізації прав людини дає змогу державам — учасницям відповідних міжнародних угод виокремити основні напрями виконання своїх обов’язків щодо інституту прав людини і створити дієвий внутрішній механізм їх реалізації. Для формування механізму внутрішньодержавної реалізації прав людини, який справді працює, в його основу має бути покладено три основні елементи:

• повагу, тобто держава має цілковито відмовитися від необґрунтованого втручання в права людини;
• захист, тобто треба запобігати порушенням прав людини з боку будь‑яких осіб, зокрема суб’єктів владних повноважень;
• реальне дотримання прав, тобто держава має створити реальні умови для виконання та дотримання прав людини.

Внутрішній механізм реалізації

Важливим фактором для реалізації людиною своїх прав і свобод є створення кожною державою‑учасницею відповідного внутрішнього (домашнього) механізму. Так, Україна згідно зі статтею 1 Конституції України є правовою державою, однак, на моє переконання, саме лиш законодавчо визначене поняття правової держави не завжди робить її демократичною, тобто такою, де існує дієвий інститут прав людини і влада здатна гідно його реалізовувати щодня.

Факт визнання державою основних прав і свобод людини не має великого значення в разі відсутності процедури, яка дала би змогу кожному ефективно захищати свої порушені права.

На превеликий жаль, держава завжди намагається порушувати права та свободи своїх громадян, адже завдяки цьому вона може реалізовувати свої владні повноваження більш ефективно та швидко, іноді навіть прагнучі досягти гідних цілей.

Слід зауважити, що в стабільних та розвинених демократичних державах на захисті прав і свобод людини стоять суди, зокрема адміністративні та конституційні, створені саме з метою ефективного захисту таких прав і свобод та визначення дієвого способу для їх поновлення в разі порушення.

Універсальні стандарти захисту прав

Окремо від системи національних судових інстанцій слід відзначити юрисдикцію Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Його унікальний вплив на будь‑яку національну систему правосуддя полягає в тому, що ЄСПЛ створює стандарти захисту прав людини, які впливають на правові системи практично всіх держав Європи і, зокрема, на національне законодавство та процесуальну практику в усіх галузях судочинства. Практика Європейського суду з прав людини побудована на принципі субсидіарності, згідно з яким головна роль у захисті прав людини, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), належить національним системам держав, і насамперед їх судовим органам. Національні суди покликані застосовувати положення Конвенції у своїй практиці та ефективно захищати зазначені права від посягань на їх порушення.

Права людини не є статичним явищем, цей інститут постійно розвивається, спектр прав розширюється як у внутрішньодержавних правових системах, так і в догмах міжнародного права. Водночас слід звернути увагу, що міжнародне право визначає універсальний стандарт — базу для всіх держав, які мають різні культурні та соціальні цінності. Зі свого боку, кожна держава має адаптувати національний стандарт до міжнародного, враховуючи всі внутрішньодержавні показники.

Упровадження в правову систему України європейських правових цінностей, які стосуються захисту прав людини і мають високий гуманітарний потенціал, дасть можливість застосувати нові «динамічні» принципи й методи тлумачення норм про ці права та розвинути юриспруденцію основних прав людини в України.

Навіть попри панування в українському суспільстві державної бюрократії, неповагу до законів та Конституції України, з упровадженням у внутрішню правову систему європейських правових цінностей, які стосуються захисту прав людини, змінюється масштаб завдань у питаннях побудови конституційної демократії в Україні, згідно з основними засадами якої будь‑які правові акти держави мають перевірятися на предмет відповідності основним правам і свободам із метою виконання їх функцій — обмеження державної влади та усвідомлення кожною людиною‑громадянином своєї унікальності для держави.